1.4. Перспективи розвитку дорадчої діяльності в Україні

За період проведення аграрної реформи відбулося істотне розукрупнення суб’єктів господарювання на селі. Загальна кількість таких суб’єктів зросла від 13,4 тис. у 1990 році до 57,9 тис. у 2006 році, або в 4,3раза. Питома вага фермерських господарств становить 74,1 відсотка. На початок 2007 року 6,8млн. громадянам видано сертифікати на право володіння земельними частками (паями) загальною площею 26,7 млн. гектарів, з яких 17,7 млн., або 66,3 відсотка, передано в оренду. За даними вибіркового обстеження Держкомстату, проведеного у 2006 році, 2,2 млн. особистих селянських господарств (близько 40 відсотків) мають більш як 2гектари землі, 4,5 млн. (83 відсотки) утримують худобу, птицю або бджіл. У минулому році господарствами населення вироблено 61 відсоток валової продукції сільського господарства. Проте ефективність їх діяльності з кожним роком знижується, а у разі посилення конкуренції вони змушені будуть згорнути своє виробництво.

Докорінно змінилися соціально-трудові відносини на селі, що спричинило зниження рівня життя сільського населення. Кількість найманих працівників у аграрних підприємствах скоротилася до 1 млн. осіб, або майже в 5 разів. На початок 2007 року кожна друга особа з 781тис. безробітних, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, проживала в сільській місцевості. Майже в половині сільських населених пунктів України немає жодного суб’єкта господарювання. Частка оплати праці в структурі сукупних ресурсів сільських домогосподарств становить менше третини. Водночас доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості населення становлять менш як 5відсотків.

Погіршуються якісні показники трудових ресурсів у сільському господарстві, зокрема у 2006 році неповну та базову вищу освіту мали 14,2відсотка, а повну вищу освіту 8,4 відсотка облікової кількості штатних працівників, що значно менше порівняно із середніми показниками у національній економіці. У минулому році тільки 1 відсоток працівників, зайнятих у галузі сільського господарства, пройшли перепідготовку і 1,5відсотка — підвищили свою кваліфікацію.

Виникнення проблем у суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільського населення зумовлене такими факторами:

- недостатня ефективність існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації селян, керівників і спеціалістів сільського господарства;

- невідповідність отриманих знань вимогам щодо ефективного ведення сільськогосподарського виробництва та обмежені можливості щодо їх постійного оновлення;

- відсутність практичного досвіду роботи і навичок з пошуку та використання конкурентних переваг на ринку сільськогосподарської продукції;

- недостатня диверсифікація джерел доходів сільських домогосподарств, відсутність у частини сільського населення мотивації до продуктивної праці і підвищення рівня свого добробуту;

- нерозвинутість інфраструктури аграрного ринку та припинення функціонування об’єктів соціальної сфери у сільській місцевості;

-повільне впровадження прикладних наукових розробок у сільськогосподарське виробництво;

- ускладнення вимог до оформлення документів, необхідних для участі в цільових державних програмах щодо підтримки розвитку галузей сільського господарства та сільської місцевості;

- відсутність оперативних каналів доступної інформації з питань державної аграрної політики та підтримки галузей сільського господарства, результатів моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку сільськогосподарської продукції, а також фінансових і матеріально-технічних засобів для її виробництва.

Проблема, що склалася з наданням суб’єктам господарювання на селі інформаційно-дорадчих послуг, потребує невідкладного її розв’язання. Прогнозні обсяги і джерела фінансування Програми наведені у Паспорті Програми.

Метою Програми є формування в Україні ефективної та доступної мережі сільськогосподарських дорадчих служб для задоволення потреб сільськогосподарських товаровиробників та сільського населення у розширенні професійних знань і вдосконаленні практичних навичок, підвищенні ефективності господарювання та розвитку сільської місцевості.

Шляхи і способи розв’язання проблем Проблеми діяльності суб’єктів господарювання у сільській місцевості та сільського населення передбачається розв’язати шляхом:

1) сприяння підвищенню рівня ефективності господарювання у сільському господарстві через:

- навчання і надання дорадчої допомоги сільськогосподарським товаровиробникам та сільському населенню з питань врегулювання відносин власності на землю і майно та ефективного їх використання;

- інформування про новітні досягнення аграрної науки і техніки, впровадження у виробництво сучасних технологій, поширення передового досвіду господарювання, дотримання стандартів якості та безпеки сільськогосподарської продукції;

- сприяння диверсифікації сільськогосподарського виробництва;

- сприяння освоєнню методів виробництва нових видів сільськогосподарської продукції;

- залучення до розв’язання зазначених проблем вищих аграрних навчальних закладів III—IV рівня акредитації, які здійснюють підготовку кадрів для сільського господарства, суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності у сфері сільського господарства;

- роз’яснення питань, пов’язаних з реалізацією державної аграрної політики;

2) сприяння розвитку інфраструктури аграрного ринку, зокрема:

