18. Світогосподарський поділ праці

На відміну від міжнародного поділу праці, це поділ праці не «між країнами», «всередині» транснаціональних корпорацій, тоб¬то внутрішньокорпоративний.

Світогосподарський поділ праці за своєю природою є екстери¬торіальним. Він не може бути представлений (як міжнародний поділ праці) за територіальною ознакою і у формах загального, часткового й одиничного поділу праці. На відміну від міжнарод¬ного поділу праці, це технологічний поділ праці в самому вироб¬ництві на основі одиничного поділу (тобто внутрішнього для транснаціональних корпорацій) у формі транснаціональної спеці¬алізації і кооперації виробництва. Єдиний виробничий процес розчленовується на операції, здійснювані в різних країнах. Част¬ковий продукт, що виготовляється в тій чи іншій країні, не має споживної вартості поза транснаціональним організованим про¬цесом виробництва.

Діяльність транснаціональних корпорацій як одна з організа¬ційних форм всесвітнього поділу праці забезпечує регулярну ци¬ркуляцію в планетарному масштабі товарів, послуг, фінансових і сировинних ресурсів, знань, технологічного та організаційно управлінського досвіду. Через участь у транснаціональному по¬ділі праці національні господарства отримують прямий доступ до світового ринку товарів і капіталів, до нових технологій та сучас¬ного менеджменту.

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

Історія формування світового господарства розпочинається з міжнародного поділу праці (МПП), пов'язаного з обміном діяль¬ності та її продуктами між національними державами.

МПП, або поділ праці між країнами, є ступенем суспільного територіального поділу праці. Він спирається на економічно ви¬гідну спеціалізацію виробництва окремих країн і виявляється у взаємному обміні результатами спеціалізованого виробництва в певних пропорціях.

Міжнародний поділ праці існує в двох основних формах: між¬народній спеціалізації та міжнародному виробничому кооперу¬ванні.

19. Транснаціональна спеціалізація і кооперування

Формами транснаціонального поділу праці є внутрішньофір-мова корпоративна спеціалізація і внутрішньофірмове виробниче кооперування.

Внутрішньофірмова спеціалізація здійснюється не в розрізі національних економік, а всередині транснаціональної економі¬ки, що не визнає національних кордонів і передбачає існування світу як єдиного світогосподарського простору. Це — форма в основному подетального і технологічного поділу праці.

Товар виготовляється підприємствами однієї або кількох транс¬національних корпорацій, які, як правило, займають ринкову нішу і стають провідними постачальниками вузькоспеціалізованої проду¬кції, що задовольняє загальний світовий попит. Такі корпорації за¬звичай називаються патентами. Міжкорпоративному кооперуванню притаманні: кооперація у сфері НДДКР, кооперація промислових компаній з «науковими парками» або технополісами, здійснення спільних програм і створення спільних підприємств.

20. Cвітове господарство як єдиний наднаціональний простір

Всесвітній поділ праці формує світове господарство як єдиний наднаціональний світогосподарський простір, який утворює дру¬гий, більш адекватний поняттю «світове господарство» рівень світогосподарських відносин.

Єдиний світогосподарський простір — це наднаціональне се¬редовище підприємства (бізнесу), в рамках якого діють єдині економічні, технологічні, правові і соціально-культурні вимоги до суб'єктів виробничої та комерційної діяльності.

Світове співтовариство перебуває поки що на самому початку формування єдиного світогосподарського простору. Воно досі ще градуйоване за численними ступенями єдності.

Із самого початку єдиний світогосподарський простір утве¬рджується на регіональному рівні як об'єднання груп країн у регіональні союзи (наприклад, Європейський Союз), а на гло¬бальному рівні — як діяльність ТНК у планетарних масштабах. Формуючись на базі всесвітнього поділу праці, єдиний світо¬господарський простір втягує в свою орбіту національні гос¬подарства та їх підсистеми, закладаючи тим самим основи гло¬бальної господарської інтеграції країн світового співтоварис¬тва. Це відбувається в міру створення в країнах певних умов: інформаційної технології, соціальноорієнтованої ринкової еко¬номіки, інтернаціоналізації правових і соціально-культурних норм тощо.