218. Провадження в справах про неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину: особливості досудового слідства і його закінчення, судового провадження.

Згідно зі статтею 19 ККУ осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підля­гає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного за­хворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумс­тва або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила зло­чин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рі­шенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медич­ного характеру, а після одужання така особа може підлягати по­каранню. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення зло­чину через наявний у неї психічний розлад не була здатна пов­ною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується су­дом при призначенні покарання і може бути підставою для засто­сування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 ККУ). Кримінальне провадження в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб має деякі особливості: 1. Досудове слідство в справах про суспільно небезпечні діян­ня, вчинені особами у стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, прово­диться обов'язково (ст. 111 КПКУ). При досудовому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризу­ють цю особу та її психічне захворювання. Участь захисника у справах про злочини неосудних або об­межено осудних осіб є обов'язковою з моменту встановлення в особи душевної хвороби (ст. 45 КПКУ). Після закінчення досудового слідства, якщо буде встанов­лено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила су­спільно небезпечне діяння, складається постанова про направ­лення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

219. Провадження в справах про неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину: особливості судового провадження.

Згідно зі статтею 19 ККУ осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підля­гає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного за­хворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумс­тва або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила зло­чин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рі­шенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медич­ного характеру, а після одужання така особа може підлягати по­каранню. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення зло­чину через наявний у неї психічний розлад не була здатна пов­ною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується су­дом при призначенні покарання і може бути підставою для засто­сування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 ККУ). Справи, що надійшли до суду від прокурора, суддя або го­ лова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить без­посередньо в судове засідання. Обвинувачена особа, яка хворіє на душевну хворобу не на­зивається підсудною, її участь у судовому засіданні не є обов'яз­ковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не пе­ решкоджає характер її захворювання. Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судо­вому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника. В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються дока­зи, що доводять або спростовують вчинення даною особою сус­пільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обстави­ни, які мають істотне значення для вирішення питання прозастосування примусових заходів медичного характеру. В необ­хідних випадках в судове засідання викликається експерт. Якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засі­дання, суд вислуховує її пояснення, а потім висновок експерта. Після закінчення судового слідства свою думку висловлює про­курор, потім захисник (ст. 419 КПКУ). Суд у нарадчій кімнаті вирішує такі питання (ст. 420 КПКУ): а) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого по­ рушена справа; б) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розгля­дається справа; в) чи вчинила особа зазначене діяння в стані не­осудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосуван­ня покарання; г) чи слід застосувати до цієї особи заходи медично­го характеру і якщо слід, то які саме. Суд у справах про злочини неосудних або обмежено осуд­них осіб може прийняти наступні рішення (ст. 421 КПКУ): а) ко­ли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпеч­ не діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або післявчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя — постанову про застосування до цієї особи при­мусових заходів медичного характеру, із зазначенням яких саме; б) коли суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що вино­ситься ухвала (постанова); в) якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного ді­яння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про направлення справи для досу-дового розслідування в загальному порядку; г) якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя — поста­новою закриває справу.