4.8.Стилі керівництва керівництва колективом

Можливість керівника на ділі реалізувати свій статус (посадове положення) є залежним від стилю його роботи.

Стиль керівництва - це сукупність типових прийомів впливу керівника на підлеглих при виконанні їм управлінських функцій. Це звична особливість і манера поводження керівника стосовно підлеглих, використовувана для того, щоб зробити на них вплив і спонукати їх до досягнення цілей.

У стилі керівництва можна виділити три основних компоненти, які характеризують основні особливості стилю:

1. турбота про виконання поставлених завдань;

2. способи, за допомогою яких керівник впливає на підлеглих;

3. взаємовідношення з підлеглими, а також з колегами й вищестоящими керівниками.

Все це відображає стиль керівництва й характеризує керівника.

Стиль керівництва перебуває в тісному взаємозв'язку з методами керування.

Метод керування - це сукупність способів цілеспрямованого впливу керівника на підлеглих, що забезпечують координацію їхніх дій.

Метод - це поняття цілком об'єктивне, існуюче незалежно від керівника. По характері впливу розрізняють три групи методів: адміністративні, економічні, психологічні, соціально-психологічні.

Стиль керівництва в основі своїй також об'єктивний, тому що залежить від специфіки (функціонального призначення) діяльності й від рівня ієрархії керування. Але він завжди суб'єктивно пофарбований індивідуальними особливостями й особистісними властивостями керівника.

У діяльності керівника об'єктивні й суб'єктивні компоненти стилю переплетені настільки щільно, що не завжди їх можна розділити й обчислити. Але всяка спроба звести особливості службового поводження тільки до особистих якостей керівника або тільки до специфіки його діяльності приводить до помилки.

Стиль керівництва - це прийоми використання методів керування і їхня реалізація в конкретних умовах виробництва даним керівником. Стиль, якого дотримується керівник, постійно перебуває в полі зору підлеглих. Він певним чином оцінюється й сприймається. Тому стиль роботи - це далеко не особиста справа керівника.

Враховуючи об'єктивно існуючі обставини й опираючись на особистісні якості, кожен керівник виробляє свій власний стиль керівництва.

Але розмаїтості в стилі керівництва не безмежні, вони існують і варіюють у межах, обумовлених провідною стильовою концепцією.

Варіантність стилів можна класифікувати по різних ознаках. Найпоширенішим є виділення стилів по ознаці характеру відносин між керівником і підлеглими. Із цієї позиції прийнято розрізняти три стилі керівництва: автократичний, демократичний і ліберальний.

Конкретний, індивідуальний стиль керівництва формується залежно від того, у якому співвідношенні реалізуються в діяльності керівника його якості. Тип керівника визначається тими якостями, які домінують у його особистості.

Зрозуміло, відносини керівника й підлеглих, що визначають стиль роботи, можуть бути згруповані й по-іншому. Але при будь-якій аргументованій класифікації виділяються автократичний, демократичний і ліберальний типи спілкування.

Кожен керівник - це унікальна особистість, що володіє рядом особливостей. Тому не завжди можна віднести діяльність керівника до конкретної категорії стилю. Але можна сказати, який стиль найбільш характерний для даного керівника.