Амнестико-органічний синдром

За тривалого й особливо тяжкого перебігу ендокринних захворювань розвивається амнестико-органічний синдром. Це більш загальне, глобальне порушення психічних функцій, яке стосується всіх сторін особистості і значно нівелює її індивідуальні особливості. Для органіко-амнестичного синдрому характерні розлади пам’яті (амнезія, дисмнезія, порушення типу корсаковського синдрому тощо), інтелектуальне зниження з вираженим порушенням усвідомлення та критичного ставлення до свого стану; втрачаються раніше набуті навички, мислення загальмовується та стає більш поверхневим; в афективній сфері починають переважати риси емоційної в’ялості та тупості. В найтяжчих випадках розвивається синдром органічного слабоумства.

Гострі психози

Гострі психози розвиваються на фоні описаних вище синдромів і можуть виникати на будь-якій стадії захворювання. Часто вони обумовлені наростанням тяжкості захворювання з посиленням обмінних, судинних та інших порушень (при аддисонових кризах, гіпертонічних кризах у хворих на хворобу Іценко — Кушинга, при гіпертоксичних кризах тощо). Зазвичай в таких випадках розвиваються психози за типом екзогенної реакції з характерними для неї синдромами (делірій, аменція, сутінкове потьмарення свідомості). Можливі епілептиформне збудження або епілептиформні напади. Залежність між виникненням гострих психозів і появою й тяжкістю соматичних ускладнень не абсолютна. Іноді такі психози виникають без видимих причин. В першу чергу, це стосується психозів з переважанням афективних розладів (депресивні, депресивно-параноїдні синдроми) і психозів шизофреноподібної структури. Ці психози часто стають затяжними і виникають повторно. Атипові або періодичні психози достатньо тяжкі в диференційно-діагностичному плані.

При психозах у хворих з ендокринними стражданнями описано практично всі синдроми, відомі в психопатології. Але поряд з тим відносно рідко зустрічаються типові галюцинаторний, параноїдний та особливо кататонічний синдроми.

Особливості деяких отруєнь побутовими та промисловими отрутами

Отруєння астматолом

У осіб, змушених систематично вживати астматол, слід звернути увагу на перші ознаки інтоксикації — астенію, сильну сонливість, розлади зору.

Характерними є гіперемія обличчя, мідріаз, змазаність і нерозбірливість мови, мовна розірваність. Хаотичне нецілеспрямоване збудження нагадує таке при малій хореї.

Як правило, виникає делірій з мікрозоопсіями або гострий вербальний галюциноз з наступним уривчастим несистематизованим галюцинаторним маяченням.

Отруєння атропіном

Для нього типовим є делірій із збудженням та змінним афективним станом, за яким (в тяжких випадках) настає оглушення, що переходить у сопор та кому. Діагностичні ознаки — тахікардія, сухість у роті, мідріаз, параліч акомодації, тремор, посмикування у деяких м’язових групах. Як правило, атропіновий делірій минає сам собою, після критичного сну, але слід пам’ятати і про можливість гіпертоксичних його форм, які призводять до смерті. При лікуванні атропінового делірію можна застосовувати ліки з холіноміметичною дією (прозерин, езерин тощо).

Отруєння аніліном

Патогномонічною ознакою його є те, що шкіра та слизові набувають сірого або сірувато-чорного відтінку.

В легких випадках — головний біль, нудота, блювання, обнубіляція свідомості, окремі судомні посмикування.

У тяжких випадках — делірій з вираженим психомоторним збудженням, що переходить у муситуючий делірій, сопор і кому.

Отруєння ацетоном

Астенія із запамороченням, хитка хода, відрижка, нудота, блювання.

Делірійні стани затяжні, найбільше виражені увечері.

Можливі депресивні стани з тривогою, тугою, ідеями самозвинувачення.

Вживання ацетону швидко веде до розвитку психоорганічного синдрому. Оскільки ацетон (або розчинники, що його містять), використовується при виготовленні кустарних наркотичних речовин, цей синдром спостерігається у багатьох хворих на наркоманію.

Можна пригадати текст однієї з пісень групи «Наутілус Помпіліус»: «…Твои подруги нюхают клей, с каждым днём они становятся немного глупей…»

Отруєння бензином

Ейфорія або астенія з головним болем, нудотою, блюванням.

Психотичні розлади перебігають за типом делірію або онейроїду.

Подальше погіршення стану призводить до сопору та коми з судомами і паралічами.

Отруєння бензолом (нітробензолом)

Клініка близька до клініки отруєння аніліном. Додатковими діагностичними критеріями є лейкоцитоз та запах гіркого мигдалю у повітрі.

Отруєння ртуттю (хронічне)

Облігатними ознаками цього отруєння є дизартрія, атактична хода, тремор.

Психопатоподібні симптоми органічного типу з афективною лабільністю, слабодухістю (рідше — ейфорією), зниженням критики.

