1. Предмет кримінально-процесуального права.

КПП - це самостійна галузь правової системи України, сукупність норм, які регулюють діяльність органів попереднього розслідування, прокуратури й суду з розкриття злочинів, викриття й покарання винних, а також права й обов'язки громадян і юридичних осіб, які залучаються до сфери кримінального процесу. Ці норми встановлені Українською державою для захисту правопорядку, кожної людини та юридичних осіб від злочинних посягань, а також для охорони прав і свобод осіб, які беруть участь у кримінальному процесі. Предметом регулювання кримінально-процесуальних норм є такі суспільні відносини, які складаються у сфері діяльності слідчих і судових органів з порушення та розслідування, розгляду та вирішення за суттю кримінальних справ, а також з виконання вироків, ухвал і постанов. Тобто, предметом регулювання кримінально-процесуального законодавства є ті суспільні відносини, які виникають, існують, змінюються і закінчуються у зв'язку з судочинством конкретних кримінальних справ. Своєрідність методу правового регулювання в цій галузі права виявляється в особливій процедурі - кримінально-процесуальній формі і забезпечує режим законності у сфері кримінального судочинства, що має забезпечувати правильне й ефективне застосування кримінального закону, а також виступати необхідною гарантією прав особи від свавілля та судових помилок. КПП є обов'язковим складовим елементом усієї системи права України, її важливою ланкою, без якої неможлива ця система. Як і будь-яка ланка одного ланцюга, вона тісно пов'язана з іншими ланками.

2. Загальне поняття кримінального процесу.

Кримінальний процес: 1) це врегульована законодавчими нормами діяльність юридичних та фізичних осіб, спрямована на виявлення та розкриття злочинів, покарання винних осіб та захист прав та законних інтересів громадян та суспільства (кримінально – процесуальна діяльність); 2) це наукова галузь, яка вивчає теоретичні та практичні аспекти врегульованої законодавчими нормами діяльність юридичних та фізичних осіб, спрямованої на виявлення та розкриття злочинів, покарання винних осіб та захист прав та законних інтересів громадян та суспільства; 3) це навчальна дисципліна, предметом якої є сукупність норм, які регулюють кримінально – процесуальну діяльність, та практика її застосування.

3. Завдання кримінального процесу.

Стаття 2. 1. Виявлення та розкриття злочинів; 2. Практичне застосування норм КП; 3. Покарання винних осіб; 4. захист прав та законних інтересів громадян та суспільства як результат кримінально – процесуальної діяльності. Завдання кримінального судочинства є загальними для всіх його стадій. Разом з тим кожна стадія має свої спеціальні завдання. Крим. судочинство повинно охороняти права і законні інтереси громадян та юридичних осіб. Ніякі порушення законності, прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб не можуть бути виправдані посиланням на те, що це необхідно для посилення боротьби зі злочинністю. Розкриття злочину означає встановлення події злочину і винних осіб. Злочин прийнято вважати розкритим, коли розслідування закінчено, а обвинувальних висновок затверджено прокурором. Швидке розкриття - наближення строків порушення кримінальної справи, встановлення події злочину і винних осіб максимально наближені до моменту вчинення злочину. Повне розкриття - встановлені всі обставини, які входять до предмета доказування в кримінальній справі (ст. 23, 64, 433 КПКУ). Злочин може вважатися повністю розкритим тільки після набрання обвинувальним вироком законної сили, а у випадках закриття кримінальної справи за нереабілітуючих обставин (пп. 3, 4, 8, ч.1 ст.6, ст.7-10 КПКУ) - після набрання чинності відповідною постановою слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду. Викриття винних означає необхідність встановити осіб, які вчинили злочин. Суворе додержання норм кримінального, кримінально-процесуального та іншого законодавства при провадженні в кримінальній справі є гарантією встановлення істини в справі, застосування до винного справедливого заходу впливу і непритягнення до відповідальності невинного.