4 Система вищої освіти країн європи, азії та північної

АМЕРИКИ

Освіта деяких високо розвинених країн Західної Європи (Німеччина, Швейцарія, Великобританія, Франція), США та країн Центральної і Східної Європи (Польща, Румунія, Угорщина, Чеська Республіка, Болгарія, Албанія, Македонія), є досить розвинутою та належить до основних політичних пріоритетів, має вагому державну, суспільну і економічну підтримку.

4.1 Розвиток освіти у Європі

Розвиток освіти у Великобританії.

З кінця XIX століття у Великобританії працювали технічні коледжі, але їхні дипломи вважалися нижчими від академічного стандарту університетів. Лише з 1956 р., зі створенням Національної ради з присудження академічних звань, дипломи закладів технічного сектору вищої освіта підняли до рівня бакалаврських. Майже століття вища освіта Великобританії була взірцем бінарної моделі, для якої притаманний чіткий поділ на університетський танеуніверситетський сектори, проте Акт (Закон) 1992 р. надав технічним інститутам статус університетів, і два сектори злилися в один, хоча відмінності між технічними й рештою університетів залишилися значними. Отже, вища школа Великобританії перестала бути бінарною. Вища освіта Великобританії відповідала унітарній дворівневій системі до рівня докторантури. (Система вищої освіти може бути унітарною - з одним основним типом ВУЗів (наприклад, університетами) або бінарною — з двома типами ВУЗів (наприклад, університети і інститути).Вища освіта може бути однорівневою - включає один завершальний цикл вищої освіти (після якого видається диплом про вищу освіту) або дворівневою — включає мінімум два цикли вищої освіти (після кожного циклу видається диплом, який можна використовувати для роботи або продовження навчання) [47].

Управління освітою у Великобританії є децентралізованим. Відповідальність за різноманітні освітні послуги поділяється між центральними та місцевими урядами, церквами, іншими добровільними організаціями, управлінськими органами закладів освіти та викладацьким складом. Загальні повноваження щодо всіх освітніх аспектів надані департаменту освіти.

Центральні органи в питаннях управління освітою виконують такі завдання [76]:

• визначають національні цілі та формулюють національну політику, включаючи національний навчальний план та оцінку досягнень населення шкільного віку;

• організують дослідження і підгримують роботи із розвитку шкільної програми щодо удосконалення державних іспитів;

• встановлюють мінімальні стандарти освітнього забезпечення, оцінюють як його якість, так і ефективність.

Центральні органи уповноважені втручатися, якщо окремі місцеві освітні органи або керуючі органи закладів освіти не виконують належно свої функції.

До компетенції місцевих органів в управлінні освітою належить забезпечення та організація державних освітніх шкіл і освіти дорослих, основними обов'язками яких є:

• планування і забезпечування навчальних місць;

• оцінка політики прийому до навчальних закладів та організація батьківських звернень

• встановлення бюджетів, розподіл фондів, підготовка огляду місцевого керівництва навчальною системою

• оцінювання якості освіти та здійснення первинних заходів щодо виявлення шкіл ризику.

Сучасні системи освіти Англії, Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії відрізняються певними деталями, але основні їхні структури подібні. Всі університети Великобританії мають високий рівень автономії у визначенні курсів, програм і методів навчання. Загальне керівництво

68

вищій освіті здійснює Міністерство освіти і науки шляхом розподілу матеріальних ресурсів. Посередницькі функції між урядом та університетами покладені на три ради університетських фондів (Англії, Шотландії та Уельсу). До складу цих рад входять представники закладів вищої освіти з регіонів Великобританії,шкіл та ліцеїв, роботодавців. Таке широке представництво дає змогу поєднати інтереси держави й вищих шкіл, досить об'єктивно оцінюючи останні. Для цього з 1996 р. розширюється кількість критеріїв, за якими має визначатися якість навчальних послуг і рівень закладу. Консультативним органом в оцінюванні є комітет ректорів, який з 1992 р. перейменований на Комітет з якості вищої освіти.1993 р. у Великобританії було майже 440 внесених у довідники вищих закладів освіти (ВЗО): 76 університетів, 48 інститутів, ЗО вищих шкіл, 3 академії, 4 навчальних центри та коледжі різного типу, серед яких чимало гігантів із багатьма тисячами студентів і карликів з кількома викладачами і десятком-другим студентів. Для того щоб ВЗО міг (за бажання) додати до своєї назви слово "університет", він повинен виконати вимогу Закону 1992 р. і мати не менше 4000 студентів, з них понад 3000 - на денному навчанні за програмами університетського рівня [76].

