3.3. Інфраструктура ринку агроконсалтингових послуг

Ринок агро консалтингових послуг спрощено можна трактувати як місце, де сходяться покупець і продавець.

Законом України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” визначено термін про дорадчі послуги. Дорадчі послуги – це такі послуги, що надаються суб’єктами дорадчої діяльності суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, сільському населенню, сільським громадам, а також органам місцевого самоврядування і органам виконавчої влади. Дорадчі послуги поділяються на суспільно-корисні та комерційні.

Право на отримання дорадчих послуг мають фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сільській місцевості, сільське населення, сільські громади, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Таким чином, дорадчі послуги – це широкий спектр інтелектуальних товарів, покупцями яких виступають сільськогосподарські товаровиробники, жителі сільської місцевості, органи місцевого самоврядування, державні органи управління, комерційні структури, інші зацікавлені фізичні і юридичні особи.

Що ж до продавців, то до них відносяться, по-перше, районні та обласні дорадчі служби, консультаційні служби міжгосподарських формувань. Вони зорієнтовані на навчання дрібних землевласників основам ефективного господарювання в ринкових умовах.

По-друге, дорадчі служби поступово стають конкурентами мережі закладів сільськогосподарської післядипломної освіти, яка традиційно продовжує підвищувати кваліфікацію спеціалістів і керівників агропромислових формувань, включаючи на сьогодні і дорадчий напрямок.

По-третє, мережа установ із впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яка представлена науково-дослідними інститутами та обласними сільськогосподарськими дослідними станціями Української академії аграрних наук. На їх базі діють регіональні центри наукового забезпечення.

По-четверте, на базі аграрних університетів проводиться базова підготовка фахівців з інформаційно-консультаційної діяльності, відбувається підвищення кваліфікації сільськогосподарських працівників та надаються дорадчі послуги.

По-п’яте, галузеві випробувальні лабораторії та станції, що проводять незалежну наукову експертизу.

По-шосте, дорадчі послуги надають асоціації фермерів і землевласників України.

Безумовно, що держава фінансувати на достатньому рівні таку інфраструктуру агроконсалтингового обслуговування не в змозі.

Тому, Законом України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” дорадчі послуги поділені на два види – соціально спрямовані і комерційні.

Законом України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” чітко визначено поняття “соціально спрямовані дорадчі послуги” – послуги, які на даний момент розвитку соціально-економічних відносин є недоступними для більшості суб’єктів господарювання сільської місцевості та сільського населення через їх низьку платоспроможність, але є ефективними для розвитку сільського господарства та сільської місцевості, та які надаються за рахунок бюджетних коштів.

Звідси випливає, що комерційні дорадчі послуги – це послуги, які замовники оплачують самостійно.

Таким чином, дорадчі послуги, які надаються структурами інформаційно-консультаційного обслуговування агропромислового виробництва, як правило, мають оплачуватися:

• соціально спрямовані дорадчі послуги – за рахунок державного і місцевих бюджетів або інноваційних фондів (по контрактах з Мінагрополітики України, УААН, адміністраціями регіонів);

• комерційні дорадчі послуги – за рахунок оплати послуг підприємствами, об'єднаннями, фізичними особами.

Які послуги віднести до суспільно спрямованих дорадчих послуг, щорічно визначається державною цільовою програмою сільськогосподарської дорадчої діяльності в межах видатків центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та місцевими програмами соціально-економічного розвитку.

Таким чином, на сьогодні чіткого розподілу, які послуги належать до соціально спрямованих і комерційних, законом або підзаконними актами не встановлено. Проте для орієнтування органів виконавчої влади, консалтингових формувань та користувачів дорадчих

послуг Міністерством аграрної політики розроблені рекомендації з надання дорадчих послуг.

Рекомендаціями передбачено, що соціально спрямовані послуги надаються сільськогосподарським виробникам і населенню з метою пропаганди державної аграрної політики, досягнень науково-технічного прогресу, розповсюдження загальнодоступної інформації ринкового і науково-технічного характеру, узагальнення передового досвіду.

До соціально спрямованих послуг належать:

1. Заходи з пропаганди державної аграрної політики, в т.ч. з питань земельних відносин, приватизації, економіки, оподаткування, кредитування тощо, які здійснюються шляхом організації й проведення науково-практичних конференцій, семінарів, публічних лекцій, виступів по радіо, телебаченню, публікацій в періодичних виданнях.

