Основні автобіографічні відомості є.О. Білевича

Дата	Події, що відбулися
8 лютого 1926 р.	Народився у місті Києві.
1943 - 1948 р.р.	Служба в лавах Радянської армії.
1943 -1948 р.р.	Брав участь у Великій Вітчизняній війні.
1953 - 1957 р.р.	Працював на авіазаводі у м. Киеві
1957 р.	Студент Київського педагогічного інституту імені О.М. Горького на педагогічний факультет, відділ спеціальна педагогіка
1962 р.	Закінчив навчання в інституті та здобув кваліфікацію вчитель-дефектолог спеціальної школи та вчитель І-ІІ класів масової школи.
1962 р.	Призначений Міністерством освіти УРСР на посаду асистента кафедри олігофренопедагогіки і психопатології Київського педагогічного інституту імені О.М. Горького
1967 р.	Переведений на посаду старшого викладача кафедри олігофренопедагогіки і психології.
1975 р.	Успішно захистив кандидатську дисертацію на тему: «Підвищення усвідомленості виконання завдань з ручної праці учнями допоміжної школи».
1978 - 1993 р.р.	Доцент кафедри олігофренопедагогіки и психопатології,
20 лютого 1980 р.	Рішенням Вищої атестаційної комісії при Раді Міністрів УССР було присвоєне вчене звання доцента.
1979 - 1982 р.р.	Закордонне відрядження в Республіці Куба
09 жовтня 1994 р.	Пішов з життя Є.О. Білевич

Основні наукові праці є.О.Білевича

1. Программа для педагогических институтов по курсу «Ручной труд с методикой преподавания. – М.: 1979.

2. Методика арифметики во вспомогательной школе. Программа для дефектологических факультетов педагогических институтов. Министерство просвещения УССР, 1960.

3. Методические рекомендации к использованию методов и прийомов обучения ручному труду учащихся вспомогательной школы. – К., РУМК, 1980.

4. Активизация трудовой деятельности учащихся вспомогательной школы: Сб. «Трудовое обучение во вспомогательной школе». – К., Рад. школа, 1981.

5. Формирование эстетических представлений у умственно отсталых учащихся на уроках ручного труда. – М., 1979.

6. Методичні вказівки проведення уроків ручної праці в допоміжній школі. – К., 1986.

7. Формирование представлений младших умственно отсталых школьников о труде и профессиях во внеурочное время // Методические рекомендации для учителей вспомогательных школ. – К., 1987

Євгенія Олексіївна Бондар

Євгенія Олексіївна Бондар народилась 20 червня 1972 року в місті Києві в сім’ї робітників. В 1979 році пішла до 1 класу Київської середньої школи № 12, яку закінчила у 1989 році.

Після закінчення школи, з 1989 року по 1991 рік, працювала лаборантом кафедри нервових хвороб Національного медичного університету імені Богомольця.

З 1995 року по 2002 рік Євгенія Олексіївна працювала на посаді лаборанта, старшого лаборанта кафедри сурдопедагогіки і логопедії (з 1998 року – кафедри сурдопедагогіки) дефектологічного факультету НПУ імені М.П.Драгоманова.

У 1996 році Є.О. Бондар вступила на заочну форму навчання дефектологічного факультету НПУ імені М.П.Драгоманова, спеціальність «Дефектологія. Логопедія». Після закінчення університету у 2001 році отримала кваліфікацію «Логопед шкільних, дошкільних та соціально-реабілітаційних закладів. Вчитель початкових класів дітей з ТРМ».

З 2002 року Євгенію Олексіївну було переведено на посаду викладача кафедри сурдопедагогіки. Після одного року роботи на посаді викладача була рекомендована до вступу в цільову аспірантуру при кафедрі сурдопедагогіки. Після навчання в аспірантурі (2003-2006 роки) була переведена на із кафедри сурдопедагогіки на посаду викладача кафедри психокорекційної педагогіки.

За час роботи на кафедрі психокорекційної педагогіки (2006-2012 р.р.) Євгенія Олексіївна викладала такий важливий фаховий предмет, як «Логопедія». Нею розроблено Типову навчальну програму «Логопедія з практикумом» Є.О. Бондар (в співавторстві) розробила навчально-методичні матеріали і завдання для студентів з курсу «Логопедія з практикумом» і опублікувала в Навчально-методичному комплексі фахової підготовки бакалаврів спеціальності 6.010105. Корекційна психопедагогіка (Олігофренопедагогіка).

Є.О.Бондар успішно керує навчальною безвідривною педагогічною практикою студентів кафедри психокорекційної педагогіки. Вона (в співавторстві) розробила наскрізну програму практики студентів спеціальності 6.010105. Корекційна психопедагогіка і логопедія.

