9.Тактична підготовка

Рівень тактичної підготовленості спортсменів залежить від оволодіння ними засобами спортивної тактики (технічними прийомами і способами їх виконання), її видами (наступальною, оборонною, такою, що контратакує) і формами (індивідуальною, груповою, командною).

Тактика діяльності змагання передбачає розумові операції, що виражаються в тактичному задумі, і практичні дії, що забезпечують реалізацію цього задуму. Оптимальним є варіант точної відповідності тактичного задуму можливостям спортсмена відносно його технічного, фізичного і психологічного потенціалу.

10.Види спортивних зманагь

В залежності від мети, завдань, форм організації, складу учасників спортивних змагань поділяються на різні види. В системі олімпійського спорту змагання можуть поділятися за наступними критеріями:

● за значенням (підготовчі, відбіркові, головні);

● за масштабами (районі, місцеві, регіональні, континентальні, Олімпійські ігри);

● за вирішенням завдань (контрольні, класифікаційні, відбіркові, показові);

● за характером організації (відкриті, закриті, традиційні, матчеві, кубкові та інші);

● за формою заліку (особисті, командні, особисто-командні);

● за віковими категоріями учасників (дитячі, юнацькі, для дорослих, для ветеранів);

● за статтю (серед чоловіків або жінок);

● за професійною орієнтацією учасників (шкільні, студентські ті інші).

11. Способи визначення результату в змаганнях

Різні види спорту за способом визначення результату можуть бути згруповані в чотири групи:

1. Види з об’єктивно метричним вимірювальним результатом.

2. Види, в яких результат визначається умовними одиницями (балами, очками), які присвоюються за виконання обумовленої програми змагань. Яскравий приклад – танцювальний спорт, художня гімнастика, фігурне катання.

3. Види, в яких спортивний результат визначається кінцевим ефектом або перевагою в умовних одиницях (очках) за виконані дії в варіативних ситуаціях.

4. Комплексні види спорту.

12. Методика розвитку швидкісних здібностей.

Під швидкісними здібностями спортсмена варто розуміти комплекс функціональних властивостей, що забезпечують виконання рухових дій у мінімальний час. Розрізняють елементарні й комплексні форми прояву швидкісних здібностей.

Комплексний прояв швидкісних здібностей випливає зі змісту змагальної діяльності в конкретному виді спорту, тому робота над підвищенням швидкісних якостей спортсмена може бути розділена на два взаємозалежних етапи: етап диференційованого вдосконалювання окремих складових швидкісних здібностей (час реакції, час одиночного руху, частота рухів і ін.) і етап інтегрального вдосконалювання, на якому відбувається об'єднання локальних здібностей у цілісних рухових актах, характерних для даного виду спорту.

13. Етап спеціалізованої базової підготовки

На початку цього етапу основне місце продовжують займати загальна і допоміжна підготовка, широко застосовуються вправи з суміжних видів спорту, удосконалюється їх техніка. У другій половині етапу підготовка стає більш спеціалізованою.

На цьому етапі широко використовуються засоби, що дозволяють підвищити функціональний потенціал організму спортсмена без застосування великого об'єму роботи, максимально наближеної по характеру до діяльності змагання. Найбільш напружені навантаження спеціальної спрямованості слід планувати на етап підготовки до вищих досягнень.

На цьому етапі багаторічної підготовки не тільки створюються всесторонні передумови для напруженої спеціалізованої підготовки на наступному етапі, метою якого є досягнення найвищих результатів, але і забезпечується достатньо високий рівень спортивної майстерності у вибраних видах змагань.

14.Побудова багаторічної підготовки. Особливості побудови підготовки на різних етапах підготовки спортсменів-танцюристів.

На початкових етапах підготовки тренувальний процес не передбачає великих навантажень, технічна підготовка включає тільки базові рухи, з кожним наступним етапом підготовка має все більш спеціалізований характер, збільшується кількість засобів, розширюються методи тренування, збільшується кількість змагань, спеціалізація стає вузькою.

15. Мета, об’єкт і види контролю

Метою контролю є оптимізація процесу підготовки і діяльності змагання спортсменів на основі об'єктивної оцінки різних сторін їх підготовленості і функціональних можливостей найважливіших систем організму. Ця мета реалізується за допомогою рішення багатообразних приватних задач, пов'язаних з оцінкою станів спортсменів, рівня їх підготовленості, виконання планів підготовки, ефективності діяльності змагання і ін.

Об'єктом контролю в спорті є зміст учбово-тренувального процесу, діяльності змагання, стан різних сторін підготовленості спортсменів (технічною, фізичною, тактичною і ін.), їх працездатність, можливості функціональних систем.

Види контролю. У теорії і практиці спорту прийнято виділяти наступні види контролю - етапний, поточний і оперативний, кожний з яких ув'язується з відповідним типом стану спортсменів.