
- •1. Навчальна програма з теорії ймовірності
- •1.1. Основні поняття та формули теорії ймовірності
- •1.2. Схема повторних незалежних випробувань Бернуллі
- •1.3. Випадкові величини
- •1.4. Числові характеристики випадкових величин та їх властивості
- •2.2. Приклад розв’язку задачі з теорії ймовірності
- •3. Основні означення, закони, формули і приклади розв’язків задач з
- •3.1. Події, класифікація та операції над ними.
- •3.2. Елементи комбінаторики
- •Залежні та незалежні події.
- •3.5. Формули повної ймовірності та Байєса.
- •3.6. Формула Бернуллі.
- •3.7. Наближені формули обчислення ймовірностей.
- •3.8. Дискретні випадкові величини.
- •3.9. Неперервні випадкові величини.
- •3.10. Операції над випадковими величинами.
- •3.11. Числові характеристики випадкових величин.
- •3.12. Двовимірні випадкові величини.
- •3.13. Нерівність Чебишева, теорема Чебишева та Бернуллі.
- •3.14. Випадкові процеси. Марковські процеси.
3.13. Нерівність Чебишева, теорема Чебишева та Бернуллі.
Говорять,
що послідовність випадкових величин
,
по ймовірності збігається до випадкової
величини
,
якщо для довільного
Р
{
}=0
.
Збіжність
по ймовірності послідовності
до
позначають
так :
=plim
,
або
.
Нехай послідовність випадкових величин , для яких існують М .
Законом великих чисел називають теореми, які стверджують, що різниця
збігається до нуля по ймовірності.
Нерівність
Чебишова
:
Довести,
коли існує M
2
i
М
=а
, то
.
(63)
Теорема
Чебишова.
Нехай {
}-
послідовність незалежних випадкових
величин, існують D
i D
при всіх n.
Тоді
.
(64)
Наслідок. Нехай 1, 2 ,…, n,…- послідовність незалежних випадкових величин така, що М =а, D , n=1,2,…
Тоді для кожного
.
Цей частковий випадок теореми Чебишова дає обгрунтуваня правилу середнього арифметичного в теорії обробки результатів вимірювання. Припустимо, що необхідно виміряти деяку фізичну величину а. Повторюючи вимірювання n раз в одинакових умовах, спостерігач одержує результати вимірювань 1, 2 ,…, n [1]. Якщо спостереження не мають систематичної помилки, тобто М =а, то згідно сформульованому вище наслідку,
-34-
Теорема Хінчина. Нехай { }- послідовність незалежних одинаково розподілених величин, які мають скінчене математичне сподівання М =а. Тоді для кожного
(65)
Теорема Маркова. Нехай випадкові величини 1, 2 ,…, n як завгодно залежні. Для виконання (64) достатньо, щоб
при
.
(66)
Теорема
Бернуллі.
Нехай
маємо послідовність випробовувань, в
кожному з яких можуть бути два наслідки-
успіх У ( з ймовірністю р ) або невдача
Н ( з ймовірністю q=1-p)
незалежно
від наслідків інших випробувань. Утворимо
послідовність випадкових величин
наступним чином. Нехай
к
=1,
якщо в к-тому випробовуванні був успіх
к
=0,
якщо в к-тому випробовуванні наступила
невдача. Тоді {
}- є послідовність незалежних одинаково
розподілених випадкових величин M
к=p,
D
к=pq.
Випадкова величина
представляє собою частоту появи успіху
в перших
n
випробуваннях. Оскільки для послідовності
{
}-виконані
умови теореми Чебишова, то із теореми
Чебишова одержуємо наступне твердження.
Теорема Бернуллі.
Для
довільного
Р{
при n
.
(67)
Зміст цього твердження полягає в тому, що введене нами визначення ймовірності відповідає інтуїтивному розумінню ймовірності як границі частоти.
Посилений закон великих чисел.
Послідовність
випадкових величин {
,n
}-
збігається
з ймовірністю 1 до величини
,
якщо ймовірність всіх тих точок
,
для яких
не існує,
або
,
дорівнює нулю, тобто якщо Р{
}.
Розглянемо послідовність випадкових величин k з скінченими математичними сподіваннями. Теореми, які стверджують, що різниця збігається з ймовірністю 1 до нуля, називається посиленим законом великих чисел. Нижче приводиться дві теореми про посилений закон великих чисел, обидві вони доведені А.М.Колмогоровим.
Теорема 1. Нехай n – послідовність незалежних випадкових величин, для яких М , D визначені. Якщо
,
то Р {
-
)=0}=1.
(68)
Наслідок ( теорема Бореля
). Припустимо, що розглядається
послідовність незалежних випробувань,
в кожному з яких з’являеться успіх У з
ймовірністю р або невдача Н з ймовірністью
q=1-p. Нехай
-
число успіхів при n
випробуваннях. Тоді Р{
}=1.
(69)
Це випливає з того, що
=
,
де
k-
послідовність незалежних випадкових
величин введених при доведенні теореми
Бернуллі.
Теорема 2. Нехай - послідовність незалежних одинаково розподілених величин з скінченим математичним сподіванням М =а. Тоді
Р {
=а}=1.
(70)
Центральна гранична теорема.
Теорема.
Нехай
1,
2
,…,
n,…-
послідовність незалежних
випадкових величин з
скінченною дисперсією
(
і
.
Тоді при n для довільного x
(71)
(
де
=
).
Це один з самих видатних результатів теорії ймовірностей: при широких припущеннях відносно суми великої кількості незалежних малих випадкових доданків має місце розподіл, який близький до нормального ( гаусівського).
Приклад 35. Ймовірність появи
події А в кожному випробовуванні дорівнює
.
Скориставшись нерівністю Чебишова,
оцінити ймовірність того, що число
появ події А змінюється в межах від 40
до 60, якщо буде проведено 100 незалежних
випробовувань.
▪ Знайдемо математичне сподівання та дисперсію дискретної випадкової величини - числа появ події А в100 незалежних випробовуваннях.
;
=25.
Знайдемо максимальну різницю між заданим числом появ події та математичним сподіванням М =50: =60 – 50 = 10.
Скористаємося нерівністю Чебишова в формі
.
Підставляючи М =50, D =25, =10, одержимо
▪
Приклад 36. Дисперсія кожної з 4500 незалежних, одинаково розподілених випадкових величин дорівнює 5. Знайти ймовірність того, що середнє арифметичне цих випадкових величин відхилеться від свого математичного сподівання не більше чим на 0,04.
▪ Так як n=4500 –велике і випадкові величини незалежні, одинаково розподілені та мають скінчену дисперсію, то можна застосувати центральну граничну теорему.
Таким чином,
Р{
}=
=
,
де
▪