89. Юридична природа та склад держаної території.

Державна територія – територія держави, яка включає в себе водний, повітряний і підземний простір та суходіл.

Концепції пояснення юридичної природи державної території:

1. об’єктна (речова): територія – рід, об’єкт власності держави або суверена;

2. просторова (владарювання): територія – просторова межа державної влади;

3. компетенції: територіальний суверенітет держави обмежується місцевою компетенцією.

Складові елементи державної території:

1. сухопутна територія – охоплює масиви суші і анклави;

2. водна територія (акваторія) – води річок, озер або штучних водосховищ і водних шляхів, розташованих у межах кордонів даної держави, а також внутрішні і територіальні морські води, які омивають узбережжя цієї держави;

3. підземна територія – надра, що розташовані під сухопутною та водною територією, і належать їй до технічно досяжної глибини без обмежень;

4. повітряна територія - стовпи повітря над сухопутною і водною територією держави.

Підстави зміни державної території:

1. Законні:

   • самовизначення народу і нації: розпад Чехословаччини 1992 р.;

   • цесія – передача території на підставі договору:

     • платна – договір купівлі – продажу;

     • безоплатна – форма дарування території:

     • повна – повний і остаточний перехід території під суверенітет іншої держави;

     • неповна – оренда.

   • ад’юдикація (відсудження) – рішення Суду про належність території;

   • акреція (нарощування) – штучні острови;

   • оренда – частково переходить суверенітет однієї держави на ту територію;

   • окупація – спосіб придбання території, яка нікому не належить:

     • символічна – здобуття нічийної території;

     • окулярна – за допомогою проголошення;

     • ефективного контролю – контроль за територією.

   • давнина володіння – відродилась нація, яка претендує на територію;

2. Протиправні:

   • дебеляція – форма анексії, колоніальне зафарблення, відбувається зміна титулу державної території;

   • воєнна окупація – припиняється дія законодавства даної держави.

Сьогодні існує єдина сухопутна державна територія загального користування – відповідно до Паризького договору про Шпіцберген (Норвегія – з однієї сторони, з іншої – загальна спадщина людства).

90. Розмежування сфери дії територіального верховенства.

Територіальний верховенство – право держави здійснювати виняткову юрисдикцію стосовно всіх осіб і предметів на своїй території.

Правовий режим усіх суб'єктів і об'єктів, що знаходяться на території держави, визначається і регулюється винятково її законами, і держава вправі не допускати на своїй території діяльності будь-якої іншої держави або організації.

Межі дії територіального верховенства кожної держави обмежуються її державними кордонами. Правда, у ряді випадків держави вправі здійснювати свою юрисдикцію стосовно осіб і дій, вчинених за межами своєї території. Є загальновизнаним, що юрисдикція держави може поширюватися за межами її кордонів тільки на свої військові кораблі у відкритому морі, повітряні судна поза своєю територією і на космічні об'єкти та їхні екіпажі. Крім того, в ординарних умовах за межами державних кордонів держави можуть здійснювати лише визначені права на живі і мінеральні ресурси окремих морських районів (наприклад, у межах своїх економічної зони і континентального шельфу) та іншу точно обмежену цілеспрямовану юрисдикцію, що допускається міжнародними угодами і міжнародними порядками (наприклад, у межах зони, що прилягає, та виняткової економічної зони, в Антарктиці)