2.2. Паралельне функціонування служб різних організаційно-правових форм (Голландія та Естонія)

Як приклад змішаної моделі можна навести систему аграрного консалтингу Голландії, що представлена різними структурами Міністерства сільського господарства, рибної промисловості та навколишнього середовища, фермерськими спілками, навчаль­ними закладами, науково-дослідними структурами, громад­ськими організаціями та безпосередньо консультаційною служ­бою (рис. 2.1). Зазначимо, що змішані моделі характерні для України, Угорщини, Росії (див. підрозд. 2.1.6).

Система аграрного консалтингу Голландії має два рівні:

• впроваджувальні організації, що безпосередньо працюють із товаровиробниками (DLV);

• національні консультаційні центри (ІКС) Міністерства сіль­ського господарства, рибної промисловості та навколишнь­ого середовища, фахівці яких надають інформаційну допо­могу працівникам освіти та радникам впроваджувальних організацій першого рівня.

Як видно з рис. 2.1, важливе місце у системі аграрного консалтингу належить організаціям товаровиробників. У Голландії іс­нують три основні національні фермерські спілки, створені за релігійною ознакою. Ці спілки разом із фермерськими робочи­ми спілками представляють сільськогосподарське правління – громадську організацію, яка консультує уряд із питань прове­дення сільськогосподарської політики й бере участь у прийнятті важливих рішень, зокрема збирає щорічний обов'язковий по­даток із товаровиробників. Ці кошти через урядові канали спря­мовуються на наукові дослідження, консультаційні послуги та освіту.

Більшість товаровиробників є членами одного або кількох нау­кових клубів, на базі яких здійснюються тестування та адап­тація результатів наукових досліджень.

Сільськогосподарське Правління Фермерські спілки і Асоціації Місцеві організації Групи суспільного тиску	Питання політики	Європейське Співтовариство Парламент. Міністерство сільського господарства, рибної промисловості і навколишнього середовища Інші міністерства Провінції
Експериментальні станції Експериментальні ферми Регіональні науково- дослідницькі центри Наукові клуби	Сільськогосподарські знання Дослідження	НДІ з сільського господарства Університети Обласні офіси з сільськогосподарських питань
Центри знань і інформації
Центри сільськогосподарського навчання Практичні школи навчання	Формування	Засоби масової інформації Інформаційні центри Сільськогосподарські школи
IKС - Національні Консультаційні центри	Консультації (впровадження) Практика	DLV - впроваджувальні організації

Рис. 2.1. Система аграрного консалтингу Голландії

Прикладна наукова робота ведеться на національних експери­ментальних станціях та фермах. Такі організації є в кожній га­лузі сільськогосподарського виробництва. Правління експери­ментальних станцій формується із представників фермерських спілок, місцевих урядових організацій з консультаційних по­слуг в аграрному секторі та наукових працівників.

Основні стратегічні розробки виконують інститути відділу з сіль­ськогосподарських розробок та інші спеціалізовані науково-дослідні інститути, а наукові праці розробляють сільськогоспо­дарські університети.

До блоку освіти в системі аграрного консалтингу Голландії вхо­дить 21 освітній центр із приміщеннями для проведення занять. Поряд із освітніми центрами функціонують також практичні школи навчання, які спеціалізуються за галузями (наприклад, свинарством, скотарством чи птахівництвом). Вони знаходяться в тих регіонах країни, де певна галузь домінує. Курси тривають від 2-х до 6-ти тижнів. Паралельно функціонують інформаційні центри, які ознайомлюють товаровиробників із технологічни­ми нововведеннями. Сільськогосподарська освіта здебільшого фінансується Міністерством сільського господарства, рибної про­мисловості і навколишнього середовища. Однак деякі школи підтримують національні фермерські спілки.

Консультації «першої лінії» забезпечує Служба сільськогос­подарських консультацій, що входить до WUR і складається з 46 груп. Кожна група надає консультації певному сільсько­господарському сектору й підтримується комітетом фермерів, призначеним місцевими філіями фермерських спілок.

Крім сільськогосподарських консультаційних служб існують центри знань та інформації, які збирають, опрацьовують інфор­мацію з різних джерел, а потім поширюють її завдяки прове­денню семінарів, курсів, виданню брошур чи буклетів. Ці цен­три також розробляють комп'ютерні й навчальні програми для сільськогосподарських шкіл і центрів навчання. Через систему поширення знань товаровиробник може звернутися до потріб­ного консультанта, виходячи з певної проблеми і, звичайно, фі­нансових можливостей.

Протягом багатьох років уряд фінансував консультаційну ді­яльність (консультації були безкоштовними), але з 1990 року було введено плату за певні послуги.

Як бачимо, поєднання досліджень, освіти та консультування (впровадження) із високим рівнем організованості сільських то­варовиробників є основою сільськогосподарської моделі Гол­ландії, яку визнано однією з найефективніших у світі. Інший варіант поєднання різних форм організації консультацій­ної служби можна побачити в Естонії, де нема єдиної струк­тури, що займається наданням консультаційних послуг. Спо­чатку такі послуги надавалися через Спілку фермерів. Надання послуг повністю фінансувала держава, а консультантами були державні службовці. Однак ця система була дуже залежною від бюджетного фінансування, крім того, консультанти, на думку естонських товаровиробників, перетворювалися на бюрократів і представляли інтереси державних структур, а не клієнтів. За три-чотири роки діяльності система втратила ефективність. З'я­вились альтернативні варіанти надання консультаційних послуг. Починаючи з 2000 року консультування в Естонії здійснюють:

• консультанти, які мають відповідну ліцензію;

• головний навчально-консультаційний центр;

• консультаційні центри в складі Спілки фермерів.

Розроблено системи реєстрації та атестації консультантів. Є два етапи атестації:

• обов'язкова атестація нових консультантів для реєстрації;

• атестація, яку консультанти повинні проходити кожні 3 роки.

Навчання консультантів здійснюють Національний консульта­ційний центр і Центр розвитку сільських регіонів.

Становить інтерес чинна система оплати послуг. Товаровироб­ник може обрати будь-яку з систем консультування з фінан­совою підтримкою держави за такою схемою: якщо обсяг кон­сультацій наданий на суму, еквівалентну 200 доларам США, то дотується 85 % вартості робіт, консультації у межах 400 дола­рів США - дотуються на 50 %, а консультації на більшу суму не дотуються. За надані послуги товаровиробник сплачує лише частину суми, після реєстрації договору та підтвердження то­варовиробником його виконання міністерство відшкодовує кон­сультанту решту суми.