Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слiв з апострофом

Додержуючи правильної вимови, прочитати поданi слова. Зробити звуковий запис слiв. Для чого вживається апостроф?

М’ята, дев’ять, п’ятий, сузiр’я, пiд’їзд.

Вибiрковий диктант. Виписати слова з апострофом, позначивши в них орфограму - апостроф. Пригадати вивченi в початкових класах правила, пояснити вживання апострофа.

М’якi слова i камiнь крушать. До слова йде й прислiв’я. Птицю пiзнати по пiр’ю, а людину по мовi. Говорить п’яте через десяте. Людям язика не не зав’яжеш. У всякому подвiр’ї свої повiр’я. Це мухи коня з’їли, а вовк помагав. Розжалобився, як вовк над поросям: вiд’їв нiжки та плаче. (Нар. творч.)

Словниковий диктант.

Солов’ї, в’ється, верф’ю, пом’якшувати, пiв’яблука, пiв’ящика, узгiр’я, під’яр’я, матiр’ю, з’їхати, під’яскравити, з’явитися, об’єднати, пiд’язичний, з’юрбитися, під’южувати, Лук’ян, комп’ютер, iнтерв’ю, миш’як.

До поданих слiв дiбрати спорiдненi, якi пишуться з апострофом. З’ясувати вживання апострофа.

Солома, риба, перо, трава, двiр, хлопець, торф, їздити, їсти.

Додержуючи правильної вимови, прочитати пари слiв. Пояснити вживання та невживання апострофа.

Бур’ян - буряк. Мiжгiр’я - порядок. Зв’язати - свято.

Подвiр’я - повiтря. М’ята - тьмяний. В’ялити - цвях.

Зв’язок – дзвякнути, п’ятий – мавпячий, під’язичний - вдячний.

Слова з апострофом та без нього записати в двi колонки.

Слов’яни, присвята, святкувати, пов’язаний, дзвякнути, риб’ячий, мавпячий, без’ядерний, безiменний, з’єднати, зекономити, з’явитися, зйомка, пiв’юрти, Лук’янченко, Воробйов, гороб’ята, солов’їний, Соловйов, рясний, пiр’їна, любов’ю, морквяний, рум’яний, бюро, пюре, п’ятнадцять, верб’я.

Переписати речення, на мiсцi крапок ставлячи, де потрiбно, апостроф. Зробити звуковий запис видiлених слiв.

Ой гори, гори, золотi верхiв..я! Та нащо ж я до вас так пориваюсь? (Леся Українка.) Ви, Зв..ягеля скелi, узгiр..я веселi! (Олена Пчiлка.) Кругом поле широкеє р..ястом зацвiло. (Левко Боровиковський.) Гуде в Задніпров..ї діброва. (В.Швець.) Винувато крізь поле Мар..їне шлях пульсує. (М.Шевченко.) Iз темноти з..являються зiрки i мерехтять сторожко i тремтливо. (В.Мороз.) Тчуть у небі казкові узори волохаті сузір’я вгорі. (П.Вакуленко.) В травi росинки затремтiли, жемчужним полум..ям горять. (Д.Загул.) Садiв рум..яний цвiт обсипався духм..яно. (В.Сосюра.)

Записати прислiв’я, на мiсцi крапок уставляючи потрiбне слово. Пояснити вживання та невживання апострофа.

В чужiй хатi i ... б’ється. Доскакався м’ячик, поки на ...наколовся. В ноги кланяється, а за ... кусає. У нього грошей, як у ... пiр’я. Буряк не дурак: на ... не росте, а все в огородi. Усолодився, як ... у хрiнi. Як усе ..., то не буде чого ковтати. Поки зайця вб’ють, то вола ... . Опеньки з’явились - ... скiнчилось.

Народна творчість.

Для довiдок. Трiска. Цвях. П’яти. Жаби. Дорозi. Черв’як. Святкувати. З’їдять. Лiто.

Пояснювальний диктант.

Зверху чорний ворон в’ється, вихром кiнь баский несеться. (М.Костомаров.) Богдан Хмельницький в’їхав до Києва через Золоті ворота. (В.Земляний.) I здається, за вiкнами темними сивий кiнь пiд’їжджає пiд клен. (М.Левицький.) Поп’ялися чепурнi хатки по пiдгiр’ю. (О.Гончар.) Чорнiє млин, рум’яна спить вода, i солов’їна пiсня молода пливе струмком iз росяного саду. (М.Рильський.) Садки убрались рясно, красно, хмарки вгорi закам’янiли. (Д.Загул.) Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сiло. (Б.-I.Антонич.) Духмянить медуниця i рута. (Д.Павличко.) Лук’янiвка - район Києва з багатим iсторичним минулим. Назва виникла, на думку iсторикiв, вiд iменi подiльського майстра Лук’яна, який мав тут земельнi дiлянки. (З довiдника.)

Диктант з коментуванням.

І. Чи не той то хмiль, що коло тичин в’ється? Чи не той то Хмельницький, що з ляхами б’ється? Їхав ляшок морквяний, коник буряковий, кожушина горiхова, жупан лопуховий. На козаковi сап’янцi - видно п’яти i пальцi. Нема гiрше, як iндик, бо одного мало, а двох не з’їси. Солом’яна згода краща за золоту зраду.

Народна творчість.

ІІ. Ступаю твердо по своїй землi i слухаю священну рiдну мову. (I.Качуровський.) Мова твоя, Україно, з мови твоїх солов’їв... (Д.Кремiнь.) А пам’ять вiдлунює славнi подiї, роз’ятрюють дзвони Святої Софiї (Д.Вiдмарович.) Я серце напою любов’ю святою, за правду я стану до бою! (Д.Загул.) Жаром калини зiгрiюся, хмелевим цвiтом уп’юсь. (П.Воронько.) Над озером пливла м’яка й тендiтна тиша.(М.Хвильовий.) В мiжгiр’ях синi стеляться тумани. (С.Черкасенко.) Сади шумливi i духмянi холодна осiнь роздягла. (В.Сосюра.)