4.2.2. Основні соціально-психологічні характеристики колективу

Психологія групи - це сукупність певних соціально-психологічних явищ, які впливають на поводження членів групи. У їхньому числі виділяються:

а) суспільна думка (колективні погляди, установки, судження);

б) соціальні почуття й колективні настрої;

в) колективні звички, звичаї, традиції;

г) різні явища, що виникають у процесі взаємовідносин людей (взаємні оцінки, вимоги, авторитет).

Психологія групи дуже сильно впливає на поводження людей у групі.

Від того, як члени колективу проявляють себе в праці, спілкуванні й пізнанні, складається характер міжособистісних відносин у колективі, формуються групові інтереси, норми поведінки, створюється суспільна думка про колектив (дружний, ініціативний, скандальний).

Основними соціально-психологічними характеристиками колективу можна вважати його інформованість, дисциплінованість, активність, організованість і згуртованість.

1. Інформованість є однією з основних умов свідомої поведінки людини відповідно до її мети. Від рівня інформованості колективу залежать результати роботи членів колективу й усього колективу.

Добре організована інформація, адресована всім і доходить до кожного, робить людину співпричетною до життя колективу, до його цілей. У таких випадках менше залишається байдужих, пасивних працівників. Гласність і зближення економічних інтересів всіх членів колективу підвищує прагнення працюючих до участі в керуванні колективом.

Ніякий керівник не може розраховувати на підтримку колективу, якщо він не використає або слабко використовує всі канали інформації - усні й друковані.

2. Дисципліна - це встановлений порядок поведінки людей, що відповідає існуючим в колективі нормам моралі й права. Вона дозволяє регулювати поведінку в колективі й забезпечувати погодженість дій усередині нього.

Дисциплінованість особистості в колективі - це насамперед показник соціального розвитку й відповідальності людини, його відносин до роботи. Висока свідомість і розуміння своєї ролі в колективі визначають сумлінне відношення до виконуваної роботи.

Дотримання дисципліни (виробничої, суспільної, побутової) припускає обов'язкове встановлення й виконання людьми певних норм (правових, технологічних, моральних) і правил поведінки. Ступінь установлення цих норм і правил прямо впливає на якість виконання тих або інших виробничих і соціальних функцій.

Способи підтримки дисципліни бувають найрізноманітніші: пряме державне й посадове втручання, суспільна думка, особиста свідомість людей. Формами суспільної дисципліни є мораль, а також звичаї, вдачі, традиції.

3. Під активністю особистості розуміється діяльність, що відбувається не стільки в силу необхідності виконання службово-посадових обов'язків, скільки як вільне самовираження. У цьому випадку активність особистості є прагнення до задоволення потреби в праці й визнанні.

Людина прагне повніше реалізувати й розкрити свої здатності і цим здійснюється її всебічний, цілісний розвиток як особистості. Ступінь прояву активності й розвитку ініціативи людини значною мірою залежить від того, чи діє вона наодинці із собою або в умовах прямого контакту з іншими членами колективу. І почуття, і моральний стан, і свідома активність людини на людях помітно відрізняються від його поведінки на самоті.

Відношення людей до праці, їх виробнича й суспільна активність перебувають у прямої залежності від характеру взаємин керівника й колективу усередині колективу.

4. Організованість забезпечується чітким визначенням й упорядкуванням функцій, прав і відповідальності членів колективу. Вона проявляється в характері реакцій даного колективу на зміни зовнішнього середовища, на внутрішню й зовнішню інформацію. Від організованості трудового процесу залежить відношення працівників до праці й трудової дисципліни.

Керівникові легше працювати у високоорганізованому колективі, але для створення такого колективу від керівника потрібні більші зусилля й висока кваліфікація. Справа в тому, що на організованість колективу впливає дуже багато об'єктивних і суб'єктивних факторів: і рольова особливість особистості, і загальний стан дисципліни в колективі. Але навіть ідеально організований колектив (у його формалізованому виді) у процесі його роботи зазнає збої в силу рольових особливостей його членів як суб'єктів праці, спілкування й пізнання.

Для зміцнення функціональних (технологічних) зв'язків у колективі потрібно враховувати інтереси членів колективу й використовувати економічні й соціальні методи впливу.

5. Згуртованість - це психічне утворення, що поєднує всіх членів колективу в їхній спільній діяльності й створює цілісну єдність колективу. Це міра тяжіння членів колективу один до одного і до колективу. Це неодмінна якість будь-якого трудового колективу.

Необхідність руху до загальної мети припускає наявність певної спільності взаємодії між членами колективу. І якщо спільність мети й взаємодії захоплюють всіх членів колективу, якщо вони втягуються в процеси руху, то за бортом залишаються безладь, особиста ворожість, антипатії. У згуртованого колективу менше проблем у спілкуванні, менше напруженості й недовіри.

Ненормальні міжособистісні й міжгрупові відносини усередині колективу, несправедливий розподіл робіт між членами колективу, недоліки в способах нарахування зарплати, у використанні матеріальних і моральних стимулів, у ритмічності виробництва знижують згуртованість колективу, приводять до конфліктів усередині колективу.

На стан згуртованості колективу великий вплив робить психічна сумісність його членів. Під сумісністю розуміється ступінь сполучення в колективі особистих якостей його членів.

Потенційним негативним наслідком високої згуртованості є групова однодумність, коли через почуття солідарності знижується активність діяльності окремих членів колективу.

Забезпечення психологічної сумісності досягається в першу чергу правильним підбором кадрів. Керівник може зміцнити згуртованість, наголошуючи на глобальні цілі колективу, показуючи внесок колективу в загальну мету фірми.

Сукупність соціально-психологічних характеристик стану колективу називається моральним кліматом колективу. Для оцінки морального клімату колективу можна використати такі непрямі показники, як відомості про плинність кадрів, якості виготовленої продукції, результативності праці тощо.

Сприятливий моральний клімат колективу - неодмінна умова його працездатності й розвитку. Дух співробітництва, підтримки й взаємної вимогливості, чіткість організації й погодженість зусиль працівників - от ті резерви, які дозволяють підвищити ефективність трудової діяльності колективу.