6. Загальна соціологія м.Шаповала.

Шаповал Микита - український письменник, соціолог, політичний діяч. Досліджував соціологію українського національно-визвольного руху. Його книги: «Українська соціологія», «Соціологія українського відродження», «Соціологія України».

У своїх роботах здійснював класифікацію громадських груп, виділяючи організовані групи, де є розподіл на керуючих і підлеглих, і неорганізовані; прості і складні групи. Висував теорію національного суспільства, що виконує всі функції (економічні, політичні, культурні). Суспільство в Україні стане українським, коли всі функції суспільства будуть виконатися українцями.

Плідною була діяльність Шаповала щодо інституціоналізації та пропаганди української соціології. В 1923 р. у Празі з його ініціативи створене Українське соціологічне товариство, а в 1924 р. Шаповал організував і очолив Український інститут соціології. Під його редакцією інститутом було видано кілька номерів збірника «Суспільство».

Ш. намагався розробити науково обґрунтовану програму створення українського суспільства на засадах осмислення і використання законів і механізмів розвитку суспільства, врахування дій, функцій, рушійних сил тощо. Ш. вважав, що саме соціологія спроможна органічно поєднати теорію і практику («науку і життя»).

Ш. розробив соціологічну концепцію національно-визвольного спрямування. Вчений вважав, що соціологія є найзагальнішою наукою про суспільство («людську поведінку і суспільні взаємини»), яка може об’єктивно відтворити сутність суспільства, його структуру і зв’язки між його елементами. На думку Ш., соціологія і соціографія є основами розвитку інших наук про суспільство (політики, права, етики, педагогіки та ін.).

Ш. не тільки інтегрував здобутки соціологічної науки, зокрема «причини поневолення українського народу», а й намагався обґрунтувати методи його визволення, вбачаючи їх у консолідації суспільства, соціально-структурних змінах, розвитку організації «як процесу розподілу праці і влади» та ін.

Суспільство вчений вважав системою взаємовідносин різних елементів: соціального акту (соціальної дії), об’єктивних і суб’єктивних чинників дії і «актів взаємочинності» (взаємодії), соціальних спільнот (рас, класів, етнічних і соціально-демографічних утворень та ін.). Ш. наголошував, що не слід абсолютизувати роль біологічних чи економічних факторів суспільного життя.

Він запровадив у науковий обіг спеціалізовану термінологію («українське суспільство», «взаємочинність», «скупчення», «скупина», «суспільні агрегати» тощо). Вчений частково ідеалізував майбутнє суспільство, розглядаючи його соціалістичну перспективу. Саме з ім’ям Ш. пов’язують становлення соціології як науки в Україні.

7. Розвиток вітчизняної соціології у хх ст.

Соціологічна думка в СРСР (у тому числі і в Україні) була приглушена до початку 60-х років. А видані праці з історичного матеріалізму аналізували соціальні явища та процеси на загальному, абстрактно-теоретичному рівні, у відриві від реального життя.

Відродження соціологічних досліджень почалося з настанням «хрущовської відлиги». При цьому соціологічні дослідження одержали права громадянства, а соціологія як наука – ні.

Сприятливішими для розвитку соціології стали 80-ті рр. Вона нарешті відновила статус самостійної науки. Почали відкриватися нові дослідницькі центри. Восени 1990 р. створено Інститут соціології Академії наук України. Згодом було засновано Українську соціологічну асоціацію, в університетах відкрито факультети і відділення з підготовки професійних соціологів, утворюються спеціалізовані ради із захисту дисертацій, виходить журнал «Філософська і соціологічна думка». Соціологія стає універсальною академічною дисципліною, основи якої тепер вивчають у всіх вузах.

Нині вітчизняна соціологія, намагаючись викристалізувати свою теоретичну базу, предмет і методи досліджень, активно інтегрується в обшири світової соціологічної науки. Основні напрями сучасних соціологічних досліджень стосуються особливостей соціально-статусної стратифікації в умовах становлення ринкової економіки, соціальних умов і механізмів формування ринкової економіки, факторів виникнення і механізмів подолання соціальних конфліктів у процесі трансформації суспільства, національних аспектів.