47.Основне в змісті виступу. Формулювання тез та їх аргументація. Пожвавлення виступу.

Античні теоретики вважали написання тексту виступу єдино правильним. Підготовлений текст має такі переваги: - його можна ґрунтовно правити - написане краще запам’ятовується - написаний текст дисциплінує ритора (уникнення пауз, дотримання структури) - написаний текст має бути лише основою для виступу - заучування тексту виправдане при переконувальних, вітальних промовах... - краще виступ з опорою на тексті

Теза потребує доказу, а часто і додаткового розгортання. Теоретично кожна теза ніби має право на докази її істинності чи неістинності. Проте практично більшість тез приймаються без доказів як очевидно істинні для оперативної пам'яті.

Пожвавлення виступу. Не треба переобтяжувати теорією, абстрактними поняттями, термінологією. Можна використовувати доречні влучні афоризми. Найбільше пожвавлюють виступ дотепи.

48. Структурно-композиційна побудова виступу

Щоб виступ був успішним недостатньо лише вивчити необхідну літературу, знайти цікавий матеріал, переконливі факти, цифри чи приклади. Слід подумати, як розташувати. Структура промови визначається задумом оратора. Як правило, кожна промова складається з трьох частин: вступу, основної частини та висновків. Вибір оратором прийому вступу залежить від конкретної аудиторії. Універсальні прийоми вступу, виділені у риториці – це цитата, яскравий приклад, комплімент, проблемне запитання, виклад мети й завдань вступу, демонстрація певного предмета, апеляція до загальноприйнятого джерела тощо.Не рекомендують розпочинати промову з вибачень, що ви не встигли підготуватися, що ви не заберете багато часу тощо.Загальні вимоги до вступу - вступ має бути коротким та яскравим.Загальну мета основної частини - це обґрунтування тез оратора.Мета завершення промови – це закріплення оратором своїх положень у свідомості аудиторії.Найбільш поширені прийоми, які використовуються у завершенні промови –це формулювання висновків, розгляд перспективи, апелювання.

49. Виражальні засоби риторики.

- цитати – для підтвердження або обґрунтування власної позиції, коли вражає своїм змістом або привернути увагу до імені автора, не може бути у висновку. - заклик - «чіпляння на гачок» - візуальний контакт - інтелектуальне і емоційне співпереживання

50. Виголошення виступу перед аудиторією.

Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки. Перший крок у підготовці — накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Насамперед, заздалегідь слід сформулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організаторами зібрання). Другий крок — добір допоміжної інформації. Остання ж може бути отримана з двох джерел 1) теоретичні джерела, 2) усні розмови з обізнаними з проблемою людьми. Наступний крок — написання плану доповіді на папері, що містить:  • вступ,  • основний текст (серцевина доповіді),  • висновки. 

51. Культура мовлення оратора.

Оратор впливає на слухачів головним чином усним словом, ефективність цього впливу багато в чому залежить від культури мовлення. Пересічні, непереконливі і бліді виступи не задовольняють слухача, а іноді викликають навіть обурення. Термін «культура мовлення» має широке і вузьке смислове вживання. У першому випадку означає вміння використовувати всі способи впливу на слухачів, які пов'язані з мовою і збігаються з поняттям «мовленнєва майстерність». У другому — це правильність, грамотність мовлення, тобто знання оратором загальноприйнятих норм (правил) літературної мови. Отже, культура мовлення означає наявність у промові вдало застосованих художніх форм і ораторських засобів, щоб зробити мову, за висловлюванням В.Г. Костомарова, «не лише правильною .... але й виразною, чіткою, оригінальною і цікавою».