Науково-технічний прогрес у будь-якій країні залежить він рівня підготовки спеціалістів. Для цього потрібна відповідна система технічної освіти. У цьому відношенні досягнення Британської вищої школи у функціональних технічних рішеннях, в організації навчального процесу, його комп'ютеризації, підготовці кваліфікованих технічних кадрів привертають увагу науковців.

Традиційну основу британської системи вищої освіти становлять університети, політехнічні навчальні заклади та коледжі.

Якщо в більшості країн сектор вищої технічної освіти характеризується певною кількістю відповідних навчальних закладів, то у Великобританії головним показником є наявність у даних навчальних закладах курсових програм.

Нині в країні існує 89 університетів і 70 інших закладів вищої освіти, у тому числі коледжі для підготовки вчителів, технічні та інші коледжі. Закінчивши університет, випускник одержує ступінь або свідоцтво про здобуту професію. Слід, зазначити, що британські кваліфікації визнаються всіма як найкращі в світі. їх можна здобути на всіх рівнях — від базового до найбільш просунутого, і з усіх дисциплін (спеціальностей) [13]. Професійні кваліфікації встановлюють, як правило, певні асоціації (ради) за дуже жорсткими вимогами. Для їх виконання випускникам університетів необхідні роки праці й самостійного вдосконалення. У Великобританії, як і в інших західноєвропейських країнах, найпоширенішими вважаються такі кваліфікації: бакалавр (Bachelor), магістр (Master), доктор філософії (DoctorofPhilosophy). Більшість студентів у Великобританії обирають курсові програми, що дають змогу здобути першу кваліфікацію. Ступінь бакалавра надається після трьох-чотирьох років навчання на денному відділенні університету, коледжу чи інституту. Він дає змогу зайняти гарну посаду в середній інженерно-технічній ланці або середньому керівному складі державної організації, приватної компанії чи заснувати приватну практику. У деяких сферах ступінь бакалавра є вищим рівнем і не потребує продовження освіти. Але для більшості спеціальностей освіта може бути продовжена до здобуття ступеня магістра чи навіть доктора наук.

Видатну роль в сучасній вищій освіті Великобританії відіграє Відкритий університет, Що став зразком наслідування в усьому світі. Його створення (1969 р.) пов'язується з ім'ям відомого лейбористського діяча Гарольда Вільсона. Доступ до навчання (переважно заочного і рекордно різноманітного щодо засобів і методик) вільний. Тому кожен може обрати для себе одну з сотень програм нижчого чи університетського рівня [13].

Середня освіта у Великобританії, для тих хто бажає навчатися в університетах, триває найчастіше 13 років, два останніх з яких присвячуються поглибленому вивченню дисциплін, які учень планує обрати. Школи надають змогу обрати курси різного рівня складності, що призводить до нееквівалентних атестатів.

Право вступу до ВЗО без іспитів надає атестат про загальну освіту підвищеного рівня (скорочено "Alevel"). За великої автономії шкіл в освітньому процесі підсумкові вимоги стандартизовані, бо випускні іспити проводять кілька незалежних екзаменаційних рівнів. Більшість абітурієнтів мають A-рівень з трьох дисциплін.

Хоч у країні дотримуються політики відкритої вищої освіти, зацікавлені органи встановлюють квоти місць (держсекретар з освіти — для вчителів, департамент охорони здоров'я - для лікарів тощо). Якщо кількість заяв перевищує квоту чи кількість вільних місць в аудиторіях, застосовується селекція, форми якої визначаються самими ВЗО. Право квотування мають і органи розподілу фондів і ресурсів.

Три університети (Oxford, Cambridge, Durham) проводять для абітурієнтів конкурсні вступні іспити.

Навчальний рік поділяється на три частини, але в останній більшість ВЗО скоро кількість навчальних годин для надання студентам часу на перегляд матеріалу і підготовка до екзаменів. Частина університетів має серединні канікули (до 8 "тижнів читання"), як для самостійного навчання студентів. Дедалі помітніша тенденція до двосеместрового року з канікулами між семестрами.

Кількість і розподіл тижневих навчальних годин (лекцій, семінарів, різних лабораторних робіт тощо) визначають ВЗО, післяобідній час у середу традиційно виділяється на спортивні заняття.

