2.4. Фінансове підприємництво

Основним полем діяльності фінансового підприємництва є комерційні банки та фондові біржі.

Комерційний банк - це фінансово-кредитна установа акціонерного типу, що кредитує на платній основі виробничі та інші організації, здійснює приймання грошових вкладів та інші розрахункові операції за дорученням клієнтів. Джерелом доходів комерційного банку є різниця між процентними ставками залучення коштів та ссудних коштів.

Операції комерційних банків поділяються на три групи: пасивні (залучення коштів), активні (розміщення коштів), комісійно-посередницькі (виконання різних операцій за дорученнями клієнтів зі сплатою комісії).

Враховуючи, що надані комерційними банками кредити можуть бути за різними причинами не повернені в установлений термін, вони повинні мати певні резерви.

Особливістю діяльності комерційних банків України є те, що вони не мають можливості надавати довгострокові кредити в значних розмірах, тому що не мають відповідних коштів. Для порівняння - головним джерелом доходів в комерційних банках економічно розвинених країн служать довгострокові кредити.

Іншим місцем здійснення фінансового підприємництва є фондові біржі.

Під фондовою біржею розуміється організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальної вартості активів.

Принцип функціонування фондової біржі передбачає оперативне регулювання попиту та пропозиції. На фондовій біржі здійснюються так звані котировки цінних паперів. Вони мають на увазі проведення регулярної оцінки спеціалістами котировочного відділу біржі курсів покупців та курсів продавців усіх цінних паперів, які проходять через біржу. При цьому поточні курси постійно демонструються на спеціальному табло та регулярно друкуються в спеціальних бюлетенях. Поточні курси постійно показують, за якою ціною в даний момент на біржі можна купити або продати певні акції.

Самі фірми та підприємства на біржі не приймають участь. Їх інтереси представляє або банк, або спеціальна холдінгова компанія, або брокерська компанія біржі.

2.5. Консультативне підприємництво

Слово «консультант» має походження від латинського «радник». Під цим словом розуміється спеціаліст у певній галузі, що дає поради з питань своєї спеціальності. В іноземній практиці комерційна, платна консультація з питань управління отримала назву «консалтинг». За визначенням Європейської федерації Асоціацій консультантів з економіки та управління (ФЕАКО) менеджмент-консалтинг полягає в наданні незалежних порад та допомоги з питань управління, включаючи визначення та оцінку проблем і / або можливостей, рекомендацію відповідних заходів для їх розв’язання та допомогу в їх реалізації.

В країнах з ринковою економікою вкладання коштів в інтелектуальний капітал у вигляді консультаційних послуг вважається не менш ефективним ніж вкладання в нове обладнання або передову технологію. В Україні поки що подібного відношення до консультантів не спостерігається.

Консалтингові послуги можуть здійснюватися у формі усних порад, але частіше вони надаються у вигляді консалтингових проектів і включають у себе наступні основні етапи:

• виявлення проблем (діагностика);

• розробка рішень, проекту;

• здійснення рішень, проекту.

Кожний етап в залежності від обсягу проекту може займати від декількох днів до декількох місяців. Інколи контакти з клієнтами можуть бути і багаторічними.

Методи консультування можуть бути різними. Найбільш відомі та розповсюджені три види консультування: експертне, процесне, навчальне.

Експертне консультування - найбільш пасивна форма консалтингу. Тут консультант самостійно здійснює діагностику, розробку рішень і рекомендацій щодо їх впровадження. Клієнт при цьому тільки забезпечує консультанта необхідною інформацією.

При процесному консультуванні спеціалісти консалтингової фірми на всіх етапах розробки проекту активно взаємодіють з клієнтом, спонукуючи його висловлювати свої ідеї, пропозиції. Консультанти разом з клієнтом аналізують проблеми та розробляють пропозиції.

При навчальному консультуванні головне завдання спеціалістів консалтингової фірми підготувати базу для виникнення ідей, для розробки рішень. З цією метою вони проводять у клієнта лекції, семінари, розробляють для клієнта навчальні посібники, надаючи тим самим всю необхідну теоретичну і практичну інформацію.

На практиці у чистому вигляді жоден з перелічених методів консультування не використовується. Як правило, використовується комбінація усіх трьох.

В промислово розвинених країнах консультаційні послуги вже багато років являються важливішим елементом інфраструктури ринкової економіки. Консалтинг виділений статистикою в окрему галузь. В США в цій галузі працює біля 700 тис. осіб, а річний обсяг консультаційних послуг складає біля 50 млрд. доларів. Жодне важливе економічне та управлінське рішення не приймається без отримання порад консультантів. В невеликій Голландії нараховується більше 2000 консалтингових фірм.

Окрім приватних фірм консультаційні послуги на комерційних засадах також здійснюють державні навчальні, інформаційні та науково-дослідницькі організації.

Консалтингові послуги можуть бути дуже різноманітними. Європейський довідник-вказівник консультантів з менеджменту зараз виділяє 84 види консалтингових послуг, що об’єднуються у вісім груп: загальне управління, адміністрування, фінансове управління, управління кадрами, маркетинг, виробництво, інформаційні технології, спеціалізовані послуги.

Особливості ринку консультаційних послуг полягають у тому, що у фірм, які займаються цим видом діяльності, відсутня можливість показати «зразок свого товару». Тому перед такими фірмами гостро стоїть проблема залучення клієнтів. Методи залучення клієнтів різні. Це може бути рекламування своїх можливостей, залучення клієнтів через посередників, використання рекомендацій попередніх замовників, що позитивно відгукуються про діяльність фірми тощо.

Вирішальним фактором, що визначає престиж фірми-консультанта, служить її успішна, результативна попередня робота.