9. Початок книгодрукування. Полемічна література

Засновником друкування кирилицею є Франциск Скорина. Він у 1517 році відкрив книгодрукарню у Празі та випустив друкований «Псалтир».

Перша точно датована російська книга – «Апостол», надрукован у московській друкарні за веління Івана Грозного Іванов Федоровим та учнем Франциска Скорини у 1564 р. Федоровича переслідували як еретика та він переїхав до Литви, а вже звідти перебрався до Львова, де заснував друкарню та випустив першу книгу на території України – «Апостол» у 1574 р. Також опублікував Буквар, який складався з Абетки та матеріалу для читання. Зазнаючи фінансових труднощів на початку 1575 р. переїхав до Острога де надрукував шедевр церковної вченості й тогочасної видавничої справи – Острозьку Біблію, а також Новий завіт тощо.

Українська книга мала відгук на усі потреби народу. Це були книжки церковного, творчого, наукового, ужиткового змісту, книжки для шкіл. Але через відсутність власної державності книгодрукування було позбавлено опіки та розвивалось лише зусиллями народу та меценатів.

Полемічна література. 16-17 ст. Новий жанр заснований як спосіб захисту православної церкви від окупації католицькою церквою. Ці твори ставали дуже популярними серед народу, вони виражали його визвольне прагнення, незламність духу та віри. Хоча великого впливу на життя у ті часи вони не мали, вони все ж таки надихали багато поколінь на патріотизм та боротьбу за свою віру.

Перлина полемічної літератури – «Тренос» Мелетія Смотрицького (1610 р.). У цих творах малювались образи морального занепаду вищих верств, духовенства тощо, протиставляючи їм звичайних ченців, та простий народ. Зворушення, емоційне піднесення чергуються тут з гострою сатирою, сарказмом. У творах малювались образи звичайних православних батьків та дітей, які зраджували свою віру та уходили до католицизму.

Найбільший вплив мали твори Івана Вишенського. Він став ченцем та писав посилання до України. До єпископів, які зрадили віру своїх предків, до народу, тощо. Він був проти окатоличення України, критикував увесь церковний та світський лад. Йому не подобався теперішній стан православної церкви також (продажність, нетрадиційна орієнтація, пияцтво, тощо). Він прагнув повернення до старохристиянських братств.

10. Архітектура та образотворче мистецтво у 16-17 ст.

Це най неспокійніший періоду житті України. Українські землі, що входили до складу Литви через створення Речі Посполитої, були загарбані польськими феодалами, почалася активна боротьба українського народу проти соціально-політичного та національного гніту.

За короткий час українське мистецтво пройшло бурхливу еволюцію, у ньому запанував ренесанс, світоглядною основою якого був гуманізм.

Процес складання нових форм розпочався в середині XVI ст., проте різні види мистецтва розвивалися не з однаковою активністю. Найраніше ренесансний характер визначився в архітектурі, відтак і в скульптурі, що була тісно з нею зв'язана, а згодом і в живописі.

У мистецтві з'являються нові жанри (портрет, історичний та побутовий живопис, пейзаж). Поширення античної спадщини, засвоєння пропорцій, ритму й гармонійності співвідношень. Одночасно з інтересом до анатомії людини впроваджується розуміння об'ємного трактування предметів та перспектива.

Архітектура. В західноукраїнських землях відбудовуються старі та закладаються нові міста, основою яких часто були магнатські фортеці, такі як Броди, Тернопіль та ін. Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне для Львова і Кам'янця-Подільського. У плані кожне місто мало вигляд прямокутника, поділеного на частини — місця проживання основних громад — руської, польської, вірменської. У центрі кожної частини — ринкова площа, від якої паралельно розходяться вулиці, у центрі міста — велика площа з ратушею. У Львові основні в'їзні брами сполучалися широкими магістралями, що було одним із найпрогресивніших прикладів у тогочасному європейському містобудуванні.

Середньовічний замок в м. Острозі - справжній ренесансний центр у Східній Європі, називався «волинськими Афінами». Найкращі споруди замку — Кругла Башта і Луцька брама — без перебільшення належать до визначних споруд Європи доби Відродження.

Розквіт громадянського та культового будівництва в ренесансному стилі у Львові. Створюється ансамбль будинків на площі Ринок, перлиною якого вважається «Чорна кам'яниця», Успенська церква, вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів.

Скульптура. 3 архітектурою був пов'язаний розвиток українського кам'яногорізьблення. Найхарактернішим прикладом гармонійного поєднання архітектури, скульптури, орнаментів з каменю, де сполучаються ренесансні та українські народні мотиви.

Надгробний пам'ятник в усипальниці - характерний зразок реалістичної ренесансної скульптури як в Італії, так згодом і в Україні.

Живопис. У цей час основними його видами залишаються настінний розпис та іконопис, однак поряд із ними виникають нові жанри — портрет, історичний живопис, в іконах і фресках зростає інтерес художника до реалістичного зображення персонажів, показу побутових сцен, краєвиду.

Справжніми шедеврами українського мистецтва початку XVII ст., пронизаними ідеями Відродження, є три іконостаси: П'ятницької та Успенської церков у Львові та церкви Святого Духа в Рогатині. У створенні обох львівських іконостасів, ймовірно,брали участь видатні українські майстри Лаврентій Пухало і Федір Сенькович.

Портретний живопис висувається на провідне місце у малярстві. Серед відомих світських портретів, виконаних у реалістичному ренесансному дусі, — зображення Стефана Баторія, портрети воєводи Івана Даниловича, знатних міщан Костянтина та Олександра Корняктів. До останніх зразків ренесансного портрета відносять також твори київської художньої школи — це зображення Петра Могили, Єлисея Плетенецького та інших видатних діячів украї-нської культури того часу.

Плідно розвивається у цю добу й книжкова мініатюра. Найдосконалішим прикладом цього виду мистецтва є ілюстрації Пересопницького Євангелія. Ця рукописна книга XVI ст. є унікальною пам'яткою української ренесансної культури.