- •1. Міжнародне право в міжнародній нормативній системі.
- •4. Взаємодія зовнішньої політики і мп.
- •6. Структура мп.
- •7. Функції мп
- •8. Особливості міжнародного правотворчого процесу.
- •9. Кодифікація міжнародного права
- •10. Природа обов’язкової сили міжнародного права.
- •11. Поняття системи міжнародного права.
- •12. Поняття галузі мп.
- •13. Поняття і структура інституту мп.
- •14. Взаємозвязок міжнар і внутрішньодерж права.
- •18. Міжнародна угода – головне джерело сучасного мп.
- •19. Міжнародний звичай.
- •20. Співвідношення міжнародного звичаю та міжнародного договору.
- •23. Мп про юридичну силу рішень мо.
- •24. Загальні принципи права в системі джерел мп: питання визнання в теорії і практиці.
- •27. Загальні принципи права та мп.
- •28. Основні принципи сучасного мп.
- •10 Основних принципів:
- •29. Поняття і х-ка норм мп.
- •30. Класифікація норм мп:
- •1) За сферою дії:
- •2) За юридичною силою:
- •3) За характером нормативного процесу:
- •31. Ієрархія норм у мп.
- •32. Поняття міжнародної правосуб’єктності.
- •33. Структура інституту міжнар правосуб’єктності.
- •34. Види міжнародної правосуб’єтності і класифікація суб’єктів мп.
- •35. Особливості міжн правосуб’єктності держави.
- •36. Міжн правосуб’єктність державоподібних утворень.
- •39. Форми визнання:
- •40. Визнання уряду: критерії, форми, засоби.
- •41. Визнання організації опору і національно-визвольного руху.
- •42. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •43. Міжн правосуб’єктність народу, нації, які борються за створення незалежної д-ви.
- •45. Міжнародна правосубєктність фізичної особи.
- •45. Стадії вчинення міжнародного правопорушення.
- •46. Поняття міжнародного правопорушення.
- •46. Суб’єкти міжнародних правопорушень.
- •47. Види міжнародних правопорушень.
- •48. Склад міжнародного правопорушення.
- •49. Вина як субєктивний елемент міжнародного правопорушення.
- •50. Наслідки міжнар правопорушень.
- •51. Поняття злочинів міжнародного х-ру.
- •54. Поняття і юридична природа міжнародно-правової відповідальності.
- •55. Передумови міжнародно-правової відповідальності, її принципи і цілі.
- •56. Субєкти міжнародно-правової відповідальності.
- •57. Держава – головний суб’єкт міжнародно-правової відповідальності.
- •58. Особливості міжнародно-правової відповідальності міжнародної організації.
- •60. Підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •61. Загальні принципи міжнародно-правової відповідальності.
- •62. Матеріальна та нематеріальна відповідальність.
- •63. Поняття права зовнішніх зносин.
- •64. Органи зовнішніх зносин та їх система.
- •65. Внутрішньодержавні конституційні і спеціалізовані органи зовнішніх зносин.
- •66. Зарубіжні постійні і тимчасові органи зовнішніх зносин.
- •2 Головні категорії:
- •67. Дипломатичні представництва (посольства, місії).
- •68. Консульські установи, постійні представництва і місії постійних спостерігачів при мо.
- •69. Торговельні представництва.
- •70. Спеціальні місії, делегації і групи спостерігачів на міжнародних конференціях.
- •71. Представництва при мо і представництва держав.
- •87. Поняття та види територій у міжнародному праві.
- •88. Поняття територіального верховенства.
- •89. Юридична природа та склад держаної території.
- •Законні:
- •Протиправні:
- •90. Розмежування сфери дії територіального верховенства.
- •91. Державні кордони та їх правовий режим.
- •93. Правові основи і засоби формування і зміни державної території.
- •1) Законні:
- •2) Протиправні:
- •94. Правовий статус територій з міжнародним режимом.
- •95. Правовий статус територій із змішаним режимом.
- •96. Правовий стату території з особливим міжнародним режимом.
- •97. Способи зміни території.
- •1) Законні:
- •2) Протиправні:
- •98. Поняття і зміст міжнародного повітряного права.
- •99. Головні принципи міжнародного повітряного права.
- •100. Правовий статус повітряного простору.
- •101. Правова регламентація та юридична класифікація міжнародних повітряних сполучень.
- •102. Міжнародно-правові аспекти національних польотів.
- •103. Регулярні та нерегулярні міжнародні польоти та їх правове забезпечення.
