- •9. Красномовство Стародавньої Греції.
- •10. Видатні давньогрецькі оратори.
- •11. Теорія риторики в працях Арістотеля
- •12. Ораторське мистецтво Стародавнього Риму.
- •13. Цицерон один із найвидатніших ораторів і теоретик риторики.
- •16. Візантійська теорія риторики.
- •17. Неориторика.
- •18. Давньоукраїнське ораторське мистецтво.
- •20. Риторика в Києво-Могилянській академії.
- •22. Феофан Прокопович і його «Риторика».
- •24. Риторична формула. Закони Риторики
- •25. Концептуальний закон риторики.
- •26. Закон моделювання аудиторії.
- •27. Стратегічний закон риторики.
- •28. Тактичний закон риторики.
- •29. Мовленнєвий закон риторики.
- •31. Системно-аналітичний закон риторики.
- •32. Види монологічної риторики.
- •34. Промова та види.
- •35. Особливості академічної риторики
- •36. Лекція як основний жанр академічної риторики.
- •38. Лекційно-пропагандистська риторика.
- •39. Дипломатична риторика та її жанри.
- •40. Специфіка військової риторики.
- •42. Приватне і публічне ділове спілкування.
- •43. Види виступів залежно від мети.
- •44. Етапи підготовки виступу.
- •46. Раціональні способи опрацювання матеріалу.
- •47.Основне в змісті виступу. Формулювання тез та їх аргументація. Пожвавлення виступу.
- •48. Структурно-композиційна побудова виступу
- •49. Виражальні засоби риторики.
- •50. Виголошення виступу перед аудиторією.
- •51. Культура мовлення оратора.
- •52. Рецензія виступу.
- •53. Український мовленнєвий етикет.
- •54. Невербальні засоби спілкування.
- •55. Діалогічна риторика. Поняття еристики.
- •56. Поняття суперечки. Моделі суперечок.
- •57. Види суперечок за формою.
- •58. Дискусія та полеміка: спільне і відмінне.
- •59. Класифікація суперечок залежно від мети.
- •60. Основні правила проведення суперечки.
- •62. Логічні та психологічні основи риторичної діяльності під час суперечки.
- •63. Форми та тональності спілкування.
- •64. Дистанції спілкування.
- •65. Жанри приватного ділового спілкування.
- •66. Переговори: інтеграція науки і риторичної майстерності. Риторична компетенція ефективного учасника переговорного процесу.
- •14.Красномовство в Біблії
- •19. Київська школа риторики.
- •21. ІІайвідоміші українські ритори XVII - XVIII ст.
- •32. Види монологічної риторики
- •37Судове (юридичне) красномовство.
65. Жанри приватного ділового спілкування.
Нарада – комплексне обговорення завдань, спрямоване вмілим керівником на розв’язання тих чи інших проблем. Переваги: відбувається в невеликий проміжок часу; невелика кількість працівників-учасників наради. Ефективність наради залежить від її попередньої підготовки. Види нарад: + інформаційна (інструктивна) – для ознайомлення учасників з новими фактами, аргументами. Найкраще на початку роздати письмовий текст. + оперативна (диспетчерська), селекторна, телефонна, комп’ютерна нарада. - Ділова бесіда – важливо не лише переконливо говорити, а й уважно слухати, тактовно реагувати на міркування. Фази: + встановлення часу і місця зустрічі + спосіб вступу в контакт й початок розмови (на нейтральній території – ініціатива належить тому, хто прийшов першим) + формулювання конкретної мети зустрічі, обмін конкретними пропозиціями та опрацювання рішень + фіксування остаточної домовленості
66. Переговори: інтеграція науки і риторичної майстерності. Риторична компетенція ефективного учасника переговорного процесу.
Переговори можна номінувати як організаційну форму встановлення та юридичної фіксації виробничо-економічних зв'язків між зацікавленими в спільній діяльності економічно незалежними організаціями. Це формалізовний процес, що ставить конкретну мету, визначає коло питань і завжди реалізується в конкретних умовах, за конкретних обставин. На сучасному етапі практикою напрацьовано принципи, умови та стратегії, дотримання яких сприяє результативності переговорного процесу. Учені виділяють три основні стратегії переговорів: — перша стратегія — зводиться до протистояння крайніх позицій партнерів; — друга — це золота середина між м'якістю та жорсткістю, тобто досягається поставлена мета і водночас не псуються стосунки з людьми; — третя стратегія передбачає розв'язання проблем, виходячи із їхнього змісту, не допускаються дебати з приводу позицій, яких кожна із сторін жорстко дотримується (ці переговори називаються принциповими, оскільки враховуються інтереси обох сторін і досягається такий результат, який грунтується на справедливих нормах незалежно від волі жодної зі сторін).
Риторична компетенція ефективного учасника переговорного процесу
У більшості випадків переговори — це з'ясування та погодження всіх основних і додаткових умов купівлі і продажу товарів чи вирішення інших проблем з метою досягнення кінцевої згоди, що задовольняє інтереси тієї чи іншої сторони. Теоретики та практики переговорів загалом єдині у визначенні головних фаз самого переговорного процесу та їх призначення. Техніка ведення переговорів передбачає три основні фази. Дуже важливо правильно розрахувати час для кожної фази, щоб переговори не були обтяжливими, не втомлювали учасників, щоб в усьому відчувалася висока організація. Отже, перша фаза — уточнення позицій сторін (10% часу), друга фаза — пошук альтернатив розв'язання завдань (60 %), третя фаза — досягнення домовленості або укладання угод (ЗО %).Три стадії в переговорах як формі колективного обговорення виділяють Т. Чмут і Г. Чайка: — аналіз ситуації, тобто проблем учасників, їхніх емоцій, відносин, інтересів, можливих варіантів прийняття рішення; — планування; — дискусія .