• обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права;

• задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. .

З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

2. Визнання боржника банкрутом та його ліквідація

Ліквідація - це припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Процедура ліквідації здійснюється за такими етапами:

1. введення процедури;

2. виявлення і оцінювання ліквідаційної маси;

3. реалізація майна боржника;

4. задоволення вимог кредиторів;

5. затвердження звіту ліквідатора.

1. Введення процедури ліквідації. Процедура ліквідації відкривається лише в чотирьох випадках:

• коли комітет кредиторів подає клопотання господарському суду про введення такої процедури як підсумок розпорядження майном (п.8 ст.50 Закону про банкрутство);

• коли виявилися незадовільними підсумки процедури санації (п.6 ст. 18, п.12 ст. 19, пп. 6, 11, 15 ст. 21 Закону про банкрутство)

• коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства (ст. ст. 51, 52 Закону про банкрутство);

• у випадку банкрутства фізичних осіб - підприємців (чт. 47-49 Закону про банкрутство)

Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців, але в разі потреби, суд може продовжити цей строк ще на 6 місяців. Постановою господарського суду призначається і ліквідатор.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатора і відкриття ліквідаційної для банкрута настають такі правові наслідки:

• підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

• строк виконання всіх грошових та податкових зобов’язань банкрута вважається таким, що настав;

• припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

• відомості про фінансове становище банкрута * перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

• укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається лише в порядку ліквідаційної процедури;

• скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

• вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

• усі права керівника (органів управління) юридичної особи переходять до ліквідатора

Для здійснення процедури ліквідації господарським судом за клопотанням ліквідатора та погодженням з комітетом кредиторів утворюється ліквідаційна комісія. До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом визнано державне підприємство, та представник органів місцевого самоврядування

2. Виявлення і оцінювання ліквідаційної маси До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.