2. Заходи з пропаганди досягнень науково-технічного прогресу, в т.ч. сучасного менеджменту, нових технологій, економіки і організації сільськогосподарського виробництва, збуту сільськогосподарської продукції, її споживання. Здійснюються шляхом проведення науково-технічних конференцій, семінарів, днів науки, виставок, днів поля, екскурсій тощо.

3. Роботи з проведення виробничої перевірки і доопрацювання пропонованих до впровадження наукових розробок, експертної оцінки пропонованих до використання в аграрному виробництві нової техніки й технологій.

4. Збір і узагальнення інформації з передового досвіду вирощування сільськогосподарських культур, догляду за тваринами, організації виробництва, збуту продуктів харчування тощо для їх подальшого використання органами державного і громадського управління і широкого розповсюдження серед сільськогосподарських товаровиробників і населення. Здійснюється шляхом моніторингу за роботою підприємств і організацій сільського господарства, обробки результатів та складанням інформацій про передовий досвід.

5. Формування національних або регіональних баз даних сільськогосподарської науково-технічної і ринкової інформації із забезпеченням широкого доступу до них. Здійснюється шляхом збору і систематизації ринкової і науково-технічної інформації з різних джерел: інформацій законодавчих органів, виконавчої влади, структур матеріально-технічного, фінансового обслуговування села, наукових установ, підприємств і об'єднань сільського господарства.

6. Розповсюдження науково-технічної і ринкової інформації, передового досвіду. Здійснюється з використанням регіонального банку сільськогосподарської науково-технічної і ринкової інформації та передбачає два основних шляхи:

6.1. Надання доступу до інформаційних ресурсів регіонального банку сільськогосподарської науково-технічної ринкової інформації, використання автовідповідачів тощо.

6.2. Організації днів інформації, інформаційних стендів в районних і обласних управліннях сільського господарства, спеціальних радіо- і телепрограм, виданням інформаційних бюлетенів тощо. При цьому цінову, прогнозну, технологічну інформацію бажано давати повнотекстову, а інформацію про нові технологічні, наукові відкриття та прийняті закони - шляхом підготовки реферативних і сигнальних видань.

7. Збір статистичної (економічної) інформації. Здійснюється на замовлення органу державного управління (Мінагрополітики) шляхом проведення вибіркових обстежень, опитувань, роботи з бухгалтерськими документами, проведення вимірювань на контрольних ділянках тощо.

8. Поточне консультування виробників сільськогосподарської продукції і населення. Здійснюється шляхом надання консультацій в офісі, телефоном, з виїздом до виробників, з реєстрацією наданих консультацій в спеціальному журналі реєстрації.

9. Виконання посередницьких функцій з надання науково-консультаційних послуг. Здійснюється у випадку, коли потрібна більш кваліфікована консультація виробнику. З цією метою використовуються бази даних регіональних і національних експертів-консультантів аграрної науки, підприємств матеріально-технічного, фінансово-кредитного чи ринкового забезпечення тощо.

10. Організація міроприємств з обміну передовим досвідом, культурою землеробства і ведення домашнього господарства для жителів сільських місцевостей, особистих, фермерських господарств тощо. Здійснюється шляхом організації круглих столів, виставок, стендів, екскурсій тощо.

11. Підготовка рекомендацій з проведення сільськогосподарських робіт, прогнозів виробництва і збуту сільськогосподарської продукції тощо.

12. Участь у підготовці проектів і програм розвитку агропромислового виробництва регіонів.

13. Підготовка аналітичних збірників, доповідей, записок на замовлення державних адміністрацій або органів управління агропромисловим виробництвом, агронаукою, агроосвітою.

14. Виготовлення відео -, радіо -, друкованої продукції на замовлення державних адміністрацій або органів управління агропромисловим виробництвом, агронаукою, агроосвітою.

15. Проведення заходів з сільськогосподарської пропаганди на замовлення державних адміністрацій або органів управління агропромисловим виробництвом, агронаукою, агроосвітою.

16. Впровадження наукових розробок у базових господарствах і районах.

17. Інші роботи науково-консультаційного і інформаційного характеру з питань агровиробництва на замовлення органів управління АПВ, агронауки, агро освіти.