Кожен ВЗО автономний у встановленні методів контролю роботи і знань студентів. Більшість віддає перевагу підсумковим екзаменам, часто проводиться поточний контроль з урахуванням його результатів під час вирішення питання про перехід на наступний курс чи рівень. Після закінчення програми першого циклу студент може отримати такі оцінки: найвищу (Class1), дуже добру (Class2. Division1) з правом продовження навчання на другому циклі, непогану (Class2, Division2 чи "two-two"), найнижчу (Class3) [76].

Для переходу з першого рівня на другий (магістерський) необхідно виконати досить високі академічні вимоги (отримати диплом бакалавра з відзнакою) і проявити добрі знання щодо предмета спеціалізації. Із цього правила є й винятки, коли на другий рівень приймають студентів без диплома за перший рівень, проте за наявності чималого досвіду праці з обраного фаху.

Більшість абітурієнтів у Великобританії обирають курси навчання, що забезпечують їм здобуття першої кваліфікації. Цей перший диплом вимагає загалом 3-4 років навчання, за винятком ветеринарії й медицини (5-6 років). Передбачається впровадження курсів меншої тривалості (прискорених) і можливість, внаслідок зміни тривалості навчання й інтенсивної роботи, отримання першого диплома вже за два роки. В Об'єднаному Королівстві найпоширеніші такі кваліфікації: бакалаври - мистецтв, наук, освіти, інженерії, права, медицини. Кваліфікація бакалавра має три варіанти "з відзнакою", залежно від кількості поглиблених вивчених і складених дисциплін. Менш престижним є навчання і отримання середньої бакалаврської кваліфікації з не поглибленим вивченням і засвоєнням дисциплін програм.

Після завершення навчання першого рівня студент може продовжити освіту для отримання вищої кваліфікації, яка часто називається „магістр” [77]. Найпоширеніші варіанти: магістри мистецтв, наук, бізнесу та управління, права.

Отримання цього диплома відкриває шлях до студій докторського рівня з присвоєнням звання „доктор філософії ”, рідше „магістр філософії ” (якщо рецензенти визнали рівень написаної дисертації нижчим від докторського). Інколи, і лише за умови виконання належних самостійних досліджень, докторське звання отримується відразу після бакалаврського. Деякі університети присвоюють кваліфікацію „бакалавр ” другого рівня.

На відміну від українських, британські дипломи мають переважно академічне наповнення, надаючи право продовжувати навчання і виконувати певні професійні обов’язки на невисокому рівні. У регульованих та інших професіях (юристи, медики, вчителі, інженери) необхідний період стажування і складання додаткових іспитів при відповідній фаховій комісії.

70

Час на виконання програм вказано стандартний (номінальний). Хоча для більшості профілів бакалаврський диплом надають після трьох років, частішають випадки подовження занять до чотирьох років (наприклад: а) в Шотландії; б) у випадку комбінованих занять, коліт частину часу забирає практика на виробництві чи у фірмі).

Що стосується підготовки бакалаврів технічного профілю в університетах Великобританії, то з 1993 р. кількість абітурієнтів у вищі навчальні заклади Великобританії зросла на 66 %. Поворот людства до інформаційного суспільства призвів до збільшення кількості інженерно-технічних спеціальностей принципово нового типу. А це, в свою чергу, вплинуло на цілі інженерної освіти, її структуру, зміст і методи навчання. Типовими департаментами інженерії в університетах стали такі: хіміко-технологічний,

електротехнічний, цивільного будівництва, механічний та екологічний [13].

Згідно з прийнятою системою кожний вуз у Великобританії має автономне право визначати зміст і обсяг інженерної підготовки бакалаврів, методи навчання, правила вступу до вузу, надання академічних ступенів з урахуванням традицій, досвіду, структури студентського та професорсько-викладацького складу й інших показників. Так, місія Брайтонського університету з кількістю студентів понад 15000 осіб, починаючи з минулого століття, полягає в поєднанні найкращих академічних та професійних традицій британської вищої освіти. Керівництво університету вважає, що майбутня кар’єра випускника, бакалавра інженерії залежить від його фахової підготовки. Тому одним з основних напрямів удосконалення структури й змісту професійної інженерної підготовки студентів є приведення її у відповідність до вимог науково-технічного і соціального прогресу. Це здійснюється вдосконаленням навчальних планів, особливо із спеціальних курсів, та переглядом програм традиційних базових навчальних дисциплін у напрямі забезпечення їх професійної спрямованості. Щорічно зменшується кількість навчальних курсів, усувається дублювання навчального матеріалу на одному й тому самому рівні, логічно будується система професійної підготовки, в якій усі блоки дисциплін, пов'язані між собою, мають єдину спрямованість.

