4.8.2. Демократичний стиль керівництва

Демократичний стиль характеризується наданням підлеглим самостійності в межах виконуваних ними функцій і їхньої кваліфікації. Це колегіальний стиль, що дає більшу волю діяльності підлеглим під контролем керівника.

Керівник-демократ віддає перевагу таким механізмам впливу, які апелюють до потреб більш високого рівня: участі, приналежності, самовираження. Він воліє працювати в команді, а не смикати за ниточки влади.

Подання демократа про своїх співробітників зводиться до наступного:

1. праця процес природний. Якщо умови сприятливі, то люди не тільки приймуть на себе відповідальність, вони будуть прагнути до неї;

2. якщо люди залучені до організаційних рішень, вони будуть готові використати самоконтроль і самоврядування;

3) залучення є функцією винагороди, пов'язаного з досягненням мети;

4) здатність до творчого рішення проблем зустрічається часто, а інтелектуальний потенціал середньої людини використається лише частково.

Дійсний демократ уникає нав'язувати свою волю підлеглим. Він розділяє з ними владу й контролює результати діяльності.

Підприємства, де домінує демократичний стиль, характеризуються високою децентралізацією повноважень. Підлеглі беруть активну участь у підготовці рішень, користуються волею у виконанні завдань. Створено необхідні передумови для виконання роботи, проводиться справедлива оцінка їхніх зусиль, спостерігається поважне відношення до підлеглих і до їхніх потреб.

Керівник вкладає багато зусиль у створення атмосфери відкритості й довіри з тим, що якщо підлеглим знадобиться допомога, вони не соромлячись можуть звернутися до керівника.

У своїй діяльності керівник-демократ опирається на весь колектив. Він намагається навчити підлеглих вникати в проблеми підрозділу, видавати їм ефективну інформацію й показувати, як шукати й оцінювати альтернативні рішення.

Особисто керівник займається тільки найбільш складними й важливими питаннями, надаючи підлеглим вирішувати все інше.

Він не підданий стереотипам і варіює своє поводження згідно змінам ситуації, структури колективу.

Вказівки видаються не у формі указів, а у вигляді пропозицій з урахуванням думок підлеглих. Це пояснюється не відсутністю власної думки або бажанням розділити відповідальність, а переконаністю, що у вміло організованому процесі обговорення завжди можуть бути знайдені кращі рішення.

Такий керівник добре розбирається в достоїнствах і недоліках підлеглих. Орієнтується на можливості підлеглого, на його природне прагнення до самовираження за допомогою свого інтелектуального й професійного потенціалу. Бажаних результатів він домагається за допомогою переконання виконавців у доцільності й значимості покладених на нього обов'язків.

Керівник-демократ постійно й докладно інформує підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу. Це дозволяє легше мобілізувати підлеглих на реалізацію поставлених завдань, виховувати в них почуття справжніх хазяїв.

Будучи добре інформованим про щире положення справ у керованому їм підрозділі й про настрої своїх підлеглих, він у взаєминах завжди тактовний, з розумінням ставиться до їхніх інтересів і запитів. Конфлікти він сприймає як закономірне явище, намагається витягти з них користь на майбутнє, вникаючи в їхню першопричину й суть. При такій системі спілкування діяльність керівника поєднується з його роботою по вихованню підлеглих, між ними зміцнюється почуття довіри й поваги.

Демократичний стиль заохочує творчу активність підлеглих (багато в чому за допомогою делегування повноважень), сприяє створенню атмосфери взаємної довіри й співробітництва. Люди повною мірою усвідомлюють свою значимість і відповідальність у рішенні завдань, що стоять перед колективом. Дисципліна трансформується в самодисципліну.

Демократичний стиль аж ніяк не утрудняє єдиноначальності, не послабляє владу керівника. Скоріше навпаки, його авторитет і реальна влада зростають, оскільки він управляє людьми без грубого натиску, опираючись на їхній здатності й зважаючи на їхнє достоїнство.