- організації мережі збуту сільськогосподарської продукції від виробника до споживача шляхом надання дорадчих послуг із створення сільських агромагазинів, сільськогосподарських заготівельно-збутових кооперативів, кредитних спілок, агроторгових домів тощо;

- налагодженню взаємовигідних партнерських відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб’єктами аграрного ринку;

3) поширення інформації про:

- ціни і кон’юнктуру ринків, переваги та загрози їх розширення (при вступі України до СОТ, ЄС, інших міжнародних організацій і регіональних угруповань);

- збут сільськогосподарської продукції і придбання ресурсів для її виробництва;

- порядок участі у державних і галузевих програмах підтримки розвитку сільського господарства та сільських територій;

4) розвитку сільської місцевості та розв’язання соціальних проблем сільського населення, зокрема:

- сприяння самоорганізації сільських громад і проведенню зборів для розв’язання соціальних, побутових та екологічних проблем, надання консультаційної допомоги під час розроблення та виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку сільських територіальних громад, районів, областей;

- надання дорадчих послуг з питань створення інформаційно-навчальних центрів, клубів, груп за інтересами для різних категорій сільського населення;

- надання дорадчих послуг з питань зайнятості та самозайнятості сільського населення, створення підприємств з надання соціально-побутових послуг сільському населенню, навчання та профорієнтації сільської молоді;

- підготовка та проведення науково-практичних конференцій з актуальних питань розвитку аграрного та несільськогосподарського виробництва, сільських територій.

Надання сільському населенню дорадчих послуг може здійснюватися за такими варіантами:

- повна оплата споживачами дорадчих послуг їх вартості. Цей варіант через низьку платоспроможність суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільського населення значно звужує спектр послуг, які можуть надаватися. Такий підхід уповільнить розвиток національної мережі сільськогосподарських дорадчих служб, не дасть змоги досягти визначеної Програмою мети;

- надання суб’єктам господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню соціально спрямованих дорадчих послуг, що мають найбільший соціальний ефект, за рахунок коштів державного бюджету, а інших послуг - за рахунок замовників.

З урахуванням соціально-економічної ситуації, що склалася у сільській місцевості, найбільш прийнятним є останній варіант надання дорадчих послуг.

Кошти державного бюджету, що передбачаються для надання соціально спрямованих дорадчих послуг суб’єктам господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню, використовуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Завдання і заходи, спрямовані на розв’язання проблем і досягнення мети Програми, визначені у додатку .

Організація виконання Програми. Мінагрополітики в межах своїх повноважень забезпечує виконання Програми, координує дії виконавців.

Програма виконується двома етапами:

- перший (2007 рік) — сприяння формуванню інформаційно-технічної бази сільськогосподарських дорадчих служб для надання соціально спрямованих дорадчих послуг суб’єктам господарювання, що провадять діяльність у сільській місцевості, та сільському населенню;

- другий (2008—2009 роки) — розвиток системи поширення сільськогосподарськими дорадчими службами знань з питань сільського господарства, сучасних технологій та інформації про кон’юнктуру аграрного ринку, а також надання соціально спрямованих дорадчих послуг.

Очікувані результати, ефективність Програми. Виконання Програми дасть можливість створити умови для адаптації діяльності суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, до вимог ринкової економіки, підвищити рівень якості життя сільського населення та комплексного розвитку сільської місцевості, а саме:

- забезпечити конкурентоспроможність суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сільській місцевості, та збільшення обсягів залучення інвестицій у розвиток сільського господарства і сільської місцевості;

- сприяти залученню у виробництво товарної сільськогосподарської продукції особистих селянських господарств, перетворенню їх у сучасні фермерські господарства, участі у виконанні державних і місцевих програм підтримки сільськогосподарського виробництва, агротехнологічного і сервісного забезпечення, а також формуванню постачальницько-збутових обслуговуючих кооперативів;

- створити передумови для розвитку людського потенціалу, розширення сфери зайнятості сільського населення, наближення рівня оплати праці в сільському господарстві до середнього показника в національній економіці та заохочення молоді до роботи і постійного проживання у сільській місцевості;

- створити умови для ефективного впливу аграрної освіти, науки і дорадництва на сільськогосподарське виробництво з метою переходу галузі на інноваційну модель розвитку;

- сприяти розвитку сільських територіальних громад, інфраструктури сільських населених пунктів та формуванню середнього класу в сільській місцевості;

- забезпечити проведення постійного діалогу між місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування і суб’єктами господарювання, що провадять діяльність у сільській місцевості, та сільським населенням з питань реалізації аграрної політики;

- зменшити навантаження на соціальні фонди, сприяти збільшенню надходжень до місцевих бюджетів для розв’язання проблем сільських територій.

Очікувані результати виконання Програми наведені у додатку .

Обсяги та джерела фінансування. Фінансування Програми здійснюється у межах коштів, які щороку передбачаються у державному і місцевих бюджетах для здійснення заходів, визначених Програмою.

Орієнтовний обсяг коштів державного бюджету, передбачених для виконання Програми, становить 31,51 млн. гривень. Контроль за їх використанням здійснюється відповідно до законодавства.