209. Особливості судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх. Види примусових заходів виховного характеру.

Особливості кримінального провадження у справах про зло­чини, скоєні неповнолітніми. Відповідно до правових наслідків скоєння злочину неповнолітніми їх можна умовно підрозділити на групи. Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх ви­значається загальними правилами Кримінально-процесуального ко­дексу. Однак існують і додаткові вимоги щодо порядку проваджен­ня по кримінальних справах, суб'єктом злочину в яких виступає особа, якій на момент скоєння злочину не виповнилось 18 років: У справах про злочини, скоєні неповнолітніми, обов'язково провадиться досудове слідство (ст. 111 КПКУ). У справах про злочини, скоєні неповнолітніми, обов'язкова участь захисника (з моменту визнання особи підозрюваною або пред'явлення їй обвинувачення) — стаття 45 КПКУ. У справах про злочини, скоєні неповнолітніми, можлива участь законного представника, якими можуть виступати батьки, опікуни, піклувальники неповнолітнього або представники тих установ та організацій, під опікою чи опікуванням яких він пере­буває (ст. ст. 32, 441 КПКУ). При провадженні досудового слідства та розгляді в суді справи про злочини неповнолітнього необхідно з'ясувати (ст. 433 КПКУ): 1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); 2) стан здо­ров'я та загального розвитку неповнолітнього; 3) характеристику осо­би неповнолітнього; 4) умови життя та виховання неповнолітнього; обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього; наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули непов­ нолітнього в злочинну діяльність. 5. Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується. Про затримання і взяття під варту неповно­літнього обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють. До неповнолітніх обвинувачених може застосовува­тися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі — передача їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. ст. 434, 436 КПКУ). Неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого, прокурора чи до суду, як правило, через його батьків або інших законних представників (ст. 437 КПКУ). У разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього (ст. 438 КПКУ). Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з дорослим, у кожному випадку повинна бути з'ясована можли­вість виділення справи про неповнолітнього в окреме провад­ження в стадії досудового слідства (ст. 439 КПКУ). Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд пові­домляє службу у справах неповнолітніх, міліцію у справах непов­нолітніх, підприємство, установу чи організацію, в яких навчався або працював неповнолітній (ст. ст. 442, 443 КПКУ). Суд, вислухавши думку захисника і законного представ­ника підсудного та прокурора, вправі своєю ухвалою видалити неповнолітнього з залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на неповнолітнього. Якщо обставини, які досліджувалися у відсутності неповноліт­нього підсудного, пов'язані з його обвинуваченням, головуючий повідомляє про них підсудного після повернення його до залу судового засідання (ст. 444 КПКУ). При постановленні вироку суд зобов'язаний у разі звіль­нення неповнолітнього від відбування покарання з випробуван­ням чи застосування до нього покарання, не пов'язаного з позба­ вленням волі, обговорити питання про необхідність призначення неповнолітньому громадського вихователя (ст. 445 КПКУ). У справах про злочини, скоєні неповнолітніми, повинно вирішуватись питання про необхідність застосування до непов­нолітнього примусових заходів виховного характеру(ст. ст. 7-3, 9, 447—449 КПКУ). Неповнолітній, який учинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від пока­ рання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення ви­року не потребує застосування покарання (ст. 105 ККУ). У цьом) разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх за­міняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) по­кладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного вії ку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. До неповнолітнього може бути застосовано декілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість заходів виховного характеру встановлюється судом, який їх призначає. Справу, що надійшла до суду від прокурора для вирішення пи­тання про застосування примусових заходів виховного характеру, суддя або голова суду, якщо він згоден з рішенням, прийнятим слі­дчим або прокурором, призначає до розгляду в судовому засіданні у строк не пізніше десяти днів, а в разі незгоди — повертає прокурору з мотивованою постановою. Розгляд таких справ провадиться у від­критому судовому засіданні з обов'язковою участю прокурора і за­хисника. При цьому заслуховуються пояснення неповнолітнього, його законного представника, перевіряються докази, які доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне; значення для вирішення питання про застосування примусового за­ходу виховного характеру. Під час розгляду справи ведеться прото­кол судового засідання. Після закінчення судової перевірки справи свої думки висловлюють прокурор, потім захисник. Заслухавши у судовому засіданні думки прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали або постанови, де вирішує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з при­воду якого провадилося досудове слідство; 2) чи винна у цьому ді­янні особа, щодо якої розглядається справа; 3) який саме примусо­вий захід виховного характеру має бути застосовано до цієї особи. За результатами розгляду цих справ суд виносить ухвалу, на яку може бути подано апеляційну скаргу або внесено апеляційне по­дання прокурора у загальному порядку.