- •104. Правова регламентація транзитних польотів.
- •105. Комерційні права в міжнародних повітряних сполученнях.
- •106. Основні свободи польотів.
- •107. Правовий статус повітряного судна і його екіпажу.
- •108. Правова класифікація повітряних суден.
- •111. Боротьба з актами незаконного втручання в діяльності цивільної авіації.
- •134. Нейтралізовані і демілітаризовані території.
- •135. Закони і звичаї війни.
- •145. Мирні засоби вирішення спору – єдиний шлях вирішення спорів між державами.
- •146. Види міжнародних спорів.
- •148. Система засобів мирного вирішення спорів між державами.
- •149. Безпосередні переговори та консультації.
- •150. Добрі послуги і посередництво.
- •151. Міжнародна слідча процедура. Узгоджувальні комісії.
- •152. Міжнародні третейські суди (арбітражі).
- •153. Міжнародний судовий розгляд.
63. Поняття права зовнішніх зносин.
Право зовнішніх зносин – комлекс юридичних норм та принципів, що утворюють галузь МП та регулюють відносини між державами на загальнодемократичній, погоджувальній основі в офіційних звязках з іншими субєктами.
Галузі:
дипломатичне право;
консульське право;
право спеціальних місій;
дипломатичне право МО.
Поряд з дипломатичними, консульськими зносинами, спеціальними місіями, здійснюваними державами, усе більшу активність у галузі зовнішніх зносин виявляють ММУО, що здійснюють зносини не тільки з державами-членами, але й між собою. Виникають нові форми офіційних міжнародних зносин за участю різних суб’єктів міжнародного права (військові інспекції, місії іноземних і міжнародних спостерігачів та ін.). Усе це складає галузь зовнішніх зносин суб’єктів міжнародного права.
64. Органи зовнішніх зносин та їх система.
З огляду на особливе значення органів зовнішніх зносин для здійснення зовнішньополітичної діяльності вони утворюють, як правило, систему, де співвідношення компетенцій органів урегульовано міжнародними договорами та внутрішніми нормативними актами суб’єктів. У державах органи зовнішніх зносин можна розділити на внутрішньодержавні та закордонні.
Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин – органи держави, розташовані на її території та наділені компетенцією в галузі зовнішньої політики. Зазвичай це глава держави, парламент, уряд, відомство іноземних справ, інші центральні міністерства та відомства держави. У різних державах обсяг компетенції внутрішньодержавних органів зовнішніх зносин різний і залежить переважно від внутрішнього законодавства, хоча в деяких випадках має бути враховане міжнародне право.
Закордонні органи зовнішніх зносин – органи держави, розташовані поза її територією і наділені компетенцією в галузі зовнішньої політики. Вони можуть бути постійними (дипломатичні та консульські представництва, представництва міжнародних міжурядових організацій) і тимчасовими (спеціальні місії).
65. Внутрішньодержавні конституційні і спеціалізовані органи зовнішніх зносин.
Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин – органи держави, розташовані на її території та наділені компетенцією в галузі зовнішньої політики. Зазвичай це глава держави, парламент, уряд, відомство іноземних справ, інші центральні міністерства та відомства держави.
Внутрішні органи зовн зносин поділ за характером своїх ф-ій та правового обґрунтування здійснення цих ф-ій на 2 групи:
1) органи загальнополітичного керівництва – статус визначається конституцією д-ви, вони покликані виконувати загальні зовнішньополітичні ф-ії.,
2) органи спеціальних (галузевих, відомчих) зносин д-ви з іншими країнами – управління зовн зносин міністерств та відомств (оборони, освіти, культури), в яких працюють звичайні державні службовці, фахівці в даній галузі, які не є дипломатами в загальноприйнятому значенні. Але під час переговорів та підготовки документів для підписання відповідних міжнародних договорів, набуває, певною мірою, дипломатичного х-ру, яка здійснюється за координуючої ролі МЗС д-ви. Управління зовн зносин створ для виконання договірних зобов’язань д-ви, їхня дипломатична д-ть жодним способом не регламентується нормами міжнар права. Д-ва сама визнач за допомог яких власних органів виконувати свої завдання.
До центральних конституційних органів зовн зносин та посадових осіб зовнішніх зносин належать: вищі законодавчі органи влади, що обираються громадянами д-ви, глава д-ви-одноосібний чи колегіальний, уряд і глава уряду (прем’єр-міністр), міністр ЗС.