5.17. Впровадження

Впровадження, четверта фаза процесу консультування – це кульмінація спільних зусиль консультанта і клієнта. З погляду клієнта, впровадити зміни, що ведуть до реальних поліпшень – основна мета будь-якого консультаційного завдання. Консультант також бажає, щоб про його пропозицію не тільки добре говорили, але і запроваджували у життя з гарними результатами.

Якщо немає впровадження, процес консультування не можна вважати завершеним. Така ситуація складається, якщо клієнт не приймає пропозиції консультанта, представлені наприкінці фази планування дій. Це свідчить про те, що завдання погано виконувалося обома сторонами. Якщо вони тісно співпрацювали у фазах діагностики і планування дій, клієнт не може відхилити результат спільної роботи. Сумніви щодо фокусу роботи консультанта під час вироблення програми дій і здійснення вироблених пропозицій мають були негайно призвести до коригувальних заходів і остаточної розробки пропозицій.

Може також статися, що консультант не знаходить жодного вирішення проблем клієнта. Можливо, проблема в запропонованому формулюванні не має вирішення. Таку ситуацію також варто виявляти і перепланувати роботу над пропозиціями на ранньому етапі, щоб при виробленні програм дій одержувати реалістичні пропозиції про те, як вирішувати переформульовану проблему.

5.17.1. Роль консультанта у фазі впровадження

Як ми знаємо, в остаточному підсумку за здійснення пропозицій відповідає клієнт. Саме він, а не консультант приймає управлінські рішення і стежить за тим, щоб вони втілювалися в життя. Це, звичайно, легше сказати, чим зробити. Чим складніше завдання, тим вище ймовірність того, що впровадження буде не менш, а навіть більш складною справою, ніж діагностика і вироблення програм дій. Представлений план або проект – це модель майбутніх умов і відносин, що допускає визначені форми поведінки з боку клієнта і його співробітників, а також визначені зовнішні й інші умови, що впливають на організацію клієнта. При розробці моделі консультант може помилятися. Крім того, багато умов можуть змінюватися після того, як пропозиції вже пред'явлені та прийняті. Поділ відповідальності консультантом у фазі впровадження допомагає перебороти ці труднощі.

Питання участі консультанта в перебудові ніколи не слід недооцінювати. Його необхідно ретельно вивчити й обговорити при плануванні завдання на консультативні роботи. Обидві сторони мають представити свої аргументи за і проти такої участі і розглянути різні альтернативні рішення.

Консультантові не слід брати учать у впровадженні в таких випадках:

• якщо проблема відносно проста і не очікується ніяких технічних або інших труднощів;

• якщо спільна робота у фазах діагностики і вироблення програм дії показує, що клієнт добре розуміє проблему і може впоратися з впровадженням її без сторонньої допомоги.

Небажання клієнта може бути мотивовано фінансовими причинами. До кінця фази планування дій вартість виконання завдання може перевищити можливості бюджету або ж керівник, що санкціонує даний контракт, може підрахувати, що участь консультанта у фазі впровадження зажадає великих витрат, яких можна уникнути. Тут також може допомогти відверте обговорення. Консультант може запропонувати більш економічний план побудови фаз діагностики і вироблення програм дій, щоб визволити засоби, що дозволяють йому брати участь у впровадженні.