Найголовнiшi випадки чергування приголосних звукiв

Переписати. Пiдкреслити букви, що позначають приголосні звуки, якi чергуються в коренях слiв.

Книга - книжний, у книзi. Друг - дружити, у друзях.

Рука - ручний, у руцi. Рiк - рiчний, у роцi.

Рух - рушити, у русi. Муха - мушиний, на мусi.

Змiнити форму поданих слiв або дiбрати до них спiльнокоре невi, в коренях яких чергувалися б приголоснi звуки.

Перемога, безпека, пух, подяка, молоко, крига, тривога, око, завірюха, вухо, верх, тихий, штука, електрика, математик.

Поданi слова поставити в формі кличного вiдмiнка. Пiдкресли ти букви, що позначають звуки, якi чергуються.

Козак, пастух, друг, Явтух, язик, птах.

Вiд кожного дiєслова утворити форму першої особи однини. Пiдкреслити букви, що позначають звуки, якi чергуються.

Їздити, городити, носити, казати, летiти, кликати, товкти, котити, хотiти, вертiти, дихати, просити, косити, гладити, бродити, мастити, пустити, робити, любити, терпiти, ловити.

Пояснювальний диктант. Пiдкреслити слова, у яких вiдбулося чергування приголосних. Дiбрати слова з чергуванням.

Ой не шуми, луже, зелений байраче! Не плач, не журися, молодий козаче! По садочку ходжу, кониченька воджу. Через рiдну неньку нежонатий ходжу. Через рiченьку, через болото подай рученьку, моє золото. (Нар. творч.) Липа у білім кожусі згадує літо, весну. Сіє хурделиця в лузі сиву порошу рясну. (А.М"ястківський.)

Вимова I написання префiксiв з-(зi-, с-)

Переписати речення. У видiлених словах позначити префiкси. Виписати букви, перед якими пишеться префiкс с-, узяти їх у рамку та запам’ятати.

Iз щастя та горя скувалася доля. Робиш добро - не кайся, робиш зло - зла й сподiвайся. Здоров’я маємо - не дбаємо, а стратимо - плачемо. Глянув - як сфотографував. В сiнi вогню не сховаєш. (Нар.творч.)

Вiд поданих слiв утворити новi слова з префiксом з- або с-. Записати утворенi слова в двi колонки.

Робити, косити, садити, ховати, ходити, темнiти, горiти, мiряти, дути, формулювати, чiпляти, рiзати, терти, сохнути, ламати, варити, планувати, найти.

Зробити звуковий запис поданих слiв. Перед якими приголосними вимова префiкса з- розходиться з правописом? Коли змiни у вимовi не вiдбуваються? Чому?

Зчистити, зцементувати, зсипати, зчепити, зцiдити, змити, здерти, зверху, збирати, зшити, зм’якшити.

Словниковий диктант.

Спопелити, стишити, зжати, зцiлити, зсунути, спалити, збiгати, збудити, зфальсифiкувати, зв’ялити, скрiпити.

Переписати, вибравши з дужок потрiбнi букви. Позначити офрограми. Пояснити вживання префiкса з- (с-).

Хай (з,с)хитнуться тополi, (з,с)струсять снiг, наче жарт. (Л.Косановська.) (З,с)схвильовано дихають хмари. (О.Слоньовська.) Висохнуть всi сльози, (з,с)гояться всi рани. I весна почнеться, i те сонце ясне (з,с)нову засiяє, до зими не (з.с)гасне. (Б.Грiнченко.) Травневий дощ (з,с)будив лiси i трави. (Д.Павличко.) Мiсяць над садом пахучим срiбне обличчя (з,с)хилив. (В.Сосюра.) Задивилась хмарка на сонце i вся (з,с)червонiла. (М.Вороний.) Нiч то углем вся (з,с)чорнiє, то як кров, зачервонiє. (А.Метлинський.)

Прочитати. Визначити префiкси у видiлених словах. Як пояснити появу голосного звука i пiсля кiнцевого приголосного префiкса перед коренем, що починається двома приголосними?

Вкраїно дорога, я iз твоїх долонь зiйшла у бiлий свiт... (Л.Забашта.) Правда, я зiгнувся в бурi життьовiй... (Олександр Олесь.) Говорять люди: не зiтхай, чого нема, то й так нехай! А я говорю: не зiтхай, коли нема, - борись, придбай! (Б.Грiнченко.)

Диктант з коментуванням.

Здригнувся дуб, збудилася зi сна осика трепетлива. (Б.Лепкий.) Тихо в моїм саду зірвавсь і впав листок (П.Карпенко-Криниця.) Високий клен iз збитим снарядом верховiттям мiв небо галуззям i порипував, покректував вiд зимового вiтру, який одгонив уже весною. (Ю.Яновський.) Оксамитовi зеленi в став схилились береги. (Б.Грiнченко.) Стиха диха хвиля тиха. (С.Черкасенко.) I сонце тепле i ласкаве спинило погляд на землi. (Олександр Олесь.) Я бачу синь важких липневих злив. (Є.Маланюк.) Струшується сад, як парасолька. (Д.Костенко.) Злякав метелика, сполохав й пiд ним фiалочку зiрвав. (А.Казка.) Дрiмота золота, немов живиця, метеликам думок злiпила крильця. (Д.Павличко.) Серце так стискалося менi, як вiд хати бризнули до хати вечора осiннього вогнi! (М.Рильський.)

Навчальний диктант.

Кузька налетiв на зграю гайворонiв, що вишукували на грядцi пагiнцi, i прогнав. Та один птах не злетiв, вiн одбiг i спинився. Кузька ошкiрив зуби. Гайворон скинувся, стукнув Кузьку дзьобом у лоб, а тодi поволiк своє вивихнуте крило геть.

Кузька заповз пiд порiжок, де йому було послано сiна. Увi снi йому ввижався великий чорний птах. Кузька здригався i сонно гарчав.

Кузька прокинувся, струснув сiно i побiг до багаття. Тут вiн здивовано спинився. Гайворон iз скалiченим крилом стояв бiля казанка. Тодi пострибав у кущi.

За мить з кущiв вийшов Данило iз гайвороном у руках i сказав: "Ти, Кузьмо, його не займай. Не зможе вiн нi злетiти, нi харчу здобути". Дiд заходився годувати приблуду з ложки. (За Григором Тютюнником; 112 сл.)