4.4. Мотивація діяльності колективу

Процес праці має свою логіку:

- початок діяльності, обумовлений її цілями й причинами;

- сама діяльність, що вимагає певних знань, зусиль і ресурсів;

- закінчення діяльності, що представляється її результатами й розмірами винагороди за працю.

У поводженні людини у процесі праці, є два взаємозалежних аспекти:

1) спонукальний, котрий визначає й забезпечує спрямованість й активність поведінки за рахунок чітко певних цілей діяльності;

2) регуляційний, що підтримує активність поведінки на певному рівні за рахунок умов праці й різного роду психічних процесів і станів людини.

Головний зміст і ціль діяльності керівника полягає в забезпеченні виконання необхідних робіт. Щоб передбачати можливі стани діяльності й управляти поведінкою підлеглих, керівник повинен знати логіку праці й розуміти, що рухає людьми в цей момент і чому люди поводяться так, а не інакше.

Керівники завжди усвідомлюють, що необхідно спонукувати людей працювати й виконувати поставлені завдання. Однак вони вважали, що для цього досить матеріальної винагороди або різного родів насильства. Але гроші, а тим більше насильство, не завжди спонукають людину працювати краще.

Що ж конкретно спонукає людину до праці й змушує її поводитися певним чином?

Поведінка людини визначається безліччю мотивів, які здатні спонукувати, зацікавлювати, направляти й активізувати її.

Мотиви - це стимули, причини, сили, захоплення, що викликають або стимулюють активність людини, що спонукають її поводитися певним чином. Від реакції на ці стимули залежить модель поведінки.

Від мотивів варто відрізняти мотивування, тобто висловлення, що визначають ту або іншу поведінку людини, в залежності від об'єктивних або суб'єктивних обставин.

Мотиви впливають на поведінку людини як особистості й на його соціальну роль. Вони виступають у свідомості людини як ціль, на яку спрямоване в остаточному підсумку поведінка.

Розуміння мотивів дає ключ до пояснення поведінки й організованої діяльності людини. Якщо в людини є мотив, що спонукує до дії, то його енергія й зусилля проявляються в набагато більшому ступені, чим при відсутності такого. Наявність мотивів або мотивація змушує людину діяти й поводитися певним чином.

Мотивація - це зацікавленість людини, обґрунтування його бажань і прагнень. Це сполучення інтелектуальних, фізіологічних і психічних процесів, які в конкретних ситуаціях визначають те, наскільки рішуче діє людина й у якому напрямку зосереджується її енергія.

Відносно керування трудовим колективом можна дати наступне визначення мотивації.

Мотивація - це процес спонукання й стимулювання окремої людини або групи людей до діяльності, до активності, до ініціативи. Вона необхідна для ефективної реалізації ухвалених рішень і для виконання намічених робіт. Застосовуючи на практиці принцип мотивації, керівник перетворює свої рішення в справи.

Деякі керівники помилково думають, що якщо деяка організаційна структура або деякий види діяльності прекрасно пророблений на папері (у розпорядженнях, наказах ), то вони також добре будуть працювати й у житті. Це далеко не так...

Для діючого керування трудовим колективом, зміцнення дисципліни, формування ініціативи й свідомого відношення до праці керівник повинен знати індивідуальні особливості підлеглих і мотиви їхньої поведінки.