99. Головні принципи міжнародного повітряного права.

Міжнародне повітряне право – галузь МП, яка включає в себе юридичні норми, що регулюють відносини між державами в повітряному просторі з метою здійснення перевезень.

Пред­метом регулювання міжнародного повітряного права є на­самперед правопорядок, взаємовигідне використання по­вітряного простору з метою міжнародних повітряних по­льотів. Міжнародне повітряне право ґрунтується на тих самих принципах, що і загальне міжнародне право, але має свої галузеві принципи:

• повного та виключного суверенітету д-ви над своїм повітряним простором – д-ва здійснює права щодо регулювання повітряного пересування в межах своєї території та комерційної д-ті повітряно-транспортних підприємств, які діють на території та в межах даної д-ви, а також свою адміністративну, цивільну, кримінальну та іншу юрисдикцію щодо повітряних суден, їх екіпажів, вантажу та пошти, що знаходяться на таких суднах.;

• принцип свободи польотів у міжнародному просторі – повітряний простір над відкритим морем, міжнар морськими протоками та каналами й Антарктидою є вільним для польотів повітряних суден усіх д-в, тобто є відкритим (міжнародним) повітряним простором;

• принцип забезпечення безпеки міжнародних сполучень- вживання заходів для забезпечання надійної технічної експлуатації повітряного судна, вживання заходів щодо боротьби з актами незаконного втручання.

100. Правовий статус повітряного простору.

Державний повітряний простір – простір, розташований над сухопутною і водною територією д-ви, включаючи її територіальне море.

Міжнародний повітряний простір – частина простору, розташована над відкритим морем і Антарктикою.

Юридичний статус державного повітряного простору – полягає в тому, що він знаходиться під суверенітетом держави, тобто в його межах діє виняткова юрисдикція певної д-ви. Держава самостійно і вільно встановлює його правовий режим з урахуванням усіх зобовязань, що випливають з підписаних нею договорів або інших джерел МП.

Юридичний статус міжнародного повітряного простору – його непідпорядкованість суверенітету певної держави, тобто у відсутності в його просторових межах виняткової юрисдикції будь-якої держави. Цей простір вільний для досліджень і використовується у мирних цілях усіма громадянами, будь-якими фізичними і юридичними особами, але з урахуванням міжнародних зобовязань держав.

101. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.

Міжнародний політ – міжнародне судно перетинає територію більше 2 держав.

Види:

• регулярні – відбуваються згідно з розкладу, здійснюються на підставі договору;

• нерегулярні – незаплановані, без договору.

. Правовий режим недержавного, міжнародного повітряного простору установлюється винятково міжнародним правом. У його основі свобода польотів над такими просторами, підтверджена, зокрема, Конвенцією ООН з морського права 1982 року і здійснювана відповідно до умов цієї Конвенції й інших норм міжнародного права.

Регулярні міжнародні повітряні сполучення (міжнародні польоти), регульовані Чиказькою конвенцією, не можуть здійснюватися над територією або на територію держави-учасниці інакше ніж зі спеціального дозволу або з іншої санкції цієї держави. Частіше усього такий дозвіл дається шляхом укладання відповідних міжнародних угод.

Проте держави-учасниці Конвенції погодилися, що повітряні судна інших держав, не зайняті в регулярних повітряних сполученнях, мають право при дотриманні положень Конвенції здійснювати польоти на їхню територію або транзитні безпосадочні польоти через їхню територію без одержання попереднього дозволу.