39. Потерпілий як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти крим. – проц. діяльності – це юридичні та фізичні особи, які в результаті діяльності, спрямованої на виявлення і розкриття злочинів та покарання винних осіб, вступають між собою у врегульовані законодавчими нормами правовідносини. Необхідною умовою визання фізичної або юридичної особи суб’єктом крим. – проц. діяльності є наявність її правовідносин із державним органом, який провадить крим. процес. Тобто характерною ознакою крим. – проц. правовідносин є те, що однією із сторін завжди виступає державний орган або посадова особа, які ведуть крим. процес. Стаття 49. Потерпілий. Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а усправах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі. Стаття 72. Показання потерпілого. Потерпілий зобов'язаний з'явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме. Якщо потерпілий не з'явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд мають право застосувати привід у порядку, передбаченому КПКУ. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання потерпілий несе відповідальність відповідно до КУ про адмін. правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих показань — за ККУ. (потерпілий – ст. ст. 49, 72, 92, 122, 267, 348, 384 КПКУ).

40. Цивільний позивач як суб’єкт кримінально-процесуальної діяльності.

Суб’єкти крим. – проц. діяльності – це юридичні та фізичні особи, які в результаті діяльності, спрямованої на виявлення і розкриття злочинів та покарання винних осіб, вступають між собою у врегульовані законодавчими нормами правовідносини. Необхідною умовою визання фізичної або юридичної особи суб’єктом крим. – проц. діяльності є наявність її правовідносин із державним органом, який провадить крим. процес. Тобто характерною ознакою крим. – проц. правовідносин є те, що однією із сторін завжди виступає державний орган або посадова особа, які ведуть крим. процес. Стаття 50. Цивільний позивач. Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно до статті 28 КПКУ. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу. Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилось, — після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, зв'язані з заявленим позовом. Стаття 123. Визнання цивільним позивачем. Якщо в справі заявлено цивільний позов, слідчий зобов'язаний скласти мотивовану постанову про визнання потерпілого цивільним позивачем або про відмову в цьому. Про винесення постанови повідомляється цивільний позивач або його представник. У разі явки цивільного позивача або його представника йому роз'яснюються права, передбачені статтею 50 КПКУ, про що робиться відмітка на постанові, яка засвідчується підписом цивільного позивача чи його представника. Стаття 268. Участь цивільного позивача і цивільного відповідача у судовому розгляді. Цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники мають право: бути присутніми при розгляді справи в суді, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків. (ст. 50, 51, 123-126, 268, 348, 384 КПКУ).