З метою забезпечення професійної спрямованості вже на першому курсі студентів ознайомлюють з кваліфікаційними характеристиками спеціальностей, що дає їм змогу бачити мету своєї навчальної діяльності, ставити конкретні завдання самоосвіти й пов'язувати їх з професійними функціями. Додамо, що левову частку освітньо-професійних програм становлять цикли спеціальних дисциплін, починаючи з першого року навчання, а також різні види практичної підготовки. Університет надає можливість студентам, які не мають попереднього практичного досвіду, проходити стажування як на підприємствах Великобританії, так і за рубежем (здебільшого у Франції і Німеччині).

На останньому курсі навчання студенти виконують науково-дослідну роботу. Більшість дипломних проектів виконуються на замовлення підприємств і рекомендуються до впровадження у виробництво. Після здобуття ступеня бакалавра інженерії «з відзнакою» студенти мають можливість визначитися щодо подальшої професії, тобто продовжувати навчання на другому рівні для одержання диплома (ступеня) магістра інженерії [13].

У Великобританії, як і в більшості країн західноєвропейського простору, не існує жодних затверджених урядом правил, що охоплюють фахові чи професійні кваліфікації. Законодавство існує лише в галузі наукових ступенів. Також немає ніякої загальнонаціональної установи щодо переліку спеціальностей з підготовки бакалаврів інженерії у вищих навчальних закладах, а також будь-яких обмежень чи рекомендацій з боку офіційних або громадських інспекцій. Установа, яка проводить акредитацію вищих навчальних закладів, не торкається прерогатив певного університету (навчального закладу) з питань спеціалізації, а лише визначає якість підготовки інженерів з певної спеціальності та її відповідність рівневі підготовки у вищій технічній школі. Такою установою у Великобританії є Рада з питань якості вищої освіти (НЕ(^С). Досить помітною в сфері вищої технічної освіти є тенденція вдосконалення та розширення освітньо-професійних програм щодо підготовки фахівців, здатних ефективно діяти в умовах взаємодії чи перекривання двох і більше спеціальностей.

Визнання професійних кваліфікацій здійснюється, як правило, певними асоціаціями, що встановлюють (для більшості регульованих фахів) дуже жорсткі вимоги. Для їх виконання випускникам університетів необхідні роки праці й самостійного вдосконалення.

Найвища академічна кваліфікація в країні - докторська.

Доктор має два рівні. Перший докторський ступінь - доктор філософії (PhDчи DPhil) [76]. Це звання, яке можна отримати у багатьох царинах, включаючи природничі, гуманітарні, інженерні науки, право (відзначимо, що царина знань не вказується у назві ступеня).

За нормою програма PhDвимагає трьох років денних (повного часу) занять після отримання бакалаврського диплома високого рівня (з відзнакою). За правилами, однак, не можнаприступати до виконання програми PhDбез попереднього отримання диплома (кваліфікації) магістра з науковим ухилом чи диплома поглибленого навчання. Переважна більшість університетів Великобританії вимагає від осіб без досвіду ведення наукової роботи попереднього запису на магістерські програми (програми на MPhilчи подібні). Якщо кандидат під час їх виконання засвідчує здібності і швидко прогресує, його згодом

переводять на докторську програму.

Другим докторським ступенем у Великобританії є "вищий докторат" (HigherDoctorate), який присуджується на відзнаку значного внеску науковця у певну царину досліджень на підставі його опублікованих праць.

Національного чи навіть центрального регулювання програм на PhDв країні немає.

ВЗО цілком автономні у цій справі. Вчена рада закладу має право присуджувати усі звання і

дипломи, включаючи докторські. Серйозні наукові установи, наприклад, Королівські інститутимають подібні права від Королеви. .

Мінімальна вимога - бакалаврський диплом першого чи другого рівня (з відзнакою),

Для прямого початку програми PhD, як мінімум, треба мати диплом магістра філософії чи

диплом поглибленого навчання. Від бакалаврів вимагається виконання магістерської

програми. Якщо справи йтимуть добре, їх переводять на програму PhD.

Університетиможуть розглядати кандидатури з менш якісними бакалаврськими дипломами, а також і за відсутності документів про наукове навчання (магістерське чи аналогічне) проте тільки за умови незаперечності свідчень високих здібностей даної особи до самостійної наукової роботи й пошуків (виконана робота, публікації та багато чого іншого). Немає жодних обмежень щодо віку, статі, національного походження тощо для вибору кандидатів на програми.

