2. Учасники відносин банкрутства

Відповідно до ст 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство є:

1. суб’єкт господарювання, щодо якого порушено справу про банкруство, який може виступати у ролі боржника (у процедурах розпорядження майном, санації, мирової угоди) та у ролі банкрута (суб'єкта банкруства) з моменту визнання господарським судом його неплатоспроможності за своїми зобовязаннями та відкриття ліквідаційної процедури;

2. кредитори- це юридичні або фізичні особи, державні органи, органи місцевого самоврядування, що мають підтверджені документами вимоги по боргових зобов’язаннях до даного боржника;

3. арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор)— фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду;

4. власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника;

5. інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, - Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Основними діючими особами процедури банкрутства проте є сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут) - , і арбітражний керуючий. Розглянемо їх юридичну специфіфку детальніше.

Суб’єктами банкрутства можуть бути лише суб’єкти підприємницької діяльності - фізичні і юридичні особи (ч. З ст. 209 ГК). Крім суб’єктів підприємницької діяльності, Закон про банкрутство поширюється також на юридичних осіб, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду (ч.4 ст. 5 Закону про банкрутство, ч.І ст.5 ЗУ «Про споживчу кооперацію», ст. 1 ЗУ «Про благодійництво та благодійні організації»);

Не можуть бути визнані банкрутом:

• відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) юридичних осіб (ст. 1 Закону про банкрутство);

• казенні підприємтва (ст. 209 ГК);

• державні підприємства, майно яких не підлягає приватизації (ч. З ст.214 ГК);

• комунальні підприємства, стосовно яких прийнято відповідне рішення на пленарному засіданні місцевої ради (ч.4. ст. 214 ГК);

• некомерційні та негосподарські учасники господарських відносин.

Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовугледобувні підприємства), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушуються до 1 січня 2013 року (ч.І прикінцевих положень Закону про банкрутство) Кредиторами підприємства виступають:

• постачальники та підрядники суб’єкта господарювання за зобовязаннями за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги;

• працівники підприємства, перед якимими боржник має заборгованість із заробітної плати,

• органи Державної податкової служби в частині невиконаних податкових зобовязань перед бюджетом;

• банківські та інші фінансово-кредитні установи за невиконаними зобовязаннями за кредитами та іншими формами фінавнсування;

• органи Державного пенсійного фонду, інших фондів соціального страхування із страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування

• інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (наприклад, Державна митна служба);

• інші кредитори (за зобовязаннями поруки, комерційної концесії, оренди, лізингу, щодо відшкодування збитків тощо)

Кредитори у процесі провадження про банкрутство поділяються за статусом (обсягом прав щодо участі в процедурі банкрутства боржника) на:

1. кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою;

2. конкурсних кредиторів, вимоги за зобовязанями яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника;

3. поточних кредиторів— кредиторів за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

4. кредиторів за вимогами про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди. До цієї категорії кредиторів віднесено тих, чиї вимоги до боржника виникли як до, так і після порушення провадження у справі про банкрутство.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляють збори кредиторів або обраний ними комітет кредиторів (ч. 9 ст. 7 Закону про банкрутство).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону про банкрутство учасниками зборів кредиторів з правом голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру кредиторів.

Збори кредиторів на час дії процедур банкрутства обирають комітет кредиторів у складі не більше 7 осіб для оперативного та кваліфікованого представництва інтересів усіх кредиторів у справі та вирішення питань щодо введення тих чи інших процедур банкрутства, контролю за діяльністю арбітражного керуючого, надання згоди щодо укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є зацікавленість, та здійснення інших дій. З моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори вважається стороною у справі про банкрутство

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення

про:

• скликання зборів кредиторів

• підготовку та укладення мирової угоди;

• внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

• звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора),

• надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість;

• інші питання, передбачені законом.

Арбітражний керуючий призначається господарським судом і на різних стадіях провадження справи про банкрутство може виконувати функції:

на стадії розпорядження майном боржника - розпорядника ліайна, якому надаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника;

у процесі санаці боржника - керуючого санацією , що відповідно до рішення господарськог о суду організовує здійснення санації боржника;

при здійсненні ліквідації банкрут)' - ліквідатора, що відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Арбітражний керуючий має право:

• скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

• звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом;

• отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом;

• залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами;

• запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою;

• отримувати з державного реєстру застав інформацію про майно

боржника, яке є предметом застави;

• подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов’язків;

• виконувати інші дії відповідно до закону.

Арбітражний керуючий зобов'язаний:

• здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

• аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність

боржника, його становище на ринках;

• в порядку, установленому законодавством, надавати державному

органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

• виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

На кожному етапі провадження справи призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється за рішенням суду, проте одна особа може одночасно

виконувати всі функції.

. Відповідно до Положення про порядок навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих такі спеціальні знання здобуваються у процесі навчання за затвердженою Мінекономіки програмою навчальними закладами, з якими укладено угоду про надання таких послуг. За підсумками навчання видається свідоцтво арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Арбітражним керуючим може стати особа, яка:

• є громадянином України;

• дієздатна;

• має вищу юридичну або економічну освіту;

• не має судимості за вчинення корисливих злочинів;

• здатна виконувати обов’язки арбітражного керуючого за станом здоров’я;

• не має заборони обіймати керівні посади;

• має стаж роботи за фахом не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти;

• пройшла навчання відповідно до законодавства;

• пройшла стажування відповідно до законодавства;

• вільно володіє державною мовою.