5.3. Об’єднання юридичних осіб

Комерційні організації з метою координації своєї підприємницької діяльності, а також представлення й захисту загальних майнових інтересів можуть за договором між собою створювати об’єднання у формі асоціацій або союзів, що в основному є некомерційними організаціями.

Якщо за рішеннями учасників на асоціацію (союз) покладається ведення підприємницької діяльності, така асоціація (союз) перетворюється у господарське товариство.

До об’єднань підприємств відносяться асоціації, концерни, консорціуми, картелі, трести, синдикати, пули, фінансово-промислові групи, холдінгові компанії.

Організація та діяльність об’єднань підприємств будь-якої форми повинні будуватися, як правило на наступних основних принципах (окрім випадків, коли об’єднання створюється шляхом придбання контрольного пакету акцій інших підприємств):

• добровільність об’єднання на підставі спільності економічних інтересів;

• рівноправності учасників спільної діяльності;

• свобода вибору організаційної форми об’єднання в цілому;

• організація відносин між учасниками на договірній основі.

Асоціація - союз, об’єднання людей, підприємців, організацій на підставі єдиних інтересів. Як правило, асоціації - це юридичні особи. Вони є громадськими організаціями, що не мають на меті отримання прибутку. Головними задачами асоціації є правовий захист інтересів своїх членів, представлення їх інтересів в державних та законодавчих органах, організація консультаційних послуг для своїх членів, створення сприятливих умов для їх господарської діяльності, розробка та узгодження спільної стратегії поведінки на ринку.

Створення асоціації не повинно приводити до змови її членів на ринку, тобто до монополізації ринків, на яких вони діють.

Фінансовим джерелом діяльності асоціації є членські внески (вступні й поточні), цільові внески для реалізації цільових програм усіма або декількома членами асоціації, спонсорські внески, доходи від рекламної, видавничої та іншої діяльності.

Органами управління асоціації, як правило, є загальні збори членів асоціації (вищий орган), правління (орган з поточного контролю за діяльністю виконавчого органу), виконавча дирекція (орган, що здійснює поточне керівництво справами асоціації).

Консорціум (від лат. сonsortium - співучасть, співтовариство) - форма тимчасового об’єднання банків або промислових підприємств для спільного розміщення позик, акцій, облігацій, спекуляцій цінними паперами, проведення значних фінансових або комерційних операцій, здійснення промислового будівництва або реалізації великих науково-технічних проектів. Звичайно, учасник консорціуму несе майнову відповідальність в межах 10% його частки в задоволенні, інша частина суми поділяється між іншими учасниками пропорційно їх часткам у замовленні.

Концерн - форма об’єднання підприємств та організацій різних галузей на основі спільності інтересів. Маючи загальні риси з такою формою об’єднання, як, наприклад, консорціум, концерн є більш «жорсткою» формою об’єднання, тому що передбачає делегування частини прав членів концерну колегіальному органу управління, проведення єдиної економічної політики, централізацію частини фінансів, деяких функціональних служб тощо.

Синдикат - об’єднання підприємств з метою спільної діяльності в комерційній сфері (постачання та збут, ціноутворення тощо). Підприємства, що входять до складу синдикату, зберігають господарську та юридичну самостійність.

Трест - форма об’єднання підприємств, при якій вони втрачають свою господарську та юридичну самостійність і діють за єдиним планом. Характеризується найбільш високим рівнем централізації управління, а також значною диверсифікацією діяльності.

Картель (франц. cartello від carta - бумага, документ) - форма об’єднання, основою якого є угода щодо регулювання питань виробництва та збуту товарів, наймання робочої сили, політики використання досягнень науково-технічного прогресу. Підприємства, що входять до картелів, зберігають свою виробничу та комерційну самостійність. Цим картелі відрізняються від синдикатів, коли в результаті створення єдиного апарату зі збуту продукції ліквідується комерційна самостійність учасників, та від трестів, що поглинають господарську самостійність підприємств, які входять до складу трестів.

До картелю можуть входити або приватні фірми, або країни-виробники та експортери якого-небудь товару. В останньому випадку картель існує у вигляді організації країн-експортерів. Прикладом є організація країн-експортерів нафти (ОПЕК). Картелі характерні для ринків сировинних товарів. Картелі частіше за все передбачають встановлення кількісних меж (квот) виробництва (видобутку) або експорту товарів протягом певного часу, що зветься квантом.

В залежності від змісту картельної угоди картелі поділяються на:

• кондиційні, що визначають умови реалізації товару.

• виробничі, що встановлюють обсяги виробництва (квоти виробництва) для кожного учасника картелю.

• районні, що визначають області збуту.

• цінові, що встановлюють для учасників продажні ціни товару.

• картелі з розподілу прибутку.

• платіжні, що визначають напрямки спільного використання технічних винаходів.

Метою будь-якої картельної угоди є намагання встановити монопольне володіння ринком, збільшення прибутків шляхом встановлення монопольних цін та монопольний тиск на підприємства, що не входять до картелю.

Пул (англ. pool - загальний казан) - особливий вид картелю, який відрізняється тим, що прибуток усіх учасників надходить до загального фонду, а потім розподіляється між ними у відповідності до заздалегідь встановлених пропорцій.

Фінансово-промислова група (ФПГ) створюється з метою залучення інвестицій, забезпечення кооперованих та технологічних зв’язків між підприємствами, підвищення ефективності виробництва. ФПГ створюється на підставі:

• договірного об’єднання приватних підприємств;

• рішення уряду з участю державних підприємств;

• міжурядових угод.

До ФПГ входять банки та підприємства, що пов’язані між собою технологічною та кооперованою залежністю.

Холдінг (англ. holding - ділянка землі, володіння) - вид підприємництва, сутність якого полягає в придбанні контрольних пакетів акцій різних компаній з метою встановлення контролю за їх діяльністю та отримання доходів у вигляді дивідендів. Холдінг вимагає значних інвестицій, тому здійснюється на підставі об’єднання капіталів декількох фізичних або/і юридичних осіб.

Єдиним обмеженням при створенні холдінгових компаній є антимонопольне законодавство. Холдінг дозволяє концентрувати капітал, полегшує вирішення великих фінансових та господарських проблем, забезпечує узгодженість дій багатьох взаємопов’язаних компаній. Створення холдінгу дозволяє значно розширити інвестиційні можливості структур, що входять до нього, спростити розрахунки між ними, диверсифікувати виробництво, більш успішно конкурувати на міжнародному ринку.

Розрізняють чистий холдінг, що створюється з метою фінансового управління та контролю, і змішаний, що займається також підприємницькою діяльністю.

Холдінги створюються:

1) виділенням з материнської компанії дочірніх підприємств або створення нових підприємств;

2) приєднанням (покупкою) підприємств до материнської компанії або злиттям двох чи декількох компаній.