31. Принцип обов’язковості рішень суду в кримінальному процесі.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст. ст. 124, 129 КУ, ст. 403 КПКУ) гарантує виконання рішень суду всіма юридичним та фізичними особами на території У. З цим принципом тісно пов’язане поняття преюдиційності рішень суду, яке означає, беззаперечність фактів, викладених у вже прийнятих судових рішеннях, та їх наявну доведеність для наступних судових рішень. Стаття 403. Обов’язковість вироку, ухвали і постанови суду. Вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов’язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території У.

32. Принцип публічності в кримінальному процесі.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст.4 КПКУ) передбачають, що органи дізнання та слідства, прокуратура, суд в інтересах всього сусп-ва та держави повинні, в межах своєї компетенції, виявити та розкрити злочин, притягти до відповідальності винних осіб та покарати їх. Стаття 4. Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин. Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

33. Принцип забезпечення всім особам, які беруть участь у справі, права на захист законних інтересів.

Принципи кримінального процесу – це основоположні засади здійснення крим. – проц. діяльності, впроваджені з метою швидкого, повного та об’єктивного розкриття злочинів та захисту прав та законних інтересів громадян. (ст.ст. 53-1, 59, 63, 129 КУ, ст. 21 КПКУ) означає наявність у підозрюваної, обвинуваченої чи підсудної особи права на особистий, професійний та державний захист: 1) підозрюваний, обвинувачений, підсудний має певне коло прав, які можуть бути використані для захисту (ст. ст. 43, 43-1, 263 КПКУ); особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів; 2) кожен має право на правову допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; для забезпечення права на захист від обвинувачення в У. діє адвокатура; 3) особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд зобов’язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного роз’яснити їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати цим особам можливість захищатися встановленими законом засобами від пред’явленого обвинувачення; вживаються заходи по відшкодуванню шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями.