Види програмованого навчання
Залежно від способу пред’явлення навчальної інформації, характеру роботи над нею і контролю (самоконтролю) розрізняють три види програмованого навчання: лінійне, розгалужене і комбіноване.
При лінійному навчанні навчальний матеріал поділяється на дози, після послідовного вивчення кожної з яких пропонується контрольне запитання (вправа, завдання). Після неправильної відповіді учень повертається до повторного вивчення цієї дози доти, поки не дасть правильної відповіді. Після цього учень приступає до вивчення наступної дози, і так діє до повного вивчення всієї теми. Лінійні програми розраховані на безпомилковість кроків усіх учнів, тобто всі учні одержують одну й ту саму послідовність завдань і повинні виконати одні й ті самі кроки. Такі програми повинні відповідати можливостям найслабкіших учнів.
Розгалужене програмоване навчання має такі особливості:
•дози навчальної інформації пропонуються укрупнені, а контрольні завдання складніші;
•учень обирає з системи готових відповідей правильну;
•програмою передбачена корекція ходу пізнавальної діяльності. Якщо учень обрав помилкову відповідь, то він відсилається на одну з бокових гілок лінії пізнання, де знаходить додаткову інформацію, роз'яснення, що допомагає йому зрозуміти помилку і вибрати правильну відповідь. При виборі правильної відповіді учень переходить до вивчення наступної укрупненої дози інформації.
Комбіноване програмоване навчання поєднує два попередніх види програмованого навчання. При цьому лінійне програмоване навчання використовується при розв'язуванні нескладних дидактичних завдань, а розгалужене — при більш складних.
До сильних сторін програмованого навчання слід віднести ретельний відбір і структурування вчителем програмного матеріалу, розташування його у вигляді логічно завершених доз, високу самостійність та активність навчальної діяльності учнів, ефективне управління і самоуправління навчально-пізнавальною діяльністю, індивідуалізацію навчання й адаптацію його до можливостей кожного учня, раціональне використання навчального часу.
Переваги і недоліки програмованого навчання
Особливості програмованого навчання — наявність зворотного зв'язку; учень не може зробити наступного кроку, якщо він не засвоїв попереднього матеріалу. Це гарантує надійність засвоєння матеріалу, але залишає без уваги його внутрішні процеси, які відбуваються між одержанням учнем завдання і його розв'язком.
Крім того, в жодній з попередніх програм неможливо враховувати всі особливості навчального процесу, особливості кожного учня або класу.
Слабкими сторонами програмованого навчання є відсутність безпосереднього впливу особистості вчителя на учня. Такий вплив може бути лише опосередкованим. Відсутність безпосереднього спілкування з учителем і міжособистісного спілкування учнів негативно позначається на формуванні особистості в цілому, його інформаційній мові, управлінні внутрішньою психічною діяльністю. Велика подрібненість завдань, їх одноманітність, штучно уповільнений темп просування від незнання до знання, наявність вибіркового методу контролю не виключають можливість вгадування правильної відповіді, а вибір неправильної відповіді і хибних посилань сприяє повторенню помилок — це теж негативні риси програмованого навчання. Використання навчальних пристроїв дає можливість лише отримувати інформацію про допущені помилки, але не дає змогу простежити хід міркувань, які привели учня до правильної відповіді або помилки.
Зменшення популярності програмованого навчання вже в 1970-ті pp. пов'язане з великою трудомісткістю і вартістю роботи щодо складання і програмованих підручників і посібників та навчальних програм, особливо комп'ютерних, відсутністю в достатній кількості та значною вартістю персональних комп'ютерів. Проте на сучасному етапі розвитку нових інформаційних технологій можливості застосування програмованого навчання потребують подальшого дослідження і впровадження його на новій технічній основі і нових психолого-педагогічних позицій.
Ідеї програмованого навчання можуть використовуватися при створенні електронних навчальних курсів, які виставляються на освітніх серверах глобальної мережі Інтернет.
Таким чином, виділяємо такі переваги програмованого навчання:
1) належність до здоров’язбережувальних технологій;
2) активна самостійна робота учня;
3) виокремлення головного, істотного в навчальному матеріалі;
4) забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань;
5) логічна послідовність засвоєння знань, що дає змогу працювати в оптимальному темпі, здійснювати самоконтроль;
6) індивідуалізація навчання.
Разом з тим, звертаємо увагу на певні недоліки програмованого навчання:
1) не кожен матеріал піддається програмуванню;
2) обмеження розумового розвитку учня репродуктивними операціями не стимулює творчості;
3) дефіцит спілкування та емоцій у навчанні;
4) глибока індивідуалізація заважає колективній праці;
5) роль учителя досить обмежена і зводиться в основному до інструктажу.
У практичній діяльності всі вказані недоліки нескладно усунути, якщо поєднувати програмоване навчання з елементами інших навчальних технологій, зокрема, концепції групової навчальної діяльності та проблемного навчання. До того ж до програм, особливо комп’ютерних, можливо і необхідно включати матеріал, який має актуальність, практичне значення, цінність для учня.
У зв’язку з цим, зупинимося на концептуальних підходах до забезпечення. Обов’язковими елементами самостійної роботи у процесі програмованого навчання мають бути:
– наявність і усвідомлення спільної мети кожним учнем;
– надання учневі можливості вибору рівня складності програми залежно від рівня його навчальних досягнень;
– виконання індивідуальних завдань кожним учнем відповідно до спільної мети;
– обов’язкова перевірка результатів роботи кожного, взаємодопомога учнів у разі потреби;
– формулювання загального висновку на основі узагальнення результатів, здобутих кожним учнем;
– співвідношення загального висновку з поставленою метою.
Основними цільовими орієнтаціями, на які має спиратися вчитель у процесі організації програмованого навчання, на нашу думку мають бути:
1) ефективне навчання на основі науково розробленої програми за рахунок її варіативності, гнучкості, доступності для кожного учня;
2) створення системи змістовно-дидактичного забезпечення самостійної роботи учнів на основі впровадження дослідницького, проблемного, інтегративного, алгоритмічного підходів;
3) забезпечення високого рівня самостійності учнів за рахунок раціонального поєднання фронтальних, групових та індивідуальних форм навчання, використання рефлексивного компоненту;
4) комплексне використання програм, що діагностують, навчають та контролюють, орієнтованих на формування логічного мислення, загальної компетентності учнів, ціннісного відношення їх до знань.