10.8. Нормування оборотних коштів у виробничих товарно-матеріальних

запасах

Склад оборотних коштів у виробничих товарно-матеріальних ресурсах включає наступні елементи: основні матеріали і покупні товари: допоміжні матеріали, паливо, тару, запасні частини, зокрема:

• матеріали і пристосування малоцінні та які швидко зношуються; •малоцінний господарський інвентар (виробничий інвентар - вогнегасники, відра, лопати і т. п.; офісний інвентар - столи, стільці, шафи; побутовий інвентар - ліжка, тумбочки, штори, скатертини тощо);

• спеціальний одяг і взуття;

• спеціальний інструмент і пристосування;

• змінне устаткування;

• виробнича тара.

Норма оборотних коштів у виробничих товарно-матеріальних ресурсах включає наступні елементи:

26

• транспортні товарно-матеріальні ресурси (час знаходження матеріалів у дорозі);

•підготовчі товарно-матеріальні ресурси (час на приймання, розвантаження, сортування, складування і підготовку до надання готельних послуг);

•поточні товарно-матеріальні ресурси (час знаходження на складі у вигляді змінного, денного і тому подібного товарно-матеріального запасу);

•страхові товарно-матеріальні запаси (час знаходження на складі у вигляді гарантійних товарно-матеріальних ресурсів).

Враховуючи ступінь сезонності, який майже завжди присутній в підприємствах готельного господарства, створюються сезонні товарно- матеріальні запаси.

Величина транспортних товарно-матеріальних ресурсів розраховується методом прямого рахунку або аналітичним методом. Метод прямого рахунку застосовується при вузькій номенклатурі матеріальних ресурсів, що витрачаються, поступають від обмеженого числа постачальників. У цьому випадку за підсумками минулого періоду визначається середня тривалість пробігу вантажу від постачальника до споживача, що і є нормою транспортних товарно-матеріальних ресурсів.

При великому числі постачальників і широкій номенклатурі споживаних ресурсів норма транспортних товарно-матеріальних ресурсів визначається аналітичним методом на основі нормативу минулого періоду.

Розрахунок часу перебування коштів у підготовчих товарно-матеріальних ресурсах визначається виходячи з фактичних витрат, або на основі звітних даних за попередній період. Час підготовки матеріалів до надання основних і додаткових готельних послуг зумовлюється переліком відповідних операцій і умовами їх виконання. При механізації вантажно-розвантажувальних складських операцій цей час звичайно не перевищує декількох годин.

За норму поточних товарно-матеріальних ресурсів приймають половину середньозваженого інтервалу між постачаннями. З окремих видів товарно- матеріальних цінностей, що поступають з інтервалом 1 -5 днів, норма

27

товарно-матеріальних запасів може бути збільшена до повної тривалості середнього інтервалу. Величина середньозваженого інтервалу обчислюється на основі оптимального розміру замовлення або режиму надходження ресурсів, що склався в звітному періоді. У випадках, коли постачання плануються регулярно, а даний матеріал споживається рівномірно, середній інтервал між постачаннями визначається діленням числа днів в році на число планових постачань.

При розрахунку норми поточних товарно-матеріальних запасів з режиму надходження товарно-матеріальних цінностей, що склався, середньозважений інтервал визначається на основі даних складських карток обліку постачань за минулий рік. При цьому не беруться до уваги повернення матеріалів на склад, випадкові і нетипові постачання. При отриманні одного і того ж матеріалу або товару від декількох постачальників в один день такі надходження розглядаються як одне постачання. Аналогічно розв'язується питання під час надходження товару від одного постачальника протягом декількох днів підряд, але за умови, що на всі відвантаження виписаний один платіжний документ.

Норма оборотних коштів у днях по страхових товарно-матеріальних запасах звичайно встановлюється в межах до 50% норми поточних товарно- матеріальних запасів, якщо даний матеріал поступає від іногородніх постачальників. Якщо здійснюються одноміські постачання, то страхові товарно-матеріальні запаси не передбачаються або утворюються по окремих позиціях в розмірі до 30% норми поточних товарно-матеріальних запасів. Норма страхових товарно-матеріальних запасів збільшується понад 50%, якщо:

•окремі види матеріалів (товарів) виготовляються тільки для даного підприємства готельного господарства одним постачальником;

•підприємство готельного господарства розташоване далеко від зручних транспортних шляхів або доставка матеріалів можлива лише в окрему пору року.

