Тема 19 Адміністративно-правове регулювання юстиції План:

1. Поняття юстиції, її ознаки та правове регулювання.

2. Суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері юстиції

3. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.

Ключові терміни: юстиція, адміністратив­но-правове забезпечення у сфері юстиції, акти цивільного стану, адвокатура, нотаріат, нотаріус

1. Поняття юстиції, її ознаки та правове регулювання.

Юстиція (лат. justitia) - справедливість, правосуддя. Останнє саме по собі не є об'єктом вивчення адміністративного права, оскільки воно пов'язано перш за все з діяльністю судів, які суку­пно складають незалежну гілку влади – судову.

Адміністратив­но-правове забезпечення у сфері юстиції - це діяльність суб'єктів державного управління, спрямована на забезпечення законності та правопорядку в державі, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Становлення України як демократичної соціально орієнтованої держави су­проводжується зростанням ролі та значення органів юстиції, розширенням сфери їхньої діяльності. Важливого значення набу­ває термін «правова політика держави», яка реалізується насам­перед у діяльності органів юстиції.

З позицій адміністративно-правового забезпечення необхідно вказати, що до характерних рис юстиції належать:

- багатооб'єктність (об'єктами юстиції є органи реєстрації актів громадянського стану, нотаріат, адвокат ура, судово-експерт­ні установи тощо) Це дає можливість свідчити, що юстиція є сис­темним утворенням, котре об'єднує значну кількість як об'єктів регулювання, так і суб'єктів державного управління.

- комплексність (за рахунок функції державної реєстрації нор­мативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади) Міністерство юстиції України є органом, який самостійно та через відповідні визначені структури здійснює державну реєст­рацію нормативно-правових актів органів виконавчої влади Вихо­дячи з того, що характер правових актів, перелік органів, які спря­мовують документи на державну реєстрацію, є значним, можна говорити про комплексність діяльності органів системи Міністер­ства юстиції України;

- різноманітність форм і методів управління. Вказана риса ви­пливає з попередньої та свідчить про те, що залежно від об'єкта регулювання, від повноважень суб'єкта державного управління за­лежить сутність впливу держави у цій сфері. Скажімо, коли стосов­но державної реєстрації нормативно-правових актів у системі Міні­стерства юстиції України можна говорити як про значний вплив держави на цей процес, то регулювання процесу діяльності адвокатів має переважно організуючий, рекомендаційний характер, оскільки адвокати є незалежними у своїй професії;

- значні контрольні повноваження. Вони проявляються у тому, що Міністерство юстиції та відповідні органи на місцях мають виражені контрольні повноваження стосовно діяльності об'єднань громадян, а також діяльності органів та організацій, правові акти яких реєструються в органах юстиції;

- реалізація на практиці взаємодії держави та недержавних інституцій. Йдеться про те, що такі недержавні інституції, які діють у сфері юстиції (адвокати, приватні нотаріуси, незалежні експерти тощо) повинні діяти за загальними правилами, що вста­новлюються компетентними державними органами (Верховна Ра­да України, Президент, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції тощо).

Нормативно-правовою базою адміністративно-правового забезпечення управління у сфері юстиції є положення наступ­них документів: Закон України «Про адво­катуру», Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закон України «Про нота­ріат», Закон України «Про Вищу раду юстиції», Закон України «Про вико­навче провадження», тощо.