Універсальна понятійна схема опису конфлікту
Системний підхід до дослідження конфлікту, що дозволяє об'єднати зусилля фахівців, що вивчають його, передбачає вихід на визначення універсальної для різних наук понятійної схеми опису конфліктної взаємодії.
Розробка власного розгорнутого понятійно-категоріального апарату є, напевно, одним з найважливіших завдань розвитку сучасної конфліктологічної теорії і практики.
Розвиток загальної і приватних теорій конфлікту виражається головним чином в розширенні і поглибленні понятійних схем опису цього явища, в переходах від одних понять до інших, фіксуючим більш глибоку сутність конфлікту, а також раніше не вивчені його сторони.
По суті, завдання полягає у формуванні системи загальних категорій опису конфлікту. При цьому принциповим стає розуміння нагальної необхідності виділення підстав для визначення понять в якості необхідних і достатніх, з урахуванням потреб і специфіки різних наукових напрямків. На сьогодні в кожній з галузей конфліктології розроблені та розвиваються свої понятійні схеми опису конфлікту. Їх якість визначається часом і інтенсивністю дослідження конфлікту в тій чи іншій науці. Однак розвиток конфліктології як самостійної дисципліни вимагає формування загальних уявлень з можливістю подальшого уточнення з урахуванням специфічних завдань.
Ми вже відзначали, що конфлікт як самостійне явище в соціології вивчається з 1924 р., а у військових науках - з 1988 р. Інтенсивність вивчення проблеми конфлікту, яку нехай і формально, але можна визначити кількістю публікацій, впливає на стан розвитку понятійно-категоріального апарату різних галузей конфліктології.
Крім того, істотні відмінності в поняттях викликані специфікою того предмета, який представники різних наук вибирають в загальному об'єкті дослідження - конфлікті.
У психології вперше понятійна схема опису була запропонована соціальним психологом Л. А. Петровською. Ця схема включала чотири категоріальні групи, що характеризують соціально-психологічний рівень аналізу конфлікту: структура конфлікту, його динаміка, функції та типологія. Крім цих основних понять, вона вказувала на практичне значення розробки поняття управління конфліктом, яке поряд із запобіганням, профілактикою, послабленням і дозволом конфлікту припускає його симптоматику, діагностику, прогнозування та контролювання.
У подальшому з розвитком теоретичної і дослідницької бази була запропонована схема із семи груп понять, яка була розвинена і включає до теперішнього часу одинадцять понятійно-категоріальних груп опису конфлікту.
Таким чином, для всіх наук, що вивчають конфлікт, можна запропонувати наступний варіант понятійно-категоріальної схеми його опису. Вона включає одинадцять основних категоріальних груп: сутність; класифікація; структура; функції; динаміка; еволюція; генезис; системно-інформаційний опис; попередження; завершення конфлікту; діагностика та дослідження.
Глава 4. Еволюція конфліктів Геохронологічна шкала (по в. А. Берднікову)
Еон Ера Період Ізотопні датування, млн років Основні події та домінуючі групи
ФАНЕР030Й Кайнозой Четвертинний 1,8 Людина
Неоген 25 Ссавці, птахи, комахи
Палеоген 66 Ссавці, птахи, комахи
Мезозой Крейда 136 Вимирають динозаври та амоніти Амоніти, динозаври
Юра 190-195 Перші птахи. Амоніти, динозаври
Тріас 230 Перші ссавці. Перші динозаври. Рептилії
Палеозой Перм 280 Рептилії
Карбон 345 Перші рептилії. Земноводні
Девон 400 Перші земноводні. Перші амоніти Риби
Силур 435 Молюски, брахіоподи
Ордовик 490 Перші риби. Брахіоподи, трилобіти, голкошкірі
Кембрій 570 Трилобіти
Пізній докембрій (Венд) 650-690 Кишковопорожнинні
Жирним шрифтом виділені домінуючі види.
Рівні еволюції психіки
Еволюція конфліктів - це їх поступове, безперервне, досить тривалий розвиток у часі.
Цей феномен може бути досліджений на основі результатів вивчення еволюції психіки людини як центральної ланки конфліктних ситуацій і еволюції соціальної взаємодії. Виявлення тенденцій в еволюції конфліктів - одне з основних завдань системно-генетичного аналізу конфліктної взаємодії.
Використовуючи найбільш загальний варіант класифікації, можна виділити три рівні еволюції психіки: міжвидовий, внутрішньовидовий, онтогенетичний.
1. Міжвидовий рівень еволюції психіки полягає в поступовому її зміні від простих форм до більш складних по мірі розвитку видів тварин від перших риб до земноводним, рептиліям, птахам, ссавцям і людині. Це еволюція психіки як явища життя на Землі.
2. Внутрішньовидової рівень еволюції психіки полягає в поступовому її зміні в міру розвитку людини або тварини як виду. Людина як вид ссавців існує приблизно 1,5 млн років. Протягом цього періоду психіка безперервно змінювалася. Ці зміни становлять нашу внутрішньовидову еволюцію психіки.
3. Розвиток психіки в онтогенезі, тобто в процесі життя людини (тварини) від народження до старості і смерті.
Крім еволюції психіки, для розуміння конфліктів важливо мати уявлення про еволюцію конкретних психічних процесів, властивостей, станів і утворень. Свою еволюцію мають всі більш-менш тривалі конкретні психічні явища: стрес, цінності, образи конфліктної ситуації, цілі, мотиви, мислення і т. п.
Важливе значення для аналізу еволюції конфліктів має гіпотеза про біосоціальний характер еволюції життя на Землі, яка народилася в XIX в., Але найбільш активна її розробка припала на другу половину ХХ ст. У зв'язку з цим необхідно звернутися до матеріалів соціобіології, що стосуються зооконфлікти (конфліктів у тваринному світі).
У деяких з них доведено, що кілька разів у процесі еволюції тварини переходили від одиночної до спільної формі існування, яка має ряд переваг, пов'язаних з можливістю обміну життєвим досвідом і актуальною інформацією, спеціалізацією і розподілом функцій між членами соціуму і т. д. (Д . Кемпбелл).
Висунуто смілива гіпотеза про відсутність прогресивної еволюції соціального життя від простих організмів до людини. Експериментально доведено, що еволюційні процеси в органічному світі на молекулярному, генному, хромосомному і анатомічному рівнях мають різну швидкість. Тому, можливо, слід говорити лише про соціальну історії. Іншими словами, філогенез слабо пов'язаний з соціогенез. Висловлено аргументоване припущення, що базисні типи внутрішньовидових взаємовідносин у тварин не можуть еволюціонувати.
Існує й інша гіпотеза: соціогенез є безперервний процес прогресивного розвитку соціальних форм в єдиному ряду «від амеби до людини». Анатомо-фізіологічні структури організму мають вирішальний вплив не тільки на рівень розвитку його індивідуальної поведінки, але і на форми спільнот, які дані організми утворюють.