28

Норматив оборотних коштів по товарно-матеріальних запасах розраховується виходячи з описаних вище норм і одноденної витрати як сума всіх вхідних елементів. При цьому треба мати на увазі, що як правило, норматив оборотних коштів по допоміжних матеріалах розраховується аналітичним методом. При використанні цього методу спочатку обчислюється норматив оборотних коштів у гривнях на одного працівника або на 1000 грн. вартості обсягу основних і додаткових готельних послуг виходячи з фактичного споживання в базовому періоді. Потім одержаний показник множиться на плановану чисельність персоналу або надання вартості обсягу основних і додаткових готельних послуг.

Норматив виробничих товарно-матеріальних запасів (Нвз) складається з нормативу поточних товарно-матеріальних запасів, підготовчих і страхових і може бути визначений за формулою:

Нвз = Сдоб х (Нпот + Нп +Нс), де:

Сдоб - середньодобове споживання матеріалів;

Нпот - норма поточних товарно-матеріальних запасів, дн.;

Нп - норма підготовчих товарно-матеріальних запасів, дн.;

Не - норма страхових товарно-матеріальних запасів, дн.

.9. Шляхи поліпшення забезпеченості товарно-матеріальними ресурсам Дослідження внутрішньовиробничих резервів економії товарно-матеріальних ресурсів складає зміст економічного аналізу, який передбачає наступні етапи:

1. Аналіз виконання основних показників планів матеріально-технічного постачання.

2.Визначення потреб підприємства готельного господарства в товарно- матеріальних ресурсах.

3.Оцінка ефективності використання товарно-матеріальних ресурсів.

29

Для аналізу товарно-матеріальних ресурсів використовуються наступні джерела інформації: план матеріально-технічного постачання, заявки, специфікації, договори на постачання товарів і матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання товарно-матеріальних ресурсів і їх витрати на надання і реалізацію основних і додаткових готельних послуг, планові і звітні калькуляції собівартості основних і додаткових готельних послуг, дані про нормативи і норми витрат товарно- матеріальних ресурсів.

Умовою нормальної роботи підприємства готельного господарства є повна забезпеченість потреби в товарно-матеріальних ресурсах джерелами покриття. У підприємствах існують внутрішні (власні) і зовнішні джерела.

До внутрішніх джерел відносяться: економія товарів і матеріалів у процесі виробництва основних і додаткових готельних послуг, власне виробництво товарів і матеріалів, економія товарів і матеріалів у результаті впровадження новітніх технологій і результатів НОП, тощо.

До зовнішніх джерел відносяться: товарно-матеріальні ресурси, отримані від різних постачальників на основі укладених договорів.

Потреба в завезенні товарно-матеріальних ресурсів визначається різницею між загальною потребою в них і сумою внутрішніх джерел економії товарів і матеріалів.

Потреба у товарно-матеріальних ресурсах на утворення запасів визначається: у натуральних одиницях вимірювання, що необхідно для встановлення потреби в складському господарстві; у грошовій (вартісній) оцінці для визначення потреб в оборотних коштах і ув'язки з фінансовим планом підприємства; у днях забезпеченості для планування і контролю графіків постачання товарно-матеріальні ресурсів, а також у розрізі їх окремих видів для виробництва основних і додаткових готельних послуг.

У процесі аналізу основних видів товарно-матеріальних ресурсів їх порівнюють із нормативами і виявляють відхилення. Також перевіряють стан запасів товарно-матеріальних ресурсів на предмет виявляння зайвих, що не

ЗО

витрачались протягом одного року роботи підприємства. Дані ресурси встановлюються шляхом порівняння надходження і витратами за даними складського обліку.

Ефективність використання оборотних коштів, закладених в товарно- матеріальних ресурсах характеризуються їх структурою (часткою фінансування за рахунок власних коштів, їх розподілом у виробництві основних і додаткових готельних послуг), а також їх оборотністю. Величина власних оборотних коштів - це різниця між загальною сумою оборотних коштів і короткостроковими зобов'язаннями (кредити і позики, кредиторська заборгованість, одержані аванси тощо), що є однією із характеристик фінансової стійкості підприємства готельного господарства.