Під час навчання аспірант може виконувати у ВЗО оплачувану працю, мати

відрядженнядля проведення наукових досліджень в інші ВЗО тощо.

Підкреслимо,що отримання в кінці програми диплома PhDне гарантує зайнятості,

певного рівня зарплати тощо. Він лише сприяє кар'єрі, свідчить про певні можливості та

професійні вміння. У гуманітаріїв програма PhD переважно – це самостійні дослідження. У багатьох

профілях зона передбачає відвідування складних і важливих спецкурсів, засвоєння методики

досліджень тощо. Все це визначає ВЗО за своїми стандартами. Таке навчання завершується

іспитами чи тестом (письмово, усно чи й комбіновано).

Створеннядисертації високої якості є головною вимогою для отримання PhD.

І написати її слід на основі результатів самостійних досліджень. Назва затверджується керівником, якщо треба - і ВЗО, фіксується в офіційних документах аспіранта. Аспірант має також написати анотацію та стислу статтю про дисертацію для участі в засіданнях, де аналізуватиметься його робота. Зміст дисертації повинен засвідчувати помітний науковий внесок аспіранта у тему дослідження, оволодіння ним науковою методологією та апаратурою, навички критичного аналізу та співставлень.

Дисертація має бути написана як монографія, містити повну бібліографію і мати належні посилання. Два рецензенти розглядають її: один із ВЗО, де вона виконувалася, другий - зовнішньої організації. Якщо рецензію робить і науковий керівник аспіранта, то він буде просто третім рецензентом, подібне не забороняється. Рецензенти затверджуються ВЗО, в якому дисертація готувалася до захисту.

Рецензенти вільні у вимогах до аспіранта у сенсі його пояснень змісту і важливості виконаного (письмово, усно, у формі доповіді тощо).

Саме рецензенти можуть дійти висновку, що рівень роботи не відповідає вимогам для PhD, рекомендуючи присудити лише ступінь магістра філософи (MPhil).

Перед захистом дисертація має експонуватися в бібліотеці ВЗО для ознайомлення з нею наукової громадськості. Копія анотації публікується у списку дисертацій, захищених на ОК.

У багатьох країнах існують кілька шляхів руху до наукового ступеня доктора, але у Великобританії використовується лише описаний варіант, а інших немає.

Другий докторат - це найвищий науковий ступінь в країні. ВЗО вирішують можливість його надання лише на підставі багатьох публікацій, які незаперечно, свідчать про великий науковий доробок певного визнаного і відомого науковця.

У Великобританії немає встановлених правових норм щодо визнання зарубіжних дипломів і кваліфікацій. Академічні дипломи розглядаються у ВЗО суто індивідуально, а у випадку вимоги професійного визнання оцінку і перевірку ведуть визнані професійні асоціації, які мають право надати дозвіл на регульовану діяльність [76].

Європейські конвенції з визнання Великобританія ратифікувала, але вони стосуються лише шкільних атестатів і бакалаврських дипломів.

Зарубіжні звання чи дипломи докторського рівня суто індивідуально розглядаються визнаними фахівцями з ВЗО, які є експертами у даній царині досліджень. Часткового визнання докторського диплома не буває. Жоден зарубіжний диплом чи звання не визнається автоматично та без цієї перевірки.

Аналізувати систему вищої освіти Великобританії неможливо без розгляду системи оцінювання знань.

Система оцінювання знань майбутніх фахівців - CATS (CreditAccumulationandTransferScheme/System) система накопичення і передачі кредитів Сполученого Королівства, в основі якої лежить набір узгоджених умов і методів, який допомагає тим, хто навчається накопичувати і переводити той кредит, який вони отримали в інституті або за його межами, проаналізуємо її доцільність.

Отже, у Великобританії існують декілька схем передачі і накопичення кредитів це:

Кредит консорціум - це групи освітніх установ, багато з яких діє у сфері вищої освіти, які об'єдналися на добровільних засадах та співпрацюють в області розробки і використання систем кредитів. Кожен консорціум висуває певну схему накопичення і передачі кредитів.

Кредит — кількісний показник адекватності навчання, який присвоюється студентові як підтвердження достовірності досягнення їм поставлених перед ним результатів навчання на даному рівні навчання.

Результати навчання - сформульовані положення про те, що студент повинен знати, розуміти та вміти продемонструвати після завершення процесу навчання.

Критерій оцінки - опис параметрів, за якими викладач визначає, що студент дійсно зміг продемонструвати досягнення поставлених перед ним результатів навчання.