Всі покладені на неї громадські доручення і обов’язки викладача кафедри виконує старанно і сумлінно. На належному науково-методичному рівні проводить лабораторні, практичні заняття, а також успішно керує виробничою педагогічною практикою студентів-випускників.

Основні автобіографічні відомості Бондар Є.О.

Дата	Події, що відбулися
20 червня 1972 р.	Народилася Євгенія Олексіївна Бондар в м.Києві
1979-1989 р.р.	Навчання і Київській середній школі №12
1989-1991 р.р.	Лаборант кафедри нервових хвороб Національного медичного університету імені Богомольця
1995-2002 р.р.	Лаборант, старший лаборант кафедри сурдопедагогіки НПУ імені М.П.Драгоманова
1996-2001 р.р.	Навчання на заочній формі дефектологічного факультету, спеціальність «Дефектологія. Логопедія», отримала кваліфікацію спеціаліста «Логопед шкільних, дошкільних та соціально-реабілітаційних закладів. Вчитель початкових класів шкіл для дітей з (ТРМ) тяжкими розладами мовлення»
2002-2003 р.р.	Викладач кафедри сурдопедагогіки НПУ імені М.П.Драгоманова
2003-2006 р.р.	Навчання в цільовій стаціонарній аспірантурі при кафедрі сурдопедагогіки НПУ імені М.П.Драгоманова
2006-2012 р.р.	Викладач кафедри психокорекційної педагогіки НПУ імені М.П.Драгоманова

Євгенія Олексіївна Бондар завершує дисертаційне дослідження на тему: «Формування прогностичних знань та вмінь у процесі підготовки майбутнього вчителя-сурдопедагога».

Актуальність дослідження визначається, по-перше, зростанням ролі прогностичної діяльності в роботі вчителя, загостреними суперечностями між професійною підготовкою вчителів шкіл глухих та слабочуючих та індивідуально-творчим характером їхньої професійної діяльності, необхідністю прогнозування та оптимального управління розвитком особистості учнів з порушеннями слуху; по-друге, необхідністю підвищення ефективності педагогічної праці; по-третє, недостатньою дослідженістю проблеми прогнозування в загальній педагогіці і практичною відсутністю її в сурдопедагогіці. Завдяки саме педагогічному прогнозуванню здійснюється випереджувальний підхід у роботі вчителя, що дозволяє перейти від ситуативного до цілеспрямованого управління навчально-виховним процесом.

Об’єктом дослідження є процес формування у майбутніх учителів початкових класів школи глухих готовності до прогностичної діяльності.

Предмет дослідження – змістово-технологічний аспект формування у студентів спеціальності «Корекційна освіта» (сурдопедагогіка) та прогностичних знань та вмінь.

Завдання дослідження полягають в наступному:

1. Проаналізувати загальну та спеціальну психолого-педагогічну, філософську літератури з проблеми дослідження та проаналізувати існуючу систему підготовки вчителів до прогностичної діяльності.

2. Проаналізувати сутність і стан готовності студентів до прогностичної педагогічної діяльності.

3. Науково-обгрунтувати та експериментально перевірити зміст і педагогічні умови ефективного формування прогностичних знань та вмінь у студентів, майбутніх вчителів-сурдопедагогів.

4. Розробити науково-практичні рекомендації щодо формування прогностичних знань та вмінь у майбутніх учителів початкових класів школи глухих.

У дисертаційному дослідженні науково-обгрунтовано теоретико-методичні основи підготовки студентів вищих педагогічних закладів спеціальності «Корекційна освіта» (сурдопедагогіка). Вперше розроблено зміст та структуру інтегративного прогностичного вміння вчителя початкових класів школи глухих, виявлено структурні компоненти готовності студентів до прогностичної діяльності (мотиваційний, змістово-процесуальний, операційний), обґрунтовано етапи теоретичної та практичної підготовки студентів до прогностичної діяльності (елементарний, репродуктивний, продуктивний, творчий), виявлено та обґрунтовано педагогічні умови формування прогностичних умінь: дістала подальшого розвитку теорія навчання, зокрема типологія функціональних прогностичних умінь, яка виступає нормативною базою для конкретизації цілей короткотривалих і довготривалих дидактичних та дослідницьких прогнозів, у корекції прогностичних дій та їх результатів.

Дослідження Є.О.Бондар визначається тим, що в ньому подано теоретично обґрунтовану і експериментально апробовану систему формування прогностичних умінь у студентів, яка може бути використана в процесі вузівської підготовки майбутніх учителів-сурдопедагогів. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо формування прогностичних умінь у майбутніх учителів школи глухих, інтегративний за змістом спецкурс із педагогічного прогнозування.

Положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при визначенні змісту педагогічної освіти не лише майбутніх вчителів - сурдопедагогів, а й вчителів шкіл для дітей усіх нозологій, які вивчає корекційна педагогіка.

