13. Поняття і структура інституту мп.

Інститут МП – сукупність правових норм, що регламентують однорідні правовідносини. Існування правових норм, що регулюють однорідні правовідносини, - явище, продиктоване необхідністю розрізняти правові норми за характером регульованих правовідносин.

Найбільш відомі інститути сучасного МП:

• власності,

• відповідальності,

• міжнародного визнання,

• притулку,

• територіальних вод,

• захисту прав дитини.

У сучасному міжнародному праві в процесі його розвитку спостерігається явище розростання окремих інститутів права і перетворення їх у галузі. Прикладом такого перетворення є атомне право, екологічне право, право міжнародних договорів та ін.

14. Взаємозвязок міжнар і внутрішньодерж права.

Починаючи з 2 пол 19 ст. почало відбуватися зростанням ролі МП і з посиленням взаємозвязку між державами. У світі все частіше виникають ситуації, вирішення яких неможливе без міжнародно-правового співробітництва. Це стосується не лише спроб вирішити глобальні потреби сучасності (екол, продов, енергет), задля чого мають бути обєднані зусилля всіх держав світу. Без використ МП неможливо також повноцінно здійснювати захист прав людини, вести боротьбу зі злочинністю, співпрацювати у різних галузях. Д-ви змушені визнавати для себе або пріоритет міжнародного співробітництва, і, відповідно, міжнародного права, або опинитися перед загрзою глобальної кризи, вийти з якої поодинці неможливо. Б-ть д-в світу зробили свій вибір на користь визнання авторитету міжнар права.

Реалізація міжнародних зобов'язань на внутрішньодержавному рівні здійснюється шляхом входження норм міжнародного права в норми внутрішньодержавного права. Сам процес входження норм міжнародного права в національне законодавство називається імплементацією. Засоби входження називаються трансформацією.

Безсумнівним є правило: МП має переважну силу над національним правом. Принцип верховенства міжнародного над внутрішньодержавним правом приймається державами або в законодавчому порядку, або на практиці.

ДЖЕРЕЛА МП

15-16. Види джерел міжнародного права.

Джерело міжнародного права – зовнішня форма вираження норми внаслідок узгодження воль держав.

Види джерел міжнародного права (Статут Міжнародного Суду ООН, ст.38):

• міжнародні договори або конвенції;

• міжнародні звичаї;

• доктрини;

• рішення міжнародних організацій та судових установ.

Міжнародний договір – письмова угода між двома або більше учасниками.

Вимоги до міжнародного договору:

• об’єктивновірність;

• несуперечливість нормам та принципам міжнародного права, а також законодавствам держав в тій частині регулювання міжнародного договору;

• визначення прав та обов’язків;

• врегулювання конкретної сфери відносин.

Міжнародний звичай – правило поведінки, конституйоване більшістю держав.

Ознаки наявності звичаєвої норми:

• практика;

• тривалість її застосування;

• визнання такої практики за юридичними нормами.

Форми прояву практики міжнародних організацій:

• резолюції;

• декларації;

• рекомендації;

• спільні заяви держав – членів міжнародної організації;

• консенсусні рішення.

Форми прояву практики держав:

• офіційні заяви щодо позиції держави;

• заяви у міжнародних конгресах і конференціях;

• протести;

• дотримання або ігнорування відповідних правил;

• прийняття відповідного законодавчого акта;

• рішення суду.

Доктрини – думки вчених щодо тлумачення та застосування норм міжнародного права.