Умовний навчальний час - кількість часу, яку той, хто навчається (на певному рівні), повинен витратити в середньому для досягнення затвердженого для цього рівня результатів навчання. Умовний час включає: все навчання, що відноситься до досягнення результатів на даному рівні, основну практичну роботу, роботу над проектом, самостійні заняття та час, який витрачається на оцінку знань.

Рівень кредиту - індикатор вимог до навчання, складнощі і глибини матеріалу, що вивчається, а також індикатор самостійності того, хто навчається.

Дескриптор рівня - опис тих вимог, які висуваються до того, хто навчається на кожному з кредит-рівнів.

Оцінювана одиниця - чітко позначений набір логічно послідовних результатів навчання, доповнений критеріями їх оцінки, такий, що має вказівку на число і рівень кредитів, що нараховуються за нього.

73

Кваліфікація, - сертифікація досягнень або компетенції студента з вказівкою типу і назви підготовки, яка надає право тому, хто навчається поступати і продовжувати просування в академічному і професійному контексті.

Слід зазначити, що механізм накопичення кредитів у системі кредит-обліку академічного навантаження був вперше розроблений в Сполученому Королівстві, що було обумовлене прагненням упорядкувати й уніфікувати систему численних кваліфікаційних свідоцтв, визначивши для кожного з різновидів певну кількість кредитів.

На основі аналізу робіт зарубіжних науковців можна зазначити, що перша модель системи накопичення і передачі кредитів з'явилася в 1986 p., була розроблена CNAA (Радою з національних академічних нагород) і взята за основу для розробки подальших систем САТ.

Отже, за САТ CNAA: 1 академічний рік = 1200 умовним навчальним годинам, що включають все навчання, яке має відношення до досягнення результатів на даному рівні, основну практичну роботу, роботу над проектом, самостійні заняття і час, який витрачається на оцінку знань.

1200 умовних навчальних годин = 120 кредитам, 1 кредит =10 умовним навчальним годинам.

Пізніше, у 1990-х pp. з'явилася безліч моделей, які підрозділяються на чотири групи:

• САТ для вищої освіти.

• САТ для вузів Шотландії.

  1. САТ у продовженій освіті.

• САТ для вищої і продовженої освіти.

• Слід відмітити, що головними розробленими моделями системи САТ в області вищої освіти є:

  1. SEEC (Southern England Consortium for Crédit Accumulation and Transfer) - (розроблена консорціумом за накопиченням і передачею кредитів у Південній Англії)

• NUCCAT (розроблена консорціумом університетів Півночі),

• CQFW (система кредитів і кваліфікацій Уельсу, розроблена консорціумом університетів Уельсу для вищої і продовженої освіти );

• NICATS (розроблена консорціумом університетів Північної Ірландії).

• SCOTCAT (система САТ Шотландії, де на відміну від всієї решти частин СК навчання рівня бакалавра має тривалість не 3, а 4 роки, це також перша в СК національна система, оскільки використовується всіма вузами Шотландії),

  1. DRN - регіональна система САТ графства Дербі, що використовується у вищій та післядипломній освіті.

  2. FED A (Crédit Framework) - використовуються в післядипломній освіті, де 1 кредит = 30 умовним годинам.

Слід зазначити, що у 2001 році Агентством щодо забезпечення якості (QAA) була розроблена єдина система кредитів і кваліфікацій для Англії, Уельсу і Північної Ірландії (EWNI). Призначення системи кредитів EWNI полягає в тому, що:

• послідовно і детально визначати вимоги з отримання академічних кваліфікаційних нагород, сприяти стандартизації на рівні окремих навчальних закладів.

• забезпечувати загальний для всіх набір принципів і визначень, за якими вузи нараховують академічний кредит [165].

Отже, основними принципами нарахування кредитів можна зазначити наступне.

Кредит нараховується за досягнення результатів навчання, тобто за відповідно сформульованим положенням про те, що студент повинен знати, розуміти і вміти продемонструвати після завершення процесу навчання.

Результати навчання виражені в двох параметрах: кількість кредитів та рівень навчання

74

Кількість кредитів визначається об'ємом навчання, вираженому в умовному навчальному часі, необхідному для досягнення результатів навчання (у даній системі 1 кредит =10 умовним годинам навчального часу), рівень - вимоги, що висуваються до студента на даному етапі навчання.

Основними елементами кредит-системи визначені:

1. Кредит.

2. Результати навчання - сформульовані положення про те, що студент повинен знати, розуміти і уміти продемонструвати після завершення процесу навчання.

