4.Принципи психологічного консультування

Психологічне консультування може мати позитивний ефект за умови, що воно проводиться за бажанням самого клієнта. Тобто клієнт усвідомлює наявність проблеми, прагне її розв'язати і вірить, що йому в цьому допоможе психолог.

Психолог приймає клієнта таким, яким він є, виявляє до нього емпатію, не оцінює його.

Психолог не бере на себе відповідальність за майбутнє клієнта, тому нічого не радить, не дає ніяких рецептів.

4. Орієнтація на норми і цінності клієнта. Консультант не займається вихованням, не має права насаджувати свої цінності або критично ставитись до цінностей клієнта.

Розмежування особистих та професійних стосунків.

Включення клієнта у процес консультування. Для того, щоб консультування було ефективним, клієнт має відчути себе максимально включеним у бесіду, яскраво та емоційно переживати все те, що обговорюється з консультантом.

Психологічне консультування не потребує психодіагностики, оскільки психолог аналізує ситуацію клієнта як унікальну. Основним методом такого аналізу є інтерв'ю (за Г.С. Абрамовою) або консультативна бесіда (за Ю.Е. Альошиною). Г.С. Абрамова виділяє 5 стадій інтерв'ю:

досягнення взаєморозуміння. Психолог встановлює контакт з клієнтом, створює довірливу атмосферу, визначає, що саме буде темою взаємодії з клієнтом, дає йому інформацію про свої можливості;

збір інформації. Психолог з'ясовує, чому клієнт звертається до нього, як він бачить свою проблему;

визначення бажаного результату. Психолог допомагає клієнту визначити свій ідеал, відповісти на запитання про те, яким він хоче стати і до яких наслідків це приведе;

побудова альтернативних рішень. Розглядаються можливі варіанти зміни ситуації, їхні наслідки та прийнятність такого перебігу подій для клієнта;

5) завершення бесіди, узагальнення попередніх етапів, підведення підсумків.

Процес консультування потребує від психолога глибоких психологічних знань щодо проблем становлення особистості, зорієнтованості у різних напрямах і підходах щодо надання психотерапевтичної та психоконсультативної допомоги.

Іноді у практиці шкільного психолога бувають випадки, коли до нього звертаються занадто пізно, коли в учня мають місце виразні ознаки неврозу, психопатії, аддиктивної та кримінальної поведінки. Психологічна допомога таким дітям потребує багато часу та особливих умов, які у школі створити неможливо. Значній частині таких дітей потрібна допомога психіатрів та психотерапевтів.[11;286]

Висновок

Ефективність роботи практичного психолога у школі значною мірою залежить від того, наскільки йому вдасться, по-перше, встановити довірливі, доброзичливі стосунки з педагогічним колективом, стати його частиною, і, по-друге, завоювати авторитет, зарекомендувати себе як висококваліфікованого фахівця у галузі практичної психології.

Психолог має працювати на запит. Тобто його робота починається з того, що до нього звертається клієнт (учні, батьки, вчителі, адміністрація школи) з проханням допомогти розв'язати якусь психологічну проблему.

Наприклад, підліток може звернутись до психолога через те, що відчуває труднощі у спілкуванні з однолітками; вчитель, батьки можуть попросити психолога з'ясувати причини неуспішності у навчанні або дезадаптивної поведінки певного школяра; запит адміністрації школи може бути пов'язаний з необхідністю виявлення у школі дітей, що мають схильність до девіантної поведінки, і проведення Із ними профілактичних заходів.

Досвід показує, що робота психолога без запиту (діагностика для звітності, надання психологічної допомоги людям, які її не потребують або не усвідомлюють потреби в ній), завжди є неефективною і непотрібною.

Отже, психолог працює не з усіма без винятку учнями школи, а лише з тими, які потребують психологічної допомоги, за умови наявності запиту.