4.1.3. Цілеспрямованість

Найважливішою психічною властивістю, що характеризує людину, є цілеспрямованість її діяльності й поведінки.

Цілеспрямованість визначає мету, яку ставить перед собою людина, прагнення, які йому властиві, мотиви, відповідно до яких він діє, інтереси, якими він керується у своїй діяльності.

Цілеспрямованість людини багато в чому визначає її поведінку, спосіб життя. В основі цілеспрямованості лежать потреби, задоволення яких пов'язується з різними емоціями.

4.1.4. Характер

Характер – одна з головних психічних властивостей людини.

Характер - це сукупність найбільш виражених (стійких) психічних станів і властивостей людини, які систематично проявляються в її діях і вчинках.

Для опису характеру конкретної людини можна скористатися наступними полярними рисами:

- принциповість - безпринципність;

- організованість - безладність;

- самокритичність - несамокритичність;

- переоцінка своїх сил - недооцінка;

- ощадливість - марнотратність;

- довірливість - підозрілість;

- невимушеність - скутість;

- тактовність - безтактність;

- працьовитість - лінь;

- упевненість - непевність;

- акуратність - неохайність;

- чуйність - байдужість;

- поступливість - непоступливість;

- альтруїзм - егоїзм.

Характер - результат пройденого людиною життєвого шляху, що впливає й на подальше життя в тій мірі, у якій вона залежить від нього самого.

Характер людини - це його доля. Він визначає лінію поведінки людини, його відношення до справи й до речей, до інших людей і до самого себе.

Незважаючи на різноманіття індивідуальних рис характеру, між ними існує деяка спільність, що дозволяє розділити їх на наступні групи:

1.Загальні риси характеру (принциповість, чесність, цілеспрямованість тощо).

2.Відношення до праці (працьовитість, лінь і т.д.).

3.Відношення до інших людей (товариськість, замкнутість і т.д.).

4.Відношення до себе (скромність, зарозумілість і т.д.).

Відношення до людей. У відношенні до людей проявляються такі риси характеру, як товариськість, тактовність, ввічливість. На противагу їм виступають брутальність, заздрість, прагнення перекласти роботу на інших. Такі люди, як правило, постійно незадоволені, протиставляють себе колективу, критично настроєні.

Відношення до самого себе. Тут характерні такі риси, як почуття особистого достоїнства, тверезої самооцінки, скромність і самодисципліна. Деякі люди мають підвищену зарозумілість, що приводить до чванства, хвастощам. Такі люди звичайно невживчиві в колективі, часто створюють конфліктні ситуації. Однак не бажана й інша крайність - недооцінка себе, боязкість у висловленні своїх позицій і поглядів.

При керуванні керівнику дорадчої служби потрібно знати характер кожного працівника і вміло використовувати окремі їх риси.

4.2. Трудовий колектив дорадчої служби

Людина - первісний елемент будь-якої соціальної спільності. Він має потребу в спілкуванні із собі подібними й, очевидно, отримує радість від такого спілкування. Більшість із нас активно шукають взаємин з іншими людьми.

У багатьох випадках наші контакти з іншими людьми короткочасні й незначні. Однак, якщо двоє, троє або більше людей постійно проводять досить багато часу разом, то вони поступово починають усвідомлювати один одного психологічно. Створюється соціально-психологічна спільність.

Час, необхідний для такого усвідомлення, і ступінь усвідомлення дуже сильно залежать від ситуації й характеру взаємозв'язку людей. Але результат такого усвідомлення практично завжди той самий. Усвідомлення людьми того, що про їх думають і чого від них чекають інші люди, змушує їх деяким чином міняти своє поводження, підтверджуючи тим самим існування взаємин. Коли такий процес відбувається, то випадкове скупчення людей стає групою.

Група - це сукупність людей, об'єднаних спільністю інтересів, професій, діяльності тощо. Від юрби вона відрізняється тим, що юрба - це неорганізоване скупчення людей, збіговисько.

Група - це соціальна категорія, і поводження людей у групі вивчається соціальною психологією. У групі люди взаємодіють один з одним таким чином, що кожний з них одночасно й впливає на іншого і випробовує його вплив.

Кожний з нас належить до багатьом групам. Ми члени груп родин, родичів, друзів, студентів тощо. Деякі групи недовговічні. Вони розпадаються, коли місія виконана. Інші групи можуть існувати довго й впливати на своїх членів і навіть на зовнішнє оточення.

У процесі спільної праці люди прямо або побічно зв'язані між собою, вступають у певні відносини, поєднуються в групи, що утворять колектив.

Колектив - це група людей, зв'язаних стійкою, спільною й суспільно корисною діяльністю, що припускає наявність єдиних цілей, організації і керування.

Найважливішою ланкою суспільної структури є трудові або виробничі колективи. Щоб робити матеріальні й духовні цінності, люди вступають у певні зв'язки й відносини, і тільки в рамках цих зв'язків існує виробництво.

Трудовий колектив - це організаційно оформлена група працівників, створена для реалізації комплексу виробничих цілей.

Найважливішою характеристикою трудового колективу є єдність цілей його діяльності, які випливають із суспільних потреб й інтересів. Тому трудовий колектив - це не тільки соціальна категорія, але одночасно й засіб досягнення цілей.

Якщо цілі ясні й зрозумілі членам трудового колективу і стають прагненням кожного його члена, то вони цементують трудовий колектив. Зрозуміло, що спільність цілей не усуває деяких розбіжностей серед членів трудового колективу, тому що люди розрізняються рівнем підготовки, життєвим досвідом, особливостями характеру й інших індивідуальних ознак. До числа інших характеристик, що визначають поняття трудового колективу, ставляться його структура, величина, функції, процедури спілкування тощо.

Центральною ланкою у фірмі є первинний трудовий колектив: бригада, ділянка, цех, бюро, відділ. Йому виділяються певні матеріально-технічні засоби й створюються умови для успішної діяльності, що направляється керівником дорадчої служби. Саме тут створюються матеріальні й духовні цінності, виконується план, формується виробнича активність особистості.

Трудовий колектив - це не проста сукупність людей, а складне структурне утворення з багатьма зовнішніми й внутрішніми зв'язками, оформленими й неоформленими відносинами, які визначають ідеологію (сукупність ідей і поглядів, що відображають особливості суспільних відносин) і психологію (суспільна думка, соціальні почуття, колективні звички, традиції, настрої тощо).

У повсякденній діяльності керівникові трудового колективу важливо вміти спостерігати поведінку окремих працівників у праці, у спілкуванні, в умінні уміти сформувати, згуртувати й виховати колектив.