3. Критерій оцінки - опис параметрів, за якими викладач визначає, що студент дійсно зміг продемонструвати досягнення поставлених перед ним результатів навчання.

4. Умовний навчальний час - кількість годин, яку той, хто навчається (на певному рівні) повинен витратити в середньому для досягнення затверджених для цього рівня результатів навчання. Умовний час включає: все навчання, що має відношення до досягнення результатів на даному рівні, основну практичну роботу, роботу над проектом, самостійні заняття і час, який витрачається на оцінку знань.

5. Дескриптор рівня - формулювання, що включає опис тих вимог, які висуваються до того, хто навчається на кожному з кредит-рівнів.

Наприклад:

Рівень 8. Зробити значний і оригінальний внесок у спеціалізовану область досліджень, демонструючи оволодіння методологій і уміння вести критично діалог з колегами.

Рівень 7. Освоїти і демонструвати повне володіння складною і спеціалізованою областю знань і навичок, використовувати складні навички для проведення дослідження або просунутих технічних або професійних дій.

Рівень 6. Критично розглядати, узагальнювати і розширювати систематизований і послідовний об'єм знань. Критично оцінювати нові ідеї і докази з різних джерел. Переносити і застосовувати навички діагностики і творчості, вміти дати обгрунтовану оцінку з ряду ситуацій.

Рівень 5. Генерувати ідеї через аналіз концепцій на абстрактному рівні, вміти користуватися спеціалізованими навичками, формулювати відповіді на чітко викладені і абстрактні проблеми.

Рівень 4. Розробити чіткий, точний підхід до придбання обширної бази знань. Використовувати ряд спеціалізованих навичок і оцінювати інформацію для того, щоб зуміти спланувати стратегію дослідження. Знаходити вирішення для несподіваних проблем.

Рівень 3. Застосовувати знання й уміння у ряді складних видів діяльності, демонструючи при цьому розуміння відповідних теорій. Самостійно знаходити і аналізувати інформацію й робити обгрунтовані висновки, уміти зробити вибір з великої кількості варіантів у відомих і невідомих контекстах.

Рівень 2. Застосовувати знання з повним розумінням у декількох областях і використовувати ряд навичок у декількох контекстах, деякі з яких можуть бути незвичайними з погляду прийнятої практики.

Рівень 1. Використовувати невеликий діапазон прикладних знань, умінь і базове розуміння в передбачених і структурованих контекстах, діапазон яких обмежений. Пригадати і продемонструвати елементарне розуміння в декількох областях знань.

Слід зазначити, що при цьому рівень кредиту не завжди співпадає з роком навчання. Програма може бути складена так, що на другому році навчання, студент проходить предмети третього або четвертого рівнів складності;

Оцінювана одиниця (модуль або юнита) — чітко позначений набір логічно послідовних результатів навчання, доповнений критеріями їх оцінки, такий, що має вказівку на число і рівень кредитів, що нараховуються за нього (див. табл. 4.1; 4.2).

Кваліфікація	Кваліфікаційний	Кількість кредитів
	рівень	Мінімум	Максимум
POSTGRADUATE (PG)
Професійний докторат D 540	(6),7,8	360 на рівні 8	ЗО на рівні 6
Ступінь магістра М 180	(6),7.	150 на рівні 7	30 на рівні 6
Інтегрований ступінь магістра М 480	(3),4,5,6,7	120 на рівні 7	30 на рівні 3
PG Диплом М 120	(6),7	90 на рівні 7	30 на рівні 6
PG Сертифікат М60	(6),7	40 на рівні 7	20 на рівні 6
GRADUATE
Graduate diploma Н 120	(3,4,5),6	90 на рівні 6	30 на рівні 3
Graduate Certificate H 60	(3,4,5)6	40 на рівні 6	20 на рівні 3
Таблиця 4.2 - кваліфікацій	Вимоги щодо кредитів для кваліфікації бакалаврата і асоціативних
Кваліфікація	Кваліфікаційний	Кількість кредитів
	рівень	Максимум	Мінімум
Ступінь 3 відмінністю Н 360	(3),4,5,6	90 на рівні 6	30 на рівні 3
Звичайний ступінь І 300	(3),4,5,6	60 на рівні 6	30 на рівні 3
Базовий ступінь 1240	(3),4,5	90 на рівні 5	ЗО на рівні 3
Диплом В І 240	(3),4,5	90 на рівні 5	ЗО на рівні 3
HND (національний диплом) І 240	(3),4,5	90 на рівні 5	ЗО на рівні 3
HNC (національний сертифікат) С 150	(3),4,5	30 на рівні 5	30 на рівні 3
Сертифікат В С 120	(3),4	90 на рівні 4	ЗО на рівні 3

