49. Суть і функції оплати праці. Форми та системи оплати праці.

Зарплата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм або результатів, обчислена, як правило, в грошовому виразі.

Функції ЗП:

*Відтворювальна ( відтворення робочої сили; забезпечення робочої сили; оцінка вартості робочої сили; фізіологічні та соціальні критерії забезпечення простого і розширеного відтворення робочої сили)

*Мотиваційні ( мотивація трудової діяльності; диференціація рівня ЗП; оптимізація елементів організації ЗП; встановлення безпосередньої залежності зарплати від кількості; якості, результатів праці)

*Регулююча ( регулювання ринку праці; сегментація рівня ЗП; ціноутворення на ринку праці під впливом попиту і пропозиції; формування ринкової вартості послуг робочої сили та узгодження попиту і пропозиції)

*Соціальна(однакова плата за однакову працю; солідаризація ЗП; поєднання державного регулювання; диференціація ЗП за критерієм соціальної справедливості)

*Оптимізація ( стимулювання ресурсозбереження, підвищення ефективності виробництва; забезпечення ЗП на одиницю продукції; реалізація програми економічного розвитку, запровадження прогресивних форм і систем оплати праці; оптимізація співвідношення між зростанням продуктивності праці і ЗП)

Найбільше поширення на підприємствах різних форм власності одержали дві форми оплати праці:

— відрядна — оплата за кожну одиницю продукції чи виконаний обсяг робіт;

— почасова — оплата за відпрацьований час, але не календарний, а нормативний, який передбачається тарифною системою.

Системи відрядної оплати праці:

1. Пряма – характеризується тим що заробіток кожного правника визначається за його особистою працею.

2. Непряма відрядна – заробіток робітника при цій системі ставиться в залежності не від його особистого виробітку, а від результату чи праці інших робітників (допоміжних).

3. Відрядно прогресивна - характеризується тим що починаючи із заздалегідь встановленої ціни виконання роботи відбувається певним збільшенням відрядної розцінки за виконання операції.

4. Акордна система - цією системою оплачується виконання певного комплексу робіт які входять в акорд завдання.

5. Колективна відрядна система оплати праці. При цій системі заробіток робітника розраховується у відповідності з обсягом роботи що виконаний бригадою.\

Системи погодинної оплати праці

1. Проста погодинна (За цієї системи оплати праці заробітну плату робітникові нараховують за тарифною ставкою (окладом), відповідною привласненому йому тарифному розряду, за фактично відпрацьований ним робочий час.)

2. Погодинна-преміальна (При даній системі оплати праці робітникові, крім заробітку по тарифній ставці (окладом), за фактично відпрацьований час додатково виплачується премія за виконання і перевиконання конкретних показників у роботі.)

3. Погодинна

4. Подення

5. Потижнева

6. Помісячна

50. Управління мотивацією персоналу. Партисипативне управління.

Мотивація — це довготерміновий вплив на працівників з мстою зміни за заданими параметрами структури ціннісних орієнтацій та інтересів, формування відповідної мотиваційної системи і розвиток на цій основі трудового потенціалу.

Для ефективного управління мотивацією необхідно:

-чітко усвідомити модель основного процесу мотивації: потреба — мета — дія — досвід — очікування;

-знати фактори, які впливають на мотивацію;

-набір потреб, що ініціюють рух до здійснення мети і умови, при яких потреби можуть бути задоволені;

-знати, що мотивація — не самоціль, а спосіб задоволення, зростаюча її доза може призвести до самозадоволення та інерції.

підходи до вибору мотиваційної стратегії.

1) Стимули і покарання: люди працюють за винагороди — тим, хто добре працює, платять добре, а тим, хто працює ще краще, платять ще більше. Тих, хто не працює якісно — карають.

2) Мотивування через саму роботу: дайте людині цікаву роботу, яка приносить їй задоволення і якість виконання буде високою.

3) Систематичний зв'язок з менеджером: визначайте цілі з підлеглими і дайте позитивну оцінку, коли вони діють правильно та негативну , коли помиляються.

Управління мотивацією здійснюється з використанням таких методів:

• використання грошей як міра нагороди і стимулів;

• застосування покарань;

• розвиток співучасті;

• мотивація через роботу;

• винагороди і визнання досягнень;

• залучення людей до управління;

• заохочення і винагороди групової роботи, обмеження лімітування негативних факторів.

Партисипативне управління - це один із сучасних методів менеджменту, що передбачає його демократизацію, участь найманих працівників в управлінні фірмою.

Концепція партисипативного управління вважає, що участь працівника в діяльності організації, яка виходить за межі його функціональних обов’язків, сприяє підвищенню ефективності організаційно-управлінських рішень, реалізації певних вторинних потреб працівника, коли він отримує задоволення від роботи і працює якісніше і продуктивніше.

На практиці партисипативне управління може реалізовуватися за такими напрямками:

По-перше, працівники отримують право самостійних рішень у таких аспектах діяльності: вибір засобів здійснення трудового процесу, режим роботи і відпочинку, запровадження нових методів роботи.

По-друге, працівники можуть бути залучені до постановки цілей, яких їм належить досягти, до визначення завдань, що потребують виконання.

По-третє, працівникам надається право контролю за якістю продукції і водночас установлюється відповідальність за кінцевий результат.

По-четверте, партисипативне управління дає працівникам право на формування складу робочих груп (бригад) із членів організації та на визначення, з ким вони кооперуватимуться в процесі групової діяльності.

По-п’яте, працівники залучаються до різноманітних творчих груп, органів управління як на низовому рівні, так і на рівні організації.