1

й\

2. Тенденції розвитку вищих навчальних закладів у Європі.

Зміст основної доповіді Г.Хога і Т. Кірстейн [7]

Поступове пристосування системи накопичення заліків, подібної до ECTS (залікова система отримання диплома про освіту)

Це зробить більш гнучкими національні/інституційні системи (зокрема, перспектива навчання протягом життя), наблизить їх до рівня світових систем і полегшить мобільність як у межах ЄС, так і на світовому рівні.

Прийняття загальної, але гнучкої системи кваліфікацій

Негнучка, однорідна модель (як, наприклад, модель 3-5-8) уже не бажана в Європі. Поряд з аналізом наявних систем і реформ наступна система може стати загальноприйнятою як гнучка й така, що зважає на національні особливості та вибір предметів (термін латання визначається не роками, а кількістю академічних заліків, які треба скласти - академічний рік відповідає 60 залікам (кредитним одиницям) ECTS):

• початковий рівень (сертифікат, диплом): 1-2 роки чи відповідна кількість заліків ECTS;

• рівень першого ступеня (бакалавр, інший перший рівень): 3-4 роки чи відповідна кількість заліків ЕСТБ;

• рівень магістра: приблизно 5 років чи відповідна кількість заліків ЕСТБ, з яких принаймні рік відповідає залікам ЕСТБ рівня магістра;

• докторський рівень: по-різному (взагалі 7 чи 8 років).

Тепер установлюють основні критерії отримання ступеня «бака­лавр».Головними чинниками цього є нові навчальні плани (замість звичайного повторювання вже існуючих), гарантований рівень (ос­новою є знання та певна компетентність, а не витрачений час), реаль­ні вакансії на ринку праці, чітке відокремлення від аспірантури та формальна акредитація. Скорочені програми для магістрів (1 рік) надають можливість вибрати місце навчання в Європі та сприяють виникненню міжнародної конкуренції.

Удосконалені європейські стандарти щодо забезпечення якості навчання, оцінювання й акредитації:

• порівнянні системи забезпечення якості, особливо щодо вста­новлення базових стандартів, що грунтуються більше на набутих знаннях (результат), ніж на витраченому часі та змісті навчального плану (процес);

• незалежне оцінювання, налаштоване на європейський рі­вень вивчення широкого кола предметів; наявний простір для не­залежного оцінювання можна заповнити завдяки агентствам, не­залежним від національної та європейської влади, які працюють відповідно до предметних ліній; вони можуть вийти на один рі­вень з наявними та запланованими в майбутньому європейськи­ми предметними мережами;

• координований підхід до стандартів якості для транснаціональ­ного навчання, що порушує питання про визнання приватних іно­земних навчальних закладів.

Надання права європейцям використовувати нові можливості навчання

Подібні системи заліків, зрозумілі структури ступенів, забезпе­чення якості навчання і більш широкий європейський ринок праці - це структурні інновації, завдяки яким можна створити цілий ряд но­вих можливостей освіти, доступної усім. їх вплив міг бути значні­шим у поєднанні з кроками, спрямованими на отримання ступеня фахівця за короткий термін, за яких перевагу надають новим видам мобільності, подальшому посиленню мережі NARIC/ENIC відповід­но до європейських стандартів, а також ліквідації всіх перешкод на шляху до мобільності студента і викладача.

Комбінований вплив пропонованих дій дозволив би зробити ви­щу освіту в Європі зрозумілішою та привабливішою для студентів, учених і працівників різних континентів; вони посилили б конкурен­тоспроможність Європи, її роль і вплив у світі.

Напрями та питання структури вищої освіти Європи

Цей документ є внеском до Сорбонської декларації (травень 1998 року), у якій ідеться про гармонізацію структури кваліфікаційних си­стем вищої освіти в Європі. Його головними цілями є відображення зон конвергенції цих систем (більшістю в ЄЄ/ЄЕЄ), визначення напрямів, що впливають на них, та шляхів посилення конвергенції в майбутньому.

Дослідження наявних структур доводить, що в європейських країнах існує безліч різноманітних навчальних планів і структур. Відповідно до Сорбонської декларації навчання має поєднувати базовий університетсь­кий і випускний цикли, але ця Декларація не визначає терміни навчання.

Наступне обговорення було зосереджене на існуванні (або вини­кненні) європейської моделі, що складається з трьох базових рівнів кваліфікації. Термін навчання - 3, 5 і 8 років.

31

Не було зазначено жодної конвергенції подібності щодо моделі 3-5-8. Традиційний ступінь «бакалавр», так само, як і новий, потребує 3-4 роки навчання. Більшість країн Європи мають замість ступеня «бакалавр» - перший ступінь - 4 роки навчання. Однак існує висо­кий рівень конвергенції щодо 5-річного навчання на магістра, але не­має стандартного 8-річного терміну навчання на ступінь «доктор». На додаток, Сполучене Королівство, США та більшість країн світу, крім континентальної Європи, використовують дворівневу (базовий - ви­пускний цикл) систему, але їх терміни навчання та структури ступенів значно відрізняються. Терміни навчання, швидше за все, рахувати­муться академічними заліками (кредитними одиницями), а не роками.

В Європі є декілька важливих напрямів, що впливають на струк­туру ступенів/кваліфікацій. Керівництво багатьох країн наполягає на скороченому циклі навчання, тобто на зменшенні терміну навчан­ня до його офіційної тривалості (у багатьох країнах він на 2-4 роки більше) і введенні першого ступеня в країнах з навчальними плана­ми без проміжного рівня. Нещодавними реформами в Німеччині та Австрії поряд з традиційними введено нові навчальні плани для ба­калаврів і магістрів ,на добровільних засадах. А в Італії та Франції чинний навчальний план було перетворено на перший рівень та ас­пірантуру. Елементи дворівневої системи навчання існують у ба­гатьох європейських країнах і, здається, що лише декілька країн ЄЄ не мають чи не експериментують з дворівневими навчальними пла­нами хоча б на будь-якому рівні системи вищої освіти.

У країнах з подвійними системами розподілу між університетами та неуніверситетськими секторами (та структурами ступенів) уже майже не існує.

Більшість країн уже прийняли чи перебувають у процесі прий­няття різних типів систем переходу до академічних заліків; біль­шість з них є такими, що відповідають системі ECTS (залікова систе­ма отримання диплома про освіту), яка стає основною в багатьох навчальних закладах. Існує певна тенденція до автономізації універ­ситетів, яка також містить нові принципи контролю за якістю й оці­нюванням у багатьох країнах.

Останнім часом вища освіта Європи зіткнулась із зростаючою кон­куренцією з-за кордону. Транснаціональне навчання англійською мо­вою, що проводять іноземні заклади через філіали університетських містечок, франчайзинг чи в електронному вигляді, досить поширене в європейських країнах. Цілий новий сектор вищої освіти виникає поряд

32

з традиційними, національними, державними системами. Але до цього часу його ігнорували як уряди країн, так і університети Європи.

Запропоновано чотири головні напрями комбінованої дії, завдя­ки чому можна досягти бажаної однорідності та прозорості у квалі­фікаційних структурах Європи.

33