У соціально-педагогічній діяльності сутність інформаційного консультування полягає в інформуванні об'єктів соціально-педагогічної допомоги про шляхи і засоби вирішення тих проблем, з якими вони звертаються до спеціальних установ.

Видами консультативної допомоги є контактне консультування, яке відбувається безпосередньо з клієнтом і дистанційне або заочне, яке передбачає спілкування з клієнтом телефоном чи засобом листування.

Найбільш ефективними методами і засобами соціально-педагогічного консультування є: регламентування, нормування, інструктування, приклад, наслідування, заохочення, переконання, критика, інформування, перегляд і аналіз відео- та аудіо-записів, творчих робіт, ситуацій, написання сценарію вирішення проблеми, рольова гра та ін. Зокрема інформування передбачає передачу інформації без оцінки клієнта, без урахування особливостей клієнта, але з урахуванням особливостей його проблеми. Тому потрібно надавати інформацію так, щоб клієнт якомога повніше усвідомив найважливіші аспекти й окремі деталі тієї інформації, яка йому необхідна з приводу звернення. Інформування передбачає виділення головного, посилання на нормативні документи авторитетних осіб, свідчення інших людей тощо.

Для поширення інформації використовується пабліситі - прес посередництво, завдання якого є поширення інформації через засоби масової інформації. При цьому розробляється прес-реліз за принципом розмови із обізнаним і доброзичливим співбесідником. Іноді організація пабліситі включає організацію відпочинку для різних соціальних груп, організацій. Можна встановити стенди з інформацією.

Соціальний педагог повинен усвідомлювати наявність певних перешкод (бар'єрів) у сприйнятті інформації. Ці перешкоди умовно можна розділити на три групи: фізичні, соціально-психологічні, особистісні. Найчастіше бар'єрами можуть стати: непристосоване приміщення, відволікання соціального педагога (телефонні дзвінки, виклики керівництва тощо), власні дії (перебирання речей, погляди на комп'ютер та інші), зосередження на інших речах (одязі та зовнішності клієнта ...), сенсорні та інтелектуальні обмеження (поганий слух тощо), обговорення інформації з іншими людьми, які можуть бути некомпетентними тощо. Такі бар'єри можуть призвести до викривлення інформації і втрати її первісного значення.

З метою ефективного надання інформації соціальному педагогові потрібно дотримуватися правил:

- подавати інформацію у дозах, у межах означеної проблеми;

- не перевантажувати клієнта інформацією;

- обирати оптимальні способи надання кожного блоку інформації;

- визначати головне при наданні інформації;

- перевіряти, чи правильно зрозумів і засвоїв інформацію клієнт;

- основну інформацію потрібно повторювати у різній формі;

- повторювати та уточнювати запитання клієнта;

- повторювати та підсумовувати відповіді на запитання клієнта. При соціальному консультуванні фахівець повинен пам'ятати, що:

1. Для розв'язання проблеми клієнтові слід пропонувати декілька варіантів виходу із проблеми.

2. Давати не лише рекомендації, але й оцінку їх складності у виконанні. Клієнт повинен знати, чого буде вартий той чи інший варіант.

3. Потрібно пересвідчитися, що клієнт правильно зрозумів рекомендації.

4. Запропоновану рекомендацію клієнт повинен обирати самостійно.

5. У ході виконання рекомендації необхідно консультувати клієнта.

6. Клієнт може вносити зміни у хід процесу.

Соціальний педагог повинен вести облік проведення консультацій.

Додаток 10

до листа МОН України від 27.08.2000 р.№ 1/9-352

Протоколи індивідуальних консультацій соціального педагога

(навчального закладу)

№ з/п

Дата проведення

Проблема звернення

Короткий запис змісту консультації

Примітка: конфіденційна інформація про клієнта надається лише з дозволу директора районного (міського) центру практичної психології

Отже, у процесі консультування соціальний педагог не повинен нав'язувати клієнтові своє розуміння проблеми, а домагатися максимальному розширенню свободи вибору варіанта розв'язання проблеми. Тому соціальний фахівець виступає медіатором (посередником) або фасилітатором (стимулятором) ресурсних можливостей клієнта.

4. У літературі можна зустріти значну кількість моделей структури консультативного процесу.

Найбільш відома процедура консультування "п'ять кроків" (Айви А., Айви М., Меновщиков В.), якої тією чи іншою мірою дотримуються усі психотерапевти і консультанти [1; 6]:

1) встановлення контакту й орієнтування клієнта на роботу;

2) збирання інформації про клієнта, вирішення питання: "У чому суть проблеми?";

3) усвідомлення бажаного результату, відповідь на запитання: "Чого Ви хочете домогтися?";

4) вироблення альтернативних рішень, які можна окреслити як: "Що ще ми можемо зробити з цього приводу?";

5) узагальнення психологом у формі резюме результатів взаємодії з клієнтом.

На думку Р. Мея, Ю. Альошиної і О. Бондаренка [2; 3; 5] консультація складається із чотирьох послідовних етапів (табл. 3).

Є й інші думки, але, як бачимо, різні автори пропонують не такі вже й різні моделі поетапної процедури консультативного процесу. Послідовність кроків чітко простежується: знайомство і встановлення відносин довіри; розпитування, дослідження проблеми, формулювання і перевірка гіпотез; усвідомлення проблеми і розгляд альтернативних способів її розв'язання; оцінка й узагальнення досягнутих результатів і завершення контакту.

Етап перший «початок роботи»

1.2.1. ПРОЦЕДУРА ПЕРША: ЗУСТРІЧ З КЛІЄНТОМ

Як ми визначили, першим етапом у психологічному консультуванні буде етап, який умовно можна назвати «початок роботи». Першою процедурою цього етапу є зустріч з клієнтом. Як зазначає Р.Нємов: «Процедура зустрічі клієнта включає в себе спеціальні дії, що здійснюються психологом-практиком під час зустрічі клієнта, включаючи привітання з ним, проведення на місце, де він повинен знаходитися у період проведення консультування. До цієї процедури відноситься також вибір самим психологом місця свого знаходження під час початку розмови з клієнтом, прийоми встановлення психологічного контакту консультанта з клієнтом, перші слова, які вимовляє психолог-консультант, починаючи свою розмову з клієнтом»[166,с.80-81].

Техніка привітання. Здійснюється за допомогою стандартних фраз: «Радий Вас бачити…», «Приємно познайомитися…». Складовим елементом цієї техніки, який може бути застосований спеціалістом на розсуд спеціаліста, є зустріч клієнта перед консультативним кабінетом.

Техніка «проведення клієнта на місце». Особливо доречна у випадках первинного відвідування клієнтом психоконсультативного кабінету. У цей момент техніка «проведення клієнта на місце» тісно пов’язана з техніками «вибір клієнтом свого місця» і «вибір свого місця психологом-консультантом». Надання права вибору клієнту місця носить діагностичний характер, так як, куди і як сяде клієнт, надає спеціалісту інформацію про нього і його психологічний стан (стілець, крісло, диван вибере клієнт й ін.).

Однак психолог може взяти ініціативу на себе і запропонувати клієнту завчасно підготовлене для нього місце. Цей прийом буде мати позитивний ефект у тих випадках, коли клієнт належить до особистостей залежних чи авторитарних. У першому випадку вирішується завдання приєднання і ведення, в іншому – встановлення ієрархії [75; 146]. ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ВСТАНОВЛЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ КЛІЄНТА

Друга процедура першого етапу: встановлення позитивного емоційного настрою клієнта [135].

Вона починається з перших секунд зустрічі. Контакт являється фундаментом стосунків психолога і клієнта, без якого не відбудеться ефективна робота [116,с.50-51].

Встановити контакт – це означає створити бажану, довірливу і безпечну атмосферу, яка б дозволила клієнту почувати себе комфортно і достатньо вільно у присутності консультанта. Така атмосфера допоможе клієнту найбільш краще відчути свої почуття і переживання, звернутися до власного досвіду і різноманітних ситуацій (іноді дуже болячих і травматичних) без страху бути незрозумілим чи почути у свій бік осудження [56].

Уміння встановлювати контакт із самими різними людьми – професійне уміння психолога [148]. Ця здатність у більшості залежить від внутрішніх установок самого психолога-консультанта, який надає допомогу, і від індивідуальних властивостей, як вроджених, так і набутих. Серед найбільш важливих особистісних якостей, які сприяють встановленню та підтриманню контакту, можна виділити наступні: доброзичливість, відкритість, відвертість, життєрадісність, ввічливість і фактичність [55; 56].

Світогляд психолога-консультанта повинен безперечно розвиватися у бік розширення меж прийняття різноманітних поглядів. Можна назвати цей процес рухом до мудрості. Потрібно пам’ятати, що психолог не представляє морально-естетичні позиції, він не повинен оцінювати дії й думки клієнта з погляду «добре – погано». Для цього існують інші інстанції. Він повинен розуміти і допомагати. У більшості випадків, кабінет психолога постає єдиним сховищем від осуду оточуючих людей. ПРОЦЕДУРА ТРЕТЯ: