- •Міністерство освіти і науки україни одеський національний морський університет
- •Основи підприємництва
- •Одеса - 2005
- •Тема 1. Поняття та зміст підприємництва
- •1.1. Сутність підприємництва
- •1.2. Поняття і характеристика підприємницького середовища
- •Економічні, соціальні та правові умови, що необхідні для здійснення підприємницької діяльності
- •1.4. Види та форми підприємництва
- •Сучасні форми підприємницької діяльності
- •Тема 2. Види підприємницької діяльності
- •2.1. Види підприємництва, їх особливості та сфери використання
- •2.2. Виробниче підприємництво
- •2.3. Комерційне підприємництво
- •2.4. Фінансове підприємництво
- •2.5. Консультативне підприємництво
- •2.6. Інноваційне підприємництво
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 3. Підприємство в ринкових умовах
- •3.1. Форми підприємств
- •3.2. Механізм функціонування підприємств
- •3.3. Регулююча роль ціни
- •3.4. Роль якості в забезпеченні конкурентоздатності підприємства
- •3.5. Прибуток як мета функціонування підприємства
- •3.6. Сутність та принципи оподаткування підприємства
- •. Підприємство на ринку цінних паперів
- •. Основи планування підприємницької діяльності
- •3.9. Неспроможність підприємства
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 4. Організація та розвиток власної справи
- •4.1. Порядок створення нового підприємства
- •4.2. Розробка техніко-економічного обґрунтування та бізнес-плану нового підприємства
- •План (програма) дій та організаційні заходи
- •4.3. Управління новим підприємством
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5. Механізм функціонування приватних, колективних та унітарних підприємств
- •5.1. Поняття, види та класифікація юридичних осіб
- •5.2. Сутність та особливості організаційно-правових форм господарювання юридичних осіб
- •5.3. Об’єднання юридичних осіб
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 6. Підприємницька діяльність малого підприємства
- •6.1. Значення та задачі малого підприємства
- •6.2. Економічна характеристика малих форм господарювання
- •6.3. Види малих підприємств
- •6.4. Економічні основи діяльності та управління малим підприємством
- •6.5. Державна підтримка малого підприємництва
- •6.6. Недержавні форми підтримки малого підприємництва
- •6.7. Проблеми малого підприємництва в Україні та шляхи їх розв’язання
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 7. Управління фінансами підприємства
- •7.1. Фінансові відносини в процесі господарської діяльності підприємницьких структур
- •7.2. Прибуток як фінансовий результат діяльності
- •7.3. Джерела фінансового забезпечення підприємств
- •7.4. Рух грошових коштів як об’єкт фінансового менеджменту
- •7.5. Фінансові служби у структурі управління підприємством
- •7.6. Зміст фінансового планування
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 8. Оцінка фінансового стану підприємства
- •8.1. Аналіз фінансового стану підприємства: мета, задачі та джерела інформації
- •8.2. Попередня (загальна) оцінка фінансового стану підприємства
- •8.3. Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
- •На підставі названих показників розраховуються наступні показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх фінансування:
- •8.4. Оцінка кредитоспроможності підприємства і ліквідності його балансу
- •8.5. Оцінка фінансових результатів діяльності підприємства
- •8.6. Оцінка можливості банкрутства підприємства
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9. Стимулювання праці в системі підприємницької діяльності
- •9.1. Розвиток ринку праці
- •9.2. Нормування праці
- •9.3. Загальні положення з оплати праці
- •9.4. Принципи оплати праці
- •9.5. Форми заробітної плати
- •9.6. Заохочення праці – визнання особистості
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 10. Підприємницькі ризики
- •10.1. Ризик в підприємницькій діяльності. Види ризиків
- •10.2. Ризики при фінансуванні проекту
- •10.3. Страхування ризиків
- •10.4. Бізнес-план і зниження підприємницького ризику
- •10.5. Підприємець і ефективні рішення
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 11. Конкуренція підприємців
- •11.1. Зміст та види конкуренції
- •11.2. Розвиток конкуренції в сучасних умовах
- •11.3. Роль конкуренції в розвитку ринкових відносин в Україні
- •11.4. Система державного антимонопольного регулювання
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 12. Господарські зв’язки підприємців
- •12.1. Господарські зв’язки в умовах переходу до ринкової економіки
- •12.2. Біржові угоди та постачання товарів
- •12.3. Нові економіко-правові форми підприємницької діяльності
- •12.4. Послуги, що надаються кредитними організаціями
- •12.5. Послуги, що надаються страховими фірмами
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 13. Державне регулювання підприємницької діяльності
- •Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності
- •13.2. Умови державного втручання у підприємницьку діяльність
- •13.3. Механізм державного впливу на підприємницьку діяльність
- •Фіскальна (бюджетна) політика держави. Це регулювання державним бюджетом та оподаткуванням підприємницької діяльності з метою стабілізації та розвитку економіки.
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 14. Відповідальність підприємців
- •14.1. Відповідальність підприємців перед органами державного управління
- •14.2. Відповідальність перед партнерами по господарським договорам
- •14.3. Відповідальність підприємців за порушення трудових прав працівників
- •14.4. Відповідальність перед власниками майна підприємства
- •14.5. Органи, що розглядають суперечки підприємців
- •Питання для самоперевірки
- •Список використаної та рекомендованої літератури
12.3. Нові економіко-правові форми підприємницької діяльності
Нові економіко-правові форми підприємницької діяльності, що розвиваються в Україні, слідуючі:
Консигнація - різновид договору комісії. Широко використовується у сфері підприємництва, пов'язаного з реалізацією товару. Передбачає, що укладається консигнаційний договір, який регулює майнові відносини сторін, що виникають під час виконання доручення власника товару (консигнанта) посереднику (консигнатору) реалізувати на певних умовах товар. У договорі, як правило, вказується: відвантажуємий товар та його кількість, лімітна ціна, умови та термін продажу. Консигнатор зобов'язаний зберігати товар у своєму складі до його реалізації, застрахувати його на користь консигнанта. Непроданий у строк товар повертається власнику, якщо у договір консигнації не включена умова безповоротності певної частини товару, яку фактично придбає сам посередник - консигнатор.
Франчайзинг - як форма підприємництва широко розповсюджена у багатьох країнах. Це особливі партнерські відносини підприємств на ринку. Відносини за франчайзингом полягають у наступному. Велика, достатньо стабільна фірма (франчайзер) надає малому підприємству, яке ще не має економічного положення у бізнесі (франчайзі), право (франшизу) протягом певного часу, у певному місці вести підприємницьку діяльність з використанням технології, ноу-хау, торговельної марки франчайзера. Останній здійснює навчання персоналу франчайзі та консультації. Франчайзер може поставляти партнеру (франчайзі) обладнання, сировину, матеріали, надавати йому кредити, виступати його гарантом, довіреною особою тощо.
Для здійснення франчайзингу партнери укладають угоду щодо організації вказаної діяльності. Предмет такої угоди - право франчайзі на використання імені, репутації, способів ведення бізнесу, що є у франчайзера. Наприклад, права на обслуговування клієнтів з використанням реклами та торговельної марки франчайзера, на виробництво товарів, конструкцій, технологій, що розроблені франчайзером. Допомога та підтримка з боку франчайзера здійснюється за плату (роялті), що встановлена у договорі.
В умовах товарного дефіциту та обмеженості джерел фінансування особливе значення має оперативний лізинг. Лізингова компанія закупає машинне обладнання, комп'ютери, транспортні засоби, складські приміщення для використання їх у виробничих цілях орендарем, зберігаючи право власності на них до кінця оренди.
Угода з оперативного лізингу більш коротка, ніж термін амортизації предмету оренди. Після закінчення терміну дії угоди предмет договору може бути повернений власнику або знову переданий в оренду.
12.4. Послуги, що надаються кредитними організаціями
В ринковій економіці при здійсненні підприємницької діяльності формується фінансовий ринок як форма організації руху грошових ресурсів. Важливе значення набуває правове регулювання грошових взаємовідносин банківських установ та підприємців.
Відносини між кредитними організаціями, в тому числі і банками та клієнтами, носять договірний характер. Клієнт самостійно вибирає банки для кредитно-розрахункового обслуговування. У відповідності з цивільним законодавством клієнту надано право оскаржити у суді та господарському суді необґрунтовану відмову банку, уставом якого передбачено здійснення банківських операцій, прийняти грошові кошти клієнта на зберігання та відкрити рахунок.