Євгенія Олексіївна Бондар в своєму науковому дослідженні досить ґрунтовно і багатоаспектно дослідила і представила педагогічне прогнозування, основні характеристики якого полягають в наступному:

1. Прогнозування, як один із видів пізнавальної діяльності характеризується знаннями про майбутнє, його основною метою є одержання прогнозу. Прогностична діяльність є пізнавальною педагогічно-психологічною діяльністю, яка включає в процес дослідження діагноз, власне прогностичну діяльність педагога та управління процесом реалізації прогнозу. Сутність цієї пізнавальної діяльності в створенні основ прогнозування (знання наукових теорій, закономірностей, методології досліджень тощо); перетворенні цих основ, співвідношенні їх із конкретними умовами функціонування об’єкта, що прогнозується; визначені форми одержання знань про майбутнє (понять, модель, образ, передбачення, дедукція висловлювань і так далі), у імовірнісному характері знань, що відображає специфіку майбутнього.

2. Необхідність прогнозування в діяльності вчителя визначається особливістю педагогічного процесу – його орієнтацією на майбутнє. Педагогічна мета спрямована на майбутнє, наслідки від застосованих методів, організаційних форм та засобів, результати педагогічної праці виявляються через певний проміжок часу. Навчання і виховання вимагає від вчителя випереджаючого підходу, що дає можливість у структурі педагогічної діяльності виділити прогностичний компонент як обов’язків і необхідний.

3. Прогнозування в педагогічній діяльності виступає необхідним і обов’язковим компонентом і виконує інформативну та регулятивну функції. У першу чергу – це передбачення перспектив розвитку педагогічних об’єктів за наявних умов через певний проміжок часу та оцінка очікуваних наслідків педагогічних впливів. З іншого боку – це моделювання варіантів, пошук альтернативних шляхів і способів досягнення педагогічної мети та вибір серед них оптимальних для конкретних умов. Інформативна та регулятивна функції прогнозування взаємопов’язані в педагогічній діяльності і вимагають своєї реалізації.

4. Готовність студентів до виконання прогностичної діяльності визначається як результат спеціальної професійної підготовки, як особливий психічних стан, який включає позитивне ставлення до виконання прогностичних функцій, відповідні мотиви, професійні знання та уміння, якості особистості, необхідні для виконання цієї педагогічної діяльності. Структура підготовки студентів до прогностичної діяльності включає мотиваційний, змістово-процесуальний та операційний компоненти. Основними показниками готовності студентів до прогностичної діяльності є: а) ставлення до цього виду діяльності (мотиваційна активність); б) якість спеціальної психолого-педагогічної підготовки; в) рівень сформованості прогностичних умінь; г) рівень розвитку прогностичних здібностей.

5. Наявність та ступінь прояву у студентів спеціальності «Корекційна освіта» мотиваційної, змістової та технологічної підготовки до прогностичної педагогічної діяльності характеризується такими рівнями: елементарний допрофесійний (низький), репродуктивний (середній), продуктивний (високий), творчий (найвищий), що і відповідає рівням сформованості прогностичних умінь.

6. Базуючись на системному підході до прогностичної педагогічної діяльності, доцільно зміст функціональних прогностичних умінь вчителя-сурдопедагога класифікувати за напрямами: 1) прогнозування розвитку особистості учня з вадами слуху і його поведінки; 2) прогнозування вдосконалення професійної майстерності вчителя і його педагогічної діяльності; 3) прогнозування навчально-виховного процесу, в тому числі: а) прогнозування перебігу і результатів навчання глухих учнів; б) прогнозування конкретної педагогічної ситуації; 4) прогнозування розвитку системи освіти і школи.

7. На основі структурного (завдання, принципи, компоненти), динамічного (структура, зміст), функціонального (функції кожного компонента), генетичного (внутрішні зв’язки і залежності між компонентами) аналізу прогностичної педагогічної діяльності з’ясовано структуру інтегративного прогностичного уміння вчителя початкових класів школи глухих, складовими якого є уміння: 1) здійснювати професійну педагогічну діагностику, ретроспективний аналіз для визначення закономірностей розвитку об’єкта прогнозу; 2)_ уявляти процес можливого розвитку об’єкта прогнозування; 3) формулювати та аналізувати педагогічні гіпотези; 4) встановлювати наслідки та використовувати методи екстраполяції педагогічних знань; 5) використовувати методи мисленнєвого експерименту, моделювання; 6) конструювати педагогічну діяльність з реалізації встановленого прогнозу та управляти процесом реалізації прогнозу.

Таким чином, педагогічне прогнозування є складним процесом, який обумовлений особливістю педагогічної діяльності вчителя спеціальної школи, навчально-виховного процесу, з одного боку, та труднощами прогностичної діяльності як спеціальної функції педагогічної роботи, з другого.