На перший план, у зв’язку з цим, висувається питання про загальний підхід до складання кредит-специфікацій за кваліфікаціями,

Кредит-консорціуми EWNI рекомендують закріпити мінімальну кількість критеріїв для

визначення стандарту за кожною з кваліфікаційних нагород. Дуже деталізована специфікація

кваліфікацій може створити обмеження, незручні для дизайнерів програм навчання і студентів. Саме тому кредит-консорціуми EWNIуникають давати стандарти щодо кредитів

для кожного рівня, що становить кваліфікацію.

Отже, використовуються 4 загальні критерії [166]:

• рекомендований мінімум загальної кількості кредитів для кваліфікації;

• діапазон рівнів, що охоплюються кваліфікацією;

е рекомендована кількість кредитів на найвищому кредит-рівні;

• рекомендовано максимальна кількість кредитів на найнижчому рівні, що допомагає забезпечити таку вимогу: стандарт не може бути компрометований включенням дуже великої кількості кредитів найнижчого рівня.

Слід зазначити, що ареал розповсюдження систем накопичення і передачі кредитів охоплює:

• Сполучене Королівство.

• Південну Африку (Національна система кваліфікацій Південної Африки - SouthAfricanNationalQualifications Framework).

• Нову Зеландію (Національна система кваліфікацій Нової Зеландії - NewZealandNationalQualificationsFramework).

Системи накопиченім і передачі кредитів надають такі можливості:

• студенти можуть переходити від вивчення однієї області знань до вивчення іншої усередині одного ВНЗ; .

• студенти можуть вивчати дисципліни інших вузів у своїй країні або за рубежем;

• накопичувати кредити за попереднє навчання або навички (APL-акредитація попереднього навчання), отримані як традиційним так і не традиційним шляхом, через навчання на робочому місці (APEL- акредитація попереднього навчання методом експерименту);

• використовувати академічні кредити, як засіб отримання звільнення від іспитів професійних агентств, і навпаки;

• поєднувати навчання повного академічного дня з навчанням вечірнім;

• продовжувати навчання після перерви в освіті,,

Аналіз наукових джерел з проблеми призначення системи кредитів EWNIдозволив визначити таку градацію кредитів: ступінь бакалавра, як правило, складає 120 кредитів CATSза рівень або рік, 360 кредитів CATS- за три роки, 24 кредити CATS- за дві семестрових дисципліни і 12 кредитів CATS- за одну семестрову дисципліну.

Оскільки кредит CATSеквівалентний двом кредитам ECTS, формула перерахунку всіх дисциплін, що входять в програми навчання вузів Сполученого Королівства, які реєструються на використання ECTSразом з CATS, така:

1 кредит CATSза дисципліну = двом кредитам ECTSза дисципліну.

Вважаємо доцільним зауважити, щодо даних систем накопичення і перекладу кредитів, то вони надають дуже велику свободу вибору, що "розмиває структуру програм на ступінь". Тому ці системи CATSотримали назву "Систем кредитів a la carte", оскільки такі системи надають студентам необмежену свободу в міксуванні кредитів (різних типів і різних рівнів), після чого слідує бажання отримати затверджену кваліфікаційну нагороду. Дуже велика свобода вибору розмиває структуру програми на ступінь.

Але прихильники розповсюдження принципу накопичення кредитів на ці зауваження відповідають таке: факт нарахування кредитів за юнити, модулі, частини кваліфікацій або кваліфікації в цілому, не означає того, що інша установа повинна визнати їх в обов'язковому порядку. Рішення з присудження кваліфікацій завжди залишається за академічним інститутом або відповідним професійним акредитаційним органом.

Зазначимо, що вищі освітні заклади фінансуються переважно центральним урядом через Ради фінансування вищої освіти Великобританії, а також через студентську плату. Усі заклади заохочуються до пошуку додаткового фінансування через спонсорство шляхом отримання дослідницької винагороди від торговельних та промислових фірм та продажу своїх послуг [165].

На освітню політику Великобританії має також вплив робота широкого кола консультативних органів, які дають поради урядовим департаментам так само, як і місцевим освітнім органам. Батьки, вчителі, шкільні керівники та студенти можуть робити подання до уряду через національні органи, які становлять політичні, релігійні та соціальні інтереси об'єднань.