Тема 4.
Організаційно-економічний механізм формування і розвитку АПК.
1. Механізм формування та розвитку національних і регіональних АПК в умовах ринку.
2. Механізм розвитку функціонально - галузевої структури національного АПК, його особливості та завдання.
3. Механізм розвитку функціонально-галузевої структури регіонального АПК, його особливості та завдання.
4. Механізм формування та розвитку структури локального АПК, його особливості та завдання.
АПК — ЛОГІЧНЕ ЗАВЕРШЕННЯ ПРОЦЕСУ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
База знань: агропромислові структури і формування; агропромисловий комплекс — національний і регіональний; соціально-економічна суть АПК; завдання АПК; структура АПК; вхідні та вихідні зв'язки АПК; критерії і показники ролі та місця АПК у народному господарстві.
2.1. Агропромисловий комплекс та його суть
У процесі АПІ виникають і формуються певні інтегровані системи, з сукупності яких можна виділити дві групи АПВ:
1. Відокремлені господарські структури (ВГС), до яких входять самостійні підприємства всіх ланок агропромислового виробництва, що автономно виконують певні функції технологічного процесу (наприклад, виробництво сировини, переробка продукції, транспортування тощо). Як правило, всі вони мають господарську та юридичну самостійність, розвиваються відокремлено, вироблена ними продукція для них є кінцевою, участь у створенні спільного результату вони беруть шляхом контрактних угод чи комбінування на договірних засадах, без розподілу кінцевого результату.
2. Агропромислові формування (АПФ) як організаційно-виробничі структури, в яких різні галузі чи елементи технологічного процесу АПВ інтегруються в одне ціле. Тут підприємства можуть мати господарську та юридичну самостійність, а можуть і втратити її, перетворившись у внутрішні підрозділи АПФ. Продукція, вироблена в такому разі окремими підрозділами, носить проміжний характер, оскільки кінцевою вважається продукція АПФ як органічно цілого.
Незалежно від ступеня інтегрованості АПВ господарські структури та агропромислові формування є складовими агропромислового комплексу, який виступає як логічне завершення процесу агропромислової інтеграції і являє собою організаційне оформлення міжгалузевих зв'язків, що виникають між сільським господарством і галузями промисловості, які виробляють матеріально-технічні ресурси, переробними галузями, торговельними організаціями, а також підприємствами та установами, що формують виробничу і соціальну інфраструктури АПК.
Оскільки ці зв'язки складаються на макро- і мікрорівнях, то слід розрізняти народногосподарський (національний) і регіональний АПК.
Народногосподарський АПК (НГ АПК) — це «сукупність галузей і видів діяльності народного господарства, які на основі планомірного поділу праці забезпечують виробництво продуктів харчування та інших споживчих товарів сільськогосподарського походження, а також засобів виробництва і послуг для сільського господарства і переробних галузей промисловості» [II. 12, с. 26]. Отже, національний АПК — це інтегрована органічна система, частина всього народного господарства, яка базується на взаємодії відтворювального процесу в тих сферах і галузях, які мають пряме відношення до задоволення потреб суспільства в продовольчих і непродовольчих товарах, одержаних із сільськогосподарської сировини. Принциповими, визначальними ознаками НГ АПК є:
• постійне формування оптимальної структури, яка б відповідала вимогам відтворювального процесу;
• скоординована діяльність усіх складових з метою забезпечення спільної мети;
• створення реальних умов для інтенсивного розвитку інтегрованого виробництва.
Територіальний (регіональний) АПК являє собою частину НГ АПК, яка розміщена на певній території (в регіоні). Регіональні формування, на відміну від НГ АПК, як правило, характеризуються економічною єдністю. Це обумовлено їх «складом, збалансованістю, системою регулювання і управління, ресурсного забезпечення і ринку збуту, організаційною завершеністю, створенням усім підприємствам рівних можливостей розширеного відтворення» [V. 1, с. 73].
Суть народногосподарського і регіонального АПК ще раз переконує, що в них галузі-партнери інтегровані не за принципом «суми», а виключно на основі взаємодії, взаємозв'язку, взаємозалежності у розвитку і функціонуванні. Саме тому під АПК слід розуміти багатогалузеве формування, в якому постійно відбувається і вдосконалюється процес злиття самостійних відокремлених елементів виробництва в єдиний інтегрований спосіб одержання кінцевої продукції і яке функціонує за схемою «виробництво— споживання». Це й обумовлює призначення АПК як головної ланки в реалізації аграрної політики, вирішенні продовольчої проблеми.