В найбільш тяжких випадках спостерігається в’ялість, аспонтанність.

Отруєння арсеном

Перші симптоми отруєння — блювання з кров’ю, диспептичні розлади, збільшення печінки та селезінки (пригадайте страшний фінал роману «Мадам Боварі» Гюстава Флобера).

Обнубіляція свідомості швидко переходить у сопор та кому.

Хронічне отруєння невисокими дозами спричинює розвиток психоорганічного синдрому і навіть деменції.

Отруєння сполуками марганцю (хронічне)

Звичайно спостерігаються виражені астенічні стани та алгії (крижі та нижні кінцівки), психосенсорні розлади, неспокій, страхи, депресії з суїцидальними думками, нестійкі ідеї відношення, симптоми паркінсонізму, набряки ніг, імпотенція.

Можливий розвиток виражених психопатоподібних змін особистості та психоорганічного синдрому. Вони часто спостерігаються у хворих на наркоманію, зумовлену прийомом штучно виготовленого в кустарних умовах психостимулятора первітину (так звана «ширка»). Це є прикладом подвійного (навіть потрійного, враховуючи, що технологія виготовлення наркотику передбачає застосування кристалічного йоду) токсичного впливу на мозок сильних нейротоксинів, оскільки самі по собі психостимулятори також призводять до руйнування нейронів.

Отруєння окисом вуглецю (чадним газом)

В гострому періоді зазвичай спостерігається оглушення, що може сягати глибини коматозного стану.

Частим є розвиток делірію з нюховими галюцинаціями (якщо отруєння не призвело зразу ж до коми).

Через кілька днів після тяжкого отруєння на фоні попереднього удаваного благополуччя можуть розвиватися або психопатоподібні розлади, або корсаковський синдром, або афазія з агнозією, або паркінсонізм.

Отруєння свинцем

Перші ознаки — головний біль, запаморочення, астенічні розлади з превалюванням дратівливої слабості.

В тяжких випадках можливі делірій та епилептиформне збудження.

Хронічне отруєння призводить до психоорганічного синдрому з епілептиформними нападами та грубими порушеннями пам’яті.

Отруєння тетраетилсвинцем

Спочатку спостерігаються астенічні розлади, брадикардія, зниження тиску крові, гіпотермія, головний біль, нудота, блювання, підвищена салівація, пронос, різкий біль в черевній порожнині, пітливість, гіперкінези, що супроводжуються гіпотонією м’язів та атактичною ходою.

Делірій, для якого характерним є симптом «стороннього тіла у роті». В тяжких випадках звичайно розвиваються оглушення, епілептичні напади.

При хронічній інтоксикації спостерігаються псевдопаралітичний та корсаковський синдроми.

Отруєння фосфорорганічними сполуками

Найбільш характерними для цього отруєння є астенія, емоційна лабільність, світлобоязнь, фотопсії, тривога, неспокій, судомні явища, брадикардія, гіпергідроз, нудота, дизартрія, ністагм.

Дуже характерним є нестримне блювання, блювотні маси мають запах часнику і світяться у темряві.

При тяжкому отруєнні спостерігається аменція або різні ступені вимкнення свідомості, що змінюються тривалим сном.

При хроничному отруєнні найчастіше спостерігаються галюцинаторно-параноїдні стани або кататонічний ступор.

Основи геронтопсихіатрії

Деменції пізнього віку

Деменція є синдромом, обумовленим захворюванням мозку, як правило, хронічного або прогресуючого характеру, за якого є порушення деяких вищих кіркових функцій, включаючи пам’ять, мислення, орієнтування, розуміння, лічбу, здатність до навчання, мову та судження. Свідомість при деменції формально не змінена.

Таким чином, деменція — це чітке зниження інтелектуального функціонування, найчастіше вона призводить до порушення повсякденної діяльності: вдягання, вмивання, навичок у їді, особистій гігієні, самостійного відправлення фізіологічних функцій.

Деменції, спричинені дегенеративно-атрофічними захво­рю­ваннями головного мозку, які належать до так званих «первинних деменцій», з точки зору різниці в топіці ураження, можна умовно поділити на 4 групи:

1) кіркові (хвороба Альцгеймера, лобно-скроневі лобарні дегенерації, в т. ч. хвороба Піка);

2) підкіркові (прогресуючий над’ядерний параліч, хвороба Гентінгтона, хвороба Паркінсона, частина випадків мультиінфарктної деменції);

3) кірково-судинні (деменція, асоційована з тільцями Леві, кірково-базальна дегенерація, частина випадків судинної деменції);

4) мультифокальні захворювання (так звані «пріонні хвороби»: хвороба Крейпфельдта — Якоба, синдром Герстмана — Штрослера, фатальна сімейна інсомнія, атипові пріонні деменції).