13.2. Умови державного втручання у підприємницьку діяльність

Тільки при наявності певних умов та передумов держава повинна втручатися в економіку. Умови можуть бути як негативними, так і позитивними.

Негативні умови – це усякого роду негативні явища та тенденції у різних сферах людської діяльності, які можуть негативно впливати на підприємницьку діяльність та економіку країни в цілому. Такими умовами для втручання держави можуть бути:

- вимоги національної безпеки;

- соціальна напруга у суспільстві;

- негативні явища в економіці (спад виробництва, інфляція, високий рівень безробіття, структурна незбалансованість у сфері виробництва та споживання, неконкурентоздатність вітчизняної продукції на світовому ринку та інш.);

- погіршення стану оточуючого середовища.

Під позитивними умовами розуміють різні позитивні явища та процеси у різних сферах людської діяльності, які позитивно впливають на підприємницьку діяльність та економіку країни в цілому.

Державі слід виявляти та усувати негативні умови та передумови (неочевидні явища та тенденції) та підтримувати позитивні.

Щоб втручатися в підприємницьку діяльність та економіку країни в цілому, державі необхідно знати критерії оцінки вищезгаданих умов та передумов, тобто показники, на підставі яких можна виконати їх кількісну оцінку.

Наприклад, безробіття – це негативне явище, якщо розглядати його без кількісної оцінки. В той же час безробіття – це невід’ємний елемент ринкової економіки. Певний його рівень (4-6% від чисельності робочої сили) вважається нормальним або виправданим і зветься природним рівнем. Природним вважається фрикційне та структурне безробіття. Перше пов’язане з пошуком більш вигідної роботи, сезонними перервами, друге – зі зміною попиту на ті чи інші професії.

Держава повинна регулювати безробіття тільки у тому випадку, коли воно починає перевищувати природній рівень (4-6%), тобто коли починається циклічне безробіття, що пов’язане зі спадом виробництва.

Інфляція, як підвищення загального рівня цін на товари та послуги, явище ще більш складне, ніж безробіття. До певного рівня інфляція не являє серйозної безпеки, а більш високий її рівень може принести багато неприємностей для економіки та суспільства в цілому.

Розрізняють помірну, галопуючу інфляцію та гіперінфляцію. Помірною вважається інфляція, коли ціни зростають менше, ніж на 10% за рік, галопуюча характеризується зростанням цін від 10 до 200% за рік, а при гіперінфляції ціни зростають ще швидше.

Дефіцит бюджету – це перевищення витрат держави над її доходами. Держава повинна намагатися, як свідчить досвід різних країн, не до збалансованості бюджету, а до того, щоб його дефіцит не перевищував певний розмір. В якості цього критерію виступає частка дефіциту у валовому внутрішньому продукті. Задача держави полягає у тому, щоб не перевищити заздалегідь визначений та допущений розмір цього критерію, тому що значний дефіцит бюджету веде до зростання державного боргу, додатковій емісії грошей, до інфляції.

13.3. Механізм державного впливу на підприємницьку діяльність

Держава для виконання своїх функцій у сфері регулювання економіки використовує як економічні (непрямі), так і адміністративні (прямі) методи впливу на підприємницьку діяльність та економіку країни. Але в усіх випадках держава повинна дотримуватися основного правила – так впливати на підприємницьку діяльність та економіку країни, щоб не руйнувати ринкову основу та не допускати кризових явищ.

Економічні методи, що використовуються державою для регулювання економіки, дуже різноманітні. Основні з них: податки, перерозподіл доходів та ресурсів, ціноутворення, державна підприємницька діяльність, кредитно-фінансові механізми тощо.

Адміністративні методи, тобто методи прямого впливу, повинні використовуватися державою у тому випадку, коли економічні методи неприйнятні або недостатньо ефективні при розв’язанні тієї чи іншої задачі.

Як свідчить світова практика, адміністративні методи найбільш ефективні у наступних сферах:

- природна державна монополія (залізничний транспорт, фундаментальна наука тощо);

- охорона навколишнього середовища та використання ресурсів;

- сертифікація, стандартизація, метрологія;

- соціальна політика, перш за все, це визначення та підтримка мінімально допустимих параметрів життя населення (гарантований мінімум заробітної плати, допомога з безробіття тощо).

Для створення нормальних умов для підприємницької діяльності, стабілізації та піднесення економіки держава повинна здійснювати відповідну економічну політику, яка складається із наступних складових: фіскальної, науково-технічної, інвестиційної, цінової, амортизаційної, кредитно-грошової та інших видів політики. При реалізації цих різновидів економічної політики держава у комплексі використовує як економічні, так і адміністративні методи.