2.2. Виробниче підприємництво
Всі види підприємницької діяльності між собою тісно пов’язані, доповнюють один одного. При цьому пріоритет належить віддати виробничому підприємництву, яке визначає розвиток всіх видів підприємницької діяльності і є найбільш складним.
Будь-який підприємець, який вирішив займатися виробничою діяльністю, перш за все повинен визначити, які конкретно товари він буде виробляти, які види послуг він має намір надавати.
Далі цей підприємець починає маркетингову діяльність. Для виявлення потреби у товарі, попиту на нього він вступає у контакти з потенційними споживачами, покупцями товарів, з оптовими або оптово-роздрібними торговельними організаціями. Формальним закінченням цієї роботи може стати контракт або (що в наших умовах менш надійно) усна домовленість. Контракт дозволяє до мінімуму звести підприємницький ризик.
Наступний етап виробничого підприємництва - придбання або оренда факторів виробництва, в першу чергу, виробничих фондів, робочої сили та інформації.
До виробничих фондів відносяться основні (знаряддя праці) та оборотні (предмети праці).
Робочу силу можна наймати шляхом об’яв, через біржу праці, агенцій з працевлаштування, через друзів, знайомих тощо.
Підприємцю необхідна інформація перш за все щодо можливості придбання ресурсів, ринків збуту, цін тощо.
Здійснення підприємницької справи пов’язано з грошовими витратами. Загальну потребу в грошах (Гп) на виробничу підприємницьку діяльність можна розрахувати за формулою
,
(2.1)
де Гр - грошові кошти, що необхідні для оплати найманих робітників;
Гм – витрати грошей на придбання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії;
Гзп - витрати грошей на придбанням та використанням засобів праці;
Гі - витрати грошей на придбання інформації;
Гс - оплата послуг сторонніх організацій та осіб.
Для початку виробничої діяльності підприємцю необхідно мати стартовий капітал. Не кожен може його мати у своєму розпорядженні. У цьому випадку підприємець звертається до комерційного банку або іншого володаря вільних грошових коштів за отриманням кредиту. Можна вибрати і інший шлях - отримання підприємцем факторів виробництва (приміщень, обладнання, сировини, матеріалів, інформації) у кредит.
Результатом виробничої діяльності підприємця є реалізація робіт або послуг покупцю, споживачу і отримання певної суми грошей.
Різниця між грошовою виручкою та витратами виробництва складає прибуток підприємства.
Розрізняють балансовий, валовий та чистий (залишковий) прибуток підприємця.
Балансовий прибуток визначається за балансом підприємства і враховує різницю між штрафами сплаченими та отриманими штрафами.
Валовий прибуток являє собою суму грошей, яка залишається у підприємця після оплати їм витрат на виробництво і реалізацію товарів, послуг, робіт, але до сплати податків.
Чистий (залишковий) прибуток визначається відніманням від валового прибутку податків, відрахувань в позабюджетні фонди різних платежів, мита тощо і являє собою кінцевий підсумок діяльності підприємця-виробника.
Загальну фінансову оцінку діяльності виробничого підприємця визначають показником рентабельності. Він визначається відношенням чистого (залишкового) прибутку до повних витрат виробництва. В західних країнах рентабельність в 10-15 % це дуже добре, в Україні вважається замало.