39. Форми визнання:

• де-факто- форма визнання, за якої, уряд визнає факт існування д-ви, проте не встановлює з нею дипл відносини. При цьому він вступає з державою у ділові контакти (напр, торговельні, кільтурні). Можуть створюватися консульські установи. Має неповний х-р.

• де-юре- повне, остаточне визнання д-ви, створює ві необхідні умови для встановлення дипл відносин;

• ad hoc- тимчасове визнання, потрібне державам для виконання поставлених завдань і цілей.

Засоби визнання:

• наочно засвідчене- офіційна заява або нота про визнання нового утворення де-юре або повідомлення про бажання налагодити дипломатичні відносини з іншою державою;

• мовчазне- будь-яка дія, що допускає визнання нової д-ви. Серед методів такого визнання найчастіше трапляється встановлення дипломатичних відносин.

Засоби визнання:

• формальне налагодження дипломатичних стосунків;

• офіційні привітання новій д-ві з приводу здобуття нею незалежності і держ суверенітету;

• декларація про нейтралітет у разі визнання стану війни між державами;

• надання екзекватури консульському представникові для виконання ним своїх ф-ій.

40. Визнання уряду: критерії, форми, засоби.

Питання визнання уряду виникає лише в тому разі, коли уряд здобуває владу іншим, аніж визначено в національному законодавстві шляхом. Однією з найвідоміших є доктрина законності (Тобара)- уряд, що приходить до влади в країні, є законним не у звязку з керуванням у країні де-факто, а у звязку з тим, чи відповідає його поява встановленому в такій д-ві правопорядку та конституційним нормам. 1907- Конвенція д-в Центральної Америки.

• не визнання уряду, що прийшов до влади унаслідок держ заколоту чи революції, спрямованих проти вже визнаного уряду.

Доктрина Естрада- утримання д-в від схвалення уряду, але підтримання з ним дипломатичних чи інших міжнародних відносин, визнання означає втручання у внутрішні справи інших д-в.

41. Визнання організації опору і національно-визвольного руху.

Для визнання міжнародної правосуб'єктності визвольного руху важливо визначити момент, з якого може настати визнання. Наприклад, при визнанні Індонезії, Алжиру або Гвінеї-Бісау виходили не зі ступеня незалежності від держави-метрополії, а з ефективності влади.

Утворення уряду Алжиру в еміграції відбулося 19 вересня 1959 p., a незалежність Алжиру була визнана Францією 3 липня 1962 р. Протягом цього часу Алжир поступово включався в ряд суб'єктів міжнародного права, але спочатку добився визнання невеликої кількості арабських держав.

Загальне міжнародне визнання отримала Організація Звільнення Палестини, з якою підтримують відносини на рівні, що наближається, до рівня відносин з суверенною державою. ОЗП має статус спостерігача в ООН.

42. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій.

МО – правосубєктність похідна від державної та випливає з угод, на підставі яких вони створені. Міжнародна правосуб’єктність МО має одну важливу відмінність – це спільна (особлива!) правосуб’єктність. Її особливість полягає в тому, що вона визначається тими специфічними функціями, для вконання яких створюється та або інша міжнародна організація. Ці функції визначаються творцями міжнародної організації і зафіксовані в установчому акті (статуті, положенні).

Характеризуються:

• легальністю,

• володіють право укладати міжнародні договори,

• мають привілеї та імунітети,

• право заявляти претензії та бути стороною у міжнародних судових процесах.

Субєктами МП можуть бути лише ММУО, неурядові не визнаються.