Відкриття у банку розрахункового рахунку на ім’я клієнта за його заявою є укладанням договору (угоди) банківського обслуговування, за яким банк зобов'язується зберігати грошові кошти клієнта на його рахунку, зараховувати гроші, що поступають на цей рахунок, виконувати розпорядження щодо їх перерахування та видачі з рахунку, виконувати інші банківські операції, що передбачені для даного виду рахунку законодавчими актами, банківськими правилами та договором.
Підприємці зобов'язані зберігати свої грошові кошти в установах банків та виконувати розрахунки за своїми зобов'язаннями з іншими підприємцями у безготівковому порядку через установи банків.
Банк здійснює і кредитне обслуговування клієнтів. Правовими формами таких відносин є договір позики та кредитний договір. Особливість цих договорів міститься у тому, що позикодавцем виступає професійний підприємець - банк. Для нього кредитування - основний вид діяльності, за рахунок якого банк отримує прибуток. Для клієнта кредитування - спосіб фінансування, поповнення тимчасового недоліку власних кошті. Послуги банку щодо кредитування клієнтів ґрунтуються на:
можливостях кредиту (за користування позикою банку сплачуються певні проценти);
зворотності кредиту;
терміновості кредитування (позика видається на певний строк);
цілеспрямованості кредитування;
забезпеченості кредиту.
Крім розрахункових та кредитних операцій банківські установи надають клієнтам інші послуги. Вони здійснюють за дорученням клієнта такі угоди, як фінансовий лізинг, факторинг, операції з цінними паперами, валютні операції та інші.
Фінансовий лізинг (оренда) – це різновид торговельно-комісійної операції, що виконується орендодавцем (лізинговою компанією, банком). За договором фінансової оренди орендодавець зобов'язується придбати у власність майно, що вказує орендар, та надати це майно за плату у тимчасове володіння або використання для підприємницької діяльності на термін не менший від терміну його повної амортизації з обов’язковою передачею орендареві права власності. Протягом терміну дії угоди про фінансовий лізинг орендар сплачує орендодавцеві повну вартість взятого в оренду майна.
Фінансовий лізинг уособлює певну форму довгострокового кредиту, що надається в натуральній формі та погашається клієнтом на виплат, тобто фінансовий лізинг – це форма товарного кредиту.
Водночас слід звернути увагу на відмінності лізингу від договору оренди. По-перше, угода укладається на весь термін амортизації виробів. По-друге, вартість об’єкта оренди погашається частинами з віднесенням витрат на рахунок собівартості продукції, яку випускає користувач. По-третє, передбачається, якщо інше не обумовлено договором, право орендаря купити майно після закінчення амортизаційного терміну (опціон).
І, нарешті, за лізингом користувач фактично розраховується з орендодавцем на умовах кредитної угоди, тобто якщо об’єкт буде випадково зруйновано, орендар повинен сплатити орендні платежі, що передбачені договором.
Фінансовий лізинг не скасовує традиційних форм фінансування і кредитування основних фондів, а виступає їх доповненням. Перехід майна лізингоодержувачу після завершення договору лізингу можливий за залишковою вартістю.
Для клієнта (орендаря) такі лізингові відношення вигідні, тому що звільняють його від капітальних вкладень на придбання коштовного обладнання. Орендодавець за лізинговою угодою отримує прибуток у вигляді передбачених договором комісійних.
Факторинг - також торговельно-комісійна послуга, що надається факторинговою компанією (банком). Факторинг розглядається як перекупка боргових зобов'язань, тому що забезпечує інкасування дебіторської заборгованості клієнта, кредитування та гарантію від кредиторської заборгованості клієнта. Для клієнта факторинг корисний, тому що при сплаті боргу захист його прав здійснює фактор (банк). Фактор (банк) отримує комісійні.
В сучасних умовах операції з фінансового лізингу та факторингу виконують комерційні банки, які створюють спеціалізовані підрозділи (дочірні підприємства, філіали, лізингові, факторингові компанії).
