96. Правовий стату території з особливим міжнародним режимом.

Правовий статус території – правова характеристика території, визначення її основної приналежності відповідно до міжнародно - правової класифікації територій.

Територія з особливим режимом:

• нейтралізація – територія не може бути театром війни;

• демілітаризація – не дозволяється розміщення ядерних формувань;

• без’ядерна зона – частина демілітаризованої території, уклад спец договори (не можна ні випробувати ні розміщувати ядерну зброю);

• зона миру.

Повна демілітаризація – ліквідація всіх наявних військових об’єктів і заборона спорудження нових військових об’єднань і укріплень, заборона усіх видів зброї.

Часткова демілітаризація – на таких територіях реалізується один або декілька заходів.

Постійний нейтралітет – міжнародно-правовий статус держави, відповідно до якого вона зобов’язується у випадку війни не вступати в неї на стороні будь-якої воюючої держави.

Види постійного нейтралітету:

• договірний (гарантований): закріплений в багатосторонніх міжнародних договорах та деклараціях;

• декларативний (негарантований): заявляється в односторонньому порядку шляхом нотифікації.

97. Способи зміни території.

Способи зміни державної території:

1) Законні:

• самовизначення народу і нації: розпад Чехословаччини 1992 р.;

• цесія – передача території на підставі договору:

  • платна – договір купівлі – продажу;

  • безоплатна – форма дарування території:

  • повна – повний і остаточний перехід території під суверенітет іншої держави;

  • неповна – оренда.

• ад’юдикація (відсудження) – рішення Суду про належність території;

• акреція (нарощування) – штучні острови;

• оренда – частково переходить суверенітет однієї держави на ту територію;

• окупація – спосіб придбання території, яка нікому не належить:

  • символічна – здобуття нічийної території;

  • окулярна – за допомогою проголошення;

  • ефективного контролю – контроль за територією.

• давнина володіння – відродилась нація, яка претендує на територію;

2) Протиправні:

• дебеляція – форма анексії, колоніальне зафарблення, відбувається зміна титулу державної території;

• воєнна окупація – припиняється дія законодавства даної держави.

МІЖНАРОДНЕ ПОВІТРЯНЕ ПРАВО

98. Поняття і зміст міжнародного повітряного права.

Міжнародне повітряне право – галузь МП, яка включає в себе юридичні норми, що регулюють відносини між державами в повітряному просторі з метою здійснення перевезень.

Пред­метом регулювання міжнародного повітряного права є на­самперед правопорядок, взаємовигідне використання по­вітряного простору з метою міжнародних повітряних по­льотів.

Міжнародне повітряне право ґрунтується на тих самих принципах, що і загальне міжнародне право, але має свої галузеві принципи:

• поваги повного та виняткового сувере­нітету держав у межах їхнього повітряного простору;

• сво­боди відкритого повітряного простору;

• забезпечення безпе­ки міжнародної цивільної авіації.

Найважливішими інсти­тутами міжнародного повітряного права є інститут міжнародних польотів, інститут безпеки цивільної авіації.

1944- в Чикаго була укладена конвенція про міжнародну цивільну авіацію і створена універсальна міжнародна міжурядова організація (ІКАО) Мета і завд цієї організації- регламентація міжнар польотів цивільних повітряних суден у міжнародному і національному повітряному просторах з метою забезпечення їхньої ефективності і безпеки.

Чиказька Конвенція визначає також порядок здійснен­ня регулярних і нерегулярних польотів цивільної авіації, питання реєстрації повітряних суден і їхньої національної приналежності, вимоги до екіпажів, а також деякі інші питання міжнародного цивільного повітряного транспорту.