Зменшення оборотних коштів у виробничих товарно-матеріальних запасах може мати як позитивне, так і негативне значення. Збільшення оборотних коштів призводить до додаткових витрат на зберігання надлишків товарно- матеріальних запасів, псування і їх фізичне старіння, зменшення реальної вартості через інфляцію, ризик неплатоспроможності дебіторів тощо. Нестача оборотних коштів викликає збої в постачанні, зниження обсяіу надання основних і додаткових готельних послуг, тому управління оборотними коштами у виробничих товарно-матеріальних запасах - це визначення обсягу і структури оборотних коштів, джерел їх покриття і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої і ефективної діяльності підприємства готельного господарства. Сформульована цільова установка має стратегічний характер, тому не менш важливою є підтримка оборотних коштів в розмірі, що оптимізує управління поточною діяльністю. З цих позицій найважливішою фінансово- господарською характеристикою підприємства готельного господарства є його ліквідність, тобто здатність вчасно гасити короткострокову кредиторську заборгованість. Для будь-якого підприємства достатній рівень ліквідності є однією з найважливіших характеристик стабільності господарської діяльності. Втрата ліквідності загрожує не тільки додатковими

31

витратами, але і періодичними зупинками виробничого процесу основних і додаткових готельних послуг.

При низькому рівні оборотних коштів виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси - можлива втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотних коштів прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини оборотних коштів приведе до того, що підприємство готельного господарства матиме в розпорядженні тимчасово вільні, недіючі поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що спричинить зниження прибутку.

Таким чином, стратегія і тактика управління оборотними коштами повинні забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи. Це зводиться до вирішення двох важливих задач: Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство готельного господарства не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство готельного господарства, що не має достатнього рівня оборотних коштів, може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності.

Забезпечення прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. Відомо, що різні рівні різних поточних активів не однаково впливають на прибуток. Наприклад, збільшена кількість виробничо-матеріальних запасів потребує відповідно значних поточних витрат, тоді як широкий асортимент основних і додаткових готельних послуг надалі може сприяти підвищенню обсягів виробництва, реалізації, споживання їх і збільшенню доходів. Кожне рішення, пов'язане з визначенням рівня грошових коштів, дебіторської заборгованості і товарно-матеріальних ресурсів повинно бути розглянуто як з позиції рентабельності даного виду активів, так і з позиції оптимальної структури оборотних коштів.

Ризик втрати ліквідності або зниження ефективності, обумовлений обсягом і структурою оборотних коштів, потенційно несе в собі наступні явища:

32

Недостатність грошових коштів. Підприємство готельного господарства повинно мати грошові кошти для ведення поточної діяльності, на випадок непередбачених витрат і на випадок вірогідних ефективних капіталовкладень. Брак грошових коштів у потрібний момент пов'язаний з ризиком переривання виробничого процесу, можливим невиконанням зобов'язань або з втратою можливого додаткового прибутку.

Недостатність власних кредитних можливостей. Цей ризик пов'язаний з тим, що при продажі основних і додаткових готельних послуг у кредит покупці можуть сплатити їх протягом декількох днів або навіть місяців, внаслідок чого в підприємстві готельного господарства утворюється дебіторська заборгованість. З позиції фінансового менеджменту дебіторська заборгованість має двояку природу. З одного боку, «нормальне» зростання дебіторської заборгованості свідчить про збільшення потенційних доходів і підвищення ліквідності. З іншого боку, підприємство готельного господарства може «винести» не всякий розмір дебіторської заборгованості, тільки невиправдана дебіторська заборгованість є мобілізацією власного оборотного капіталу, а перевищення ним деякої межі може привести також до втрати ліквідності і навіть зупинки виробництва.

Недостатність виробничих товарно-матеріальних ресурсів. Підприємства готельного господарства повинні мати в своєму розпорядженні достатню кількість товарів і матеріалів для проведення ефективного процесу надання основних і додаткових готельних послуг. Неоптимальний обсяг товарно- матеріальних запасів пов'язаний з ризиком додаткових витрат або зупинки надання послуг.

Зайвий обсяг оборотних коштів. Оскільки величина оборотних коштів прямо пов'язана з витратами фінансування, то підтримка зайвих активів скорочує доходи. Можливі різні причини утворення зайвих активів: неходові і залежані товарно-матеріальні ресурси, занадто велика запасливість тощо

33