4.2.1. Структура трудового колективу

При вивченні трудового колективу дорадчої служби його варто представляти не тільки як сукупність особистостей, а більше укрупнено - як сукупність малих груп.

Малою групою прийнято вважати таку спільність людей, члени якої підтримують між собою безпосередні контакти, і чия діяльність часто здійснюється на очах один одного.

Трудовий колектив складається з декількох малих груп. Кожна група виконує певні функції й займає в технологічному процесі певне місце, вона має деяку відособленість.

Значення малих груп у трудовому колективі визначається для керівника тим, що вони є безпосередніми провідниками й виконавцями цілей колективу.

У процесі спільної праці групи прямо або побічно зв'язані між собою. Тому для практики керування важливі не тільки особливості групи, але її зв'язки і відносини з іншими групами.

Склад і відносини малих груп утворюють структуру трудового колективу. Знання закономірностей формування й розвитку структури трудового колективу полегшує керування їм.

Відносини, як і люди, характеризуються розмаїтістю. Структуру трудового колективу можна розглядати й оцінювати з різних позицій, по різних ознаках. Найбільш часто структура трудового колективу розглядається з позиції відносин між окремими групами. Відносини в трудовому колективі можуть протікати на формальному рівні (формальні або функціональні відносини) і на неформальному рівні (міжособистісні й групові відносини). Із цих позицій розрізняють формальну й неформальну структури трудового колективу. У кожному колективі існує складне переплетення формальних і неформальних структур.

Виконуючи свої обов'язки, працівник дорадчої служби вступає з іншими членами трудового колективу в офіційні або формальні відносини, які відображають професійно-трудову сторону життя трудового колективу.

Групи, створені з волі керівника для здійснення виробничого процесу, є підрозділами і називаються формальними групами. Завданням формальних груп є виконання конкретних завдань і досягнення певних цілей.

На характер формальних відносин великий вплив роблять індивідуальні особливості керівника й членів трудового колективу.

Формальні групи і їхні відносини утворюють структуру дорадчої служби. Формальна або функціональна структура відображає сформований в трудовому колективі поділ праці між окремими групами або особами, залежно від ділових їхніх якостей.

Формальна структура безособова. Вона визначається службовим становищем, інструкціями, наказами, у яких визначені права й обов'язки кожного члена трудового колективу, тобто визначені посадові ролі, які повинен виконувати кожен працівник.

Досить важливо, щоб кожен член формальної групи чітко знав свою посадову роль і прагнув її виконати повністю, якісно й вчасно.

На підприємстві можуть створюватися три типи формальних груп:

1) групи керівників (командні групи). Група керівників - це керівник фірми або її підрозділи і його штаб;

2) групи виконавців (дорадники, експерти-дорадники групи). Робоча група підрозділу або групи, що працюють над тим самим завданням, і які мають певну самостійність у своїй праці;

3) цільові групи (цільові комітети). Цільова група - комітет, що тимчасово створюється для заповнення пробілів існуючих в організаційних структурах.

Взаємозалежні групи і їхні відносини утворять систему, що ефективно повинна працювати як єдиний злагоджений механізм.

Чим краще розуміє керівник, що ж являє собою група, і знає фактори її ефективності, чим краще він володіє мистецтвом ефективного керування формальними групами, тим більша ймовірність того, що він зможе підвищити продуктивність праці свого підрозділу і дорадчої служби в цілому.

Як тільки створено трудовий колектив, то він стає також соціальним середовищем, де люди взаємодіють не тільки по вказівках керівників.

У силу розмаїтості інтересів працівників трудового колективу в ньому незалежно від формальної структури утворяться різні соціальні групи, які називають неформальними групами.

Неформальна група - це спільність людей, як правило, у межах до 7 чоловік, які вступають у регулярні взаємодії для досягнення певних цілей. Неформальні групи виникають у результаті більш-менш тривалого спілкування, заснованого на взаємодії працюючих як особистостей.

Причиною існування неформальної групи є спільність цілей, інтересів і схильностей людей, їхніх поглядів, звичок. Вони утворюються як на виробництві, так і поза виробництвом. Але для утворення неформальних груп особливо сприяє трудове середовище, де люди звичайно збираються щодня багато років.

Групи в 3-5 чоловік можна спостерігати "неозброєним" оком. Наприклад, перерва на зборах. Люди групуються. Але групи більше 5 чоловік зберігаються 2-3 хвилини. Потім хтось відійде, група розділиться, але все це відбувається непомітно від самих людей (одному нудно, іншого викликали ). А 2-4 людини можуть простояти довго. Те ж саме на вечірках, у будинках відпочинку.

Причина: емоційний ресурс й обсяг уваги людини обмежені по величині й часу. Тому він не може підтримувати тривалі контакти більш ніж з 5 людьми одночасно.

Неформальна група характеризується певною соціально-психологічною спільністю: почуттям солідарності, взаємної довіри, допомоги, захисту тощо.

У спонтанно виникаючих неформальних групах є своя ієрархія, свої лідери й завдання. У них виробляються певні правила, норми поведінки, які створюють порядок і режим функціонування неформальних груп.

Групові норми й правила є своєрідним регулятором поведінки. Вони нерідко диктують характер взаємин підлеглих з керівником, відношення до праці, участь у різних формах позагрупового спілкування. Неформальна група може мати величезний вплив на своїх членів (думка, тиск групи). Приналежність до неформальних груп може дати людям психологічні вигоди, не менш важливі для них, чим одержувана зарплата.

Як правило, у неформальній групі виділяється лідер. Лідером є особа, що веде членів групи за собою. Лідер неформальної групи не наділений адміністративною владою, тобто він не має формального права розпоряджатися й вимагати виконання. Але його вплив на членів неформальної групи може бути дуже значним.

Неформальна або соціально-психологічна структура трудового колективу поєднує в собі ряд неформальних груп, які утворюються в ньому поза компетенцією керівництва.

Неформальні відносини між окремими групами складаються й існують незалежно від службової субординації людей на основі спільності інтересів, подібності характерів, психологічної близькості, симпатій й антипатій, суспільного визнання, авторитету.

Неформальна структура трудового колективу створюється особистими якостями його членів. Часто неформальні об'єднання впливають на якість діяльності трудового колективу й на його організаційну ефективність.

Щоб успішно управляти трудовим колективом, керівникові дорадчої служби необхідно не тільки вміти аналізувати міжособистісні відносини усередині групи, але також знати характер міжгрупових відносин (функціональних й особистісних).