Семінарські заняття 9-10

Тема: Авторське право і суміжні права

1. Поняття авторського права, його основні функції.

2. Джерела авторського права:

• Національні нормативно-правові акти, якими врегульовуються та охороняються автоські правовідносини;

• Міжнародно-правова охорона авторських прав. Участь України в міжнародно-правових конвенціях по авторському праві.

3. Об’єкти авторського права:

• Критерії охороноздатності об’єктів авторського права;

• Види об’єктів авторського права. Похідні і складені твори;

• Твори, що не є об’єктами авторського права.

4. Суб’єкти авторського права:

• Поняття та види суб’єктів авторського права;

• Співавторство;

• Суб’єкти авторського права на службові твори;

• Суб’єкти авторського права на аудіовізуальний твір;

• Суб’єкти авторського права на ком’ютерні програми;

• Суб’єкти авторського права на збірники і інші складені твори;

• Суб’єкти авторських прав на переклади та інші похідні твори;

• Правонаступники й інші суб’єкти авторського права.

5. Порядок державної реєстрації авторського права.

6. Зміст суб’єктивного авторського права:

• Особисті немайнові права автора;

• Майнові права автора;

• Межі авторських прав;

• Вільне використання твору;

• Термін дії авторського права.

7. Поняття і функції суміжних прав. Джерела суміжних прав.

8. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав.

9. Зміст суб’єктивних суміжних прав:

• Взаємозв’язок суміжних і авторських прав;

• Зміст суміжних прав виконавця;

• Зміст суміжних прав виробника фонограми;

• Зміст суміжних прав організації мовлення;

• Вільне використання об’єктів суміжних прав;

• Термін дії суміжних прав.

10. Колективне управління майновими авторськими і суміжними правами.

11. Захист авторських і суміжних прав:

• Особливості цивільно-правового захисту особистих немайнових прав авторів;

• Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України як орган реєстрації і захисту авторських та суміжних прав авторів.

111.Поняття авторського права, його основні функції

Авторське право – це сукупність норм цивільного права, якими регулюються відносини, щодо визначення авторства і охорони творів літератури, науки, мистецтва, встановлення режиму їх використання, наділення їх авторів майновими та немайновими правами,захисту прав авторів та інших право володільців.

В об’єктивному розумінні: АП – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

В суб’єктивному розумінні: АП - це сукупність прав, які належать автору або іншим право володільцям у зв’язку із створенням, використанням та розпорядженням об’єктами АП.

Зміст будь-якого права визначає його місце та роль в системі суспільних цінностей і безпосередньо впливає на його форму. Авторське право є правом особливого роду, яке виникає у результаті створення особою твору науки, літератури, мистецтва.

Твір, що охороняється авторським правом, є особливим об’єктом, що відображає особистість автора, який «живе» у своєму творі. Тому авторське право гарантує творцеві не лише можливість отримання економічної вигоди від використання твору, а й охороняє інтелектуальний і персональний зв'язок із твором. Наслідком цього є поділ авторського права на особисті немайнові і майнові права. Забезпечується охорона прав інтелектуальної творчої діяльності шляхом надання авторові виключних прав особистого немайнового та майнового характеру щодо створеного ним твору. Такий поділ авторського права має велике практичне значення. Інтереси морального та майнового порядку мають різну історію, різні сфери застосування, виникають і зникають неодночасно.

Особисті немайнові права в усіх випадках належать лише безпосередньо авторові твору, незалежно від того, хто володіє майнови ми авторськими правами. Вони є невідчужуваними від особистості автора і не можуть передаватися іншим особам. Ці особи і, передусім, спадкоємці мають право на охорону особистих немайнових прав, власником яких був автор (стаття 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Особисті немайнові права авто ра охороняються безстроково.

Майнові права на використання твору мають строковий харак- тер, можуть вільно переходити до інших осіб відповідно до догово- ру або закону. У той же час ці два види авторського права настільки взаємо- пов'язані, що на практиці виокремити серед них права тільки майно- вого або немайнового характеру буває досить важко. Нерідко їх 78 конкретний зміст стає зрозумілий лише з контексту.

Наприклад, осо- бисте немайнове право протидіяти будь-якому перекрученню, спот- воренню чи іншій зміні твору безпосередньо направлено не лише на захист честі та репутації автора, а й сприяє його майновим інтер- есам, оскільки зміни твору можуть заважати його нормальному використанню. Це є причиною того, що ряд дослідників відкидає концепцію чіт- кого розмежування авторського права на два види прав. Вони вва- жають, що всі надані авторові права особистого немайнового та майнового характеру є проявом унітарного права, яке забезпечує дотримання інтелектуальних і майнових інтересів автора. Особливість авторського права полягає ще й у тому, що воно має нематеріальну сутність.

При цьому, об’єкти авторського права існують лише у матеріальному вигляді. Тому відповідно до законо- давства авторське право на твір не пов'язано з правом власності на матеріальний об'єкт (матеріальну річ), в якому втілено твір, перехід права власності на матеріальний об'єкт або право володіння мате- ріальним об'єктом не тягнуть за собою перехід авторських прав на твір як благо нематеріальне і навпаки (стаття 419 Цивільного кодек- су України та стаття 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ). Авторські права відносно творів не можуть автоматично вважа- тися правами власника матеріальної речі в якій втілено твір, а є пра- вами sui generis (особливими правами).

Право власності виникає з фактичних відносин; виключне право – через те, що законодавство визнає їх за певним суб’єктом. Право власності за своєю суттю без- строкове – поки існує річ, існують і відносини власності щодо неї, натомість виключне право діє обмежений законодавством період часу, по закінченні якого припиняється. Право власності практично не має територіальних обмежень – при переміщенні речі до іншої держави права її власника не припиняються; існування ж виключно- го права залежить від того, чи визнає його за даною особою закон іншої держави або ні.

Виключне право – це юридична конструкція, яка полягає в тому, що власне закон визначає особу, в якої це право виникає. Воно не має в своїй основі інших, крім юридичних відносин. Виключне право має тимчасовий і територіальний характер. 79 Тому Закон України «Про авторське право і суміжні права» вста- новлює, що власникові матеріального об'єкта, в якому втілено ори- гінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволя- ється знищувати або руйнувати цей об'єкт без попереднього пропо- нування його авторові або його спадкоємцям за ціну, що не переви- щує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збе- реження матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено ори- гінал твору, повинен дозволити авторові або його спадкоємцям зро- бити